№ 2-779/11
24 березня 2011 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
при секретарі Петрові С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
27.07.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В позові зазначив, що з вересня 1977 р. по липень 2002 р. працював в Державному підприємстві "Придніпровська залізниця" (надалі -ДП) на різних посадах.
12.07.2002 р. позивач був звільнений з посади начальника Запорізького загону воєнізованої охорони 1-ої групи з ініціативи адміністрації, але остаточний розрахунок з ним відповідач не здійснив, а саме не виплатив належну позивачеві заробітну плату за липень 2002 р. у сумі 181 грн. 34 коп. (з урахуванням індексації).
На час звільнення позивача його середній заробіток складав 1337 грн. 78 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2010 р. повністю задоволено позов ОСОБА_1 до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, з ДП "Придніпровська залізниця" на користь позивача стягнуто 181 грн. 34 коп. Це рішення суду набуло законної сили і виконане 21.06.2010 р.
Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено лише 21.06.2010 р., вважає, що відповідач повинен сплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Надав розрахунок середнього заробітку за період з липня 2002 р. по червень 2010 р., в якому врахував коефіцієнти підвищення заробітної плати за посадою, що вводилися на підприємстві протягом зазначеного періоду.
Посилаючись на положення ст. 117 КЗпП, п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, просив стягнути з відповідача на його користь 339 705 грн. 28 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2002 р. по 21.06.2010 р.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що наявність у підприємства заборгованості перед ОСОБА_1 із заробітної плати підтверджено аудиторським висновком, згідно з яким при звільненні позивача з посади йому належало до виплати 70 грн. 98 коп. Крім того, позивач пояснив, що неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснити з ним остаточний розрахунок, зокрема у 2009 році, але відповідач категорично відмовився проводити розрахунок. Вважає, що вина підприємства у несвоєчасному проведенні розрахунку доведена, а тому немає підстав для зменшення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню за правилами ст. 117 КЗпП.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позов (а.с.47-52), в яких в тому числі зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки факт недоплати мав місце у липні 2002 р., а до суду позивач звернувся лише у 2010 р.
В судовому засіданні представник відповідача свої заперечення підтримав, суду пояснив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за правилами ст. 117 КЗпП повинен бути виплачений лише у разі відсутності між працівником та підприємством спору про розмір належних до виплати сум. Між тим, починаючи з 2002 р. між ОСОБА_1 і підприємством існував спір щодо сум, які підлягали виплаті, і у задоволенні всіх попередніх позовних вимог ОСОБА_1 судами було відмовлено.
Також представник відповідача пояснив, що, оскільки повний розрахунок з позивачем було проведено у липні 2002 р., вина підприємства у затримці розрахунку відсутня.
Стосовно розміру позовних вимог представник відповідача зазначив, що сума заборгованості, визначена рішенням суду від 26.03.2010 р., складає незначну, неістотну частку середнього заробітку позивача, і про необхідність здійснення такої виплати залізниця дізналася лише у 2009 році, ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1
На підставі викладених заперечень представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши і проаналізувавши наявні у справі докази, якими сторони обґрунтували свої доводи і заперечення, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
За правилами чч. 1, 3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені ст. 116 КЗпП строки, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Якщо спір в частині розміру належних працівникові сум вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.
Встановлено, що ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві “Придніпровська залізниця” на посаді начальника Запорізького загону воєнізованої охорони 1-ої групи з 09.03.1988 р. по 12.07.2002 р.
Наказом начальника залізниці № 381/Н від 10.07.2002 р. ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 12.07.2002 р. (а.с. 8).
На підставі листа ДП "Придніпровська залізниця" від 09.11.2005 року № НЮ-1\1835 була проведена виїзна перевірка ТОВ "Аудиторська фірма "Транс-Аудит"" про вірність нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з липня 2000 р. по жовтень 2002 р. Згідно з аудиторським висновком ОСОБА_1 не виплачена сума в розмірі 70 грн. 98 коп. (а.с. 10-12).
12.01.2009 р. позивач ОСОБА_1 письмово звернувся до начальника ДП "Придніпровська залізниця" з проханням на підставі розрахунку аудиторської фірми виплатити йому заборгованість в розмірі 70 грн. 98 коп. з урахуванням індексу інфляції станом на січень 2009 року. Однак листом № НЗ-1-9\20 від 22.01.2009 р. йому було відмовлено з посиланням на рішення апеляційного суду Запорізької області від 26.05.2008 р., яким ОСОБА_1 у задоволенні аналогічних вимог було відмовлено в повному обсязі.
Зазначена відповідачем в якості підстави для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 ухвала апеляційного суду Запорізької області не стосується виплати заборгованості в сумі 70 грн. 98 коп. Цей факт констатовано судовими рішеннями що набули законної сили -рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2010 р. у справі № 2-1304/2010 (а.с.10-12), яким були повністю задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, і ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07.12.2010 р. (а.с.118-119).
Отже, своєчасний розрахунок з ОСОБА_1 не було проведено саме з вини підприємства, оскільки протягом тривалого часу адміністрації роботодавця було достовірно відомо, що позивачеві не донарахована певна сума, і ніяких дій щодо виплати цієї суми підприємством вжито не було.
Вирішуючи питання щодо додержання позивачем ОСОБА_1 строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, суд приймає до уваги наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Пленум Верховного Суду України у п. 25 постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 р. роз'яснив, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що повний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 21.06.2010 р., а позивач звернувся до суду із даним позовом 27.07.2010 р., тобто з додержанням 3-місячного строку.
За таких обставин, доводи відповідача про пропуск позивачем установленого законом тримісячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними.
Застосовуючи до спірних правовідносин правила ст. 117 КЗпП, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Якщо такий спір є, власник виплачує працівникові ту суму, яку він не оспорює (частина 2 статті 116 КЗпП). Інша частина, на яку претендує працівник, підлягає виплаті лише у тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.
Відповідний спір щодо розміру сум, які підлягали виплаті ОСОБА_1 при звільненні, вирішено судом 26.03.2010 р. на користь працівника. При цьому судовим рішенням встановлено наявність вини підприємства у несвоєчасному проведенні розрахунку з працівником.
Одночасно частиною 2 статті 117 КЗпП визначено правові наслідки вирішення спору про розмір розрахунку при звільненні на користь працівника. У цьому разі власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування, тобто середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому частина 2 статті 117 КЗпП не передбачає можливості зменшення такого відшкодування, крім тих випадків, коли спір про розмір сум, що підлягали виплаті при звільненні, вирішено на користь працівника частково. Лише у випадку часткового задоволення позовних вимог працівника у суду виникає право (а не обов'язок) визначити інший розмір відшкодування.
Верховний Суд України в п. 20 постанови Пленуму від 24.12.1999 р. № 13 зазначає, що у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому ж задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Таким чином, необхідною умовою для визначення судом іншого розміру відшкодування, ніж нарахована за весь час затримки сума середнього заробітку працівника, є часткове, а не повне задоволення позову працівника про стягнення заборгованості із заробітної плати.
Як вбачається з мотивувальної і резолютивної частин рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2010 р., спір між ОСОБА_1 і ДП "Придніпровська залізниця" про розмір сум, що підлягали виплаті при звільненні, вирішено на користь працівника, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
Доводи відповідача про необхідність зменшення суми, що підлягає відшкодуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 117 КЗпП, суд до уваги не приймає, оскільки вони суперечать зазначеній нормі матеріального права і зібраним у справі доказам. У суду відсутні правові підстави для зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.
Не можуть бути прийняті судом і доводи представника відповідача про те, що про необхідність виплати ОСОБА_1 181 грн. 34 коп. залізниця дізналася лише у 2009 р., після отримання копії позовної заяви.
Аудиторський висновок із зазначенням суми заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 був отриманий відповідачем ще у грудні 2005 р. Більше того, цей висновок був визначений відповідачем як доказ і наданий суду, який розглядав відповідний спір.
Таким чином, суд вважає, що вина підприємства у затримці розрахунку з позивачем при його звільненні повністю доведена наявними у справі і не спростованими доказами.
Перевіряючи обгрунтування позивачем заявленої суми позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 21 постанови від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).
У відповідності до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Середній заробіток позивача на дату звільнення складав 1337 грн. 78 коп. Посадовий оклад ОСОБА_1 (без урахування надбавок і інших прирівняних до заробітної плати виплат) в цей же період складав 860 грн.
Розраховуючи суми середнього заробітку, позивач надав суду витяги з наказів Укрзалізниці і телеграми керівництва ДП "Придніпровська залізниця" за 2003-2009 р. (а.с. 15-35), згідно з якими підвищувалися тарифні ставки і посадові оклади працівників залізничного транспорту України, а саме:
- наказ Укрзалізниці від 09.06.2003 р. № 150-Ц “Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту України”, за яким починаючи з 01.09.2003 р. посадовий оклад за посадою, що обіймав позивач, встановлено у розмірі 1105 грн., тобто коефіцієнт збільшення складає (1105 : 860) 1,285, а середній заробіток відповідно (1337,78 х 1,285) 1719 грн.,
- розпорядження ДП "Придніпровська залізниця" від 22.04.2004 р. № Н/1320 А, за яким:
- у квітні-червні 2004 р. посадовий оклад підвищено на 3 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,03, а середній заробіток відповідно (1719 х 1,03) 1771 грн.,
- у липні-вересні 2004 р. посадовий оклад підвищено на 3 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,03, а середній заробіток відповідно (1771 х 1,03) 1824 грн.,
- у жовтні-грудні 2004 р. посадовий оклад підвищено на 10 % у порівнянні з окладом станом на 01.09.2003 р., тобто коефіцієнт збільшення складає 1,1, а середній заробіток відповідно (1719 х 1,1) 1891 грн.,
- наказ Укрзалізниці від 01.11.2004 р. № 235-Ц “Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту України”, за яким починаючи з 01.01.2005 р. посадовий оклад підвищено з 1030 грн. до 1270 грн., тобто коефіцієнт збільшення складає (1270 : 1030) 1,233, а середній заробіток відповідно (1719 х 1,233) 2120 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 28.04.2005 р. № Н/1749 А, за яким з 01.04.2005 р. посадові оклади збільшені на 5 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,05, а середній заробіток відповідно (2120 х 1,05) 2226 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 29.07.2005 р. № Н/1540 А, за яким у липні-вересні 2005 р. посадові оклади збільшені на 3 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,03, а середній заробіток відповідно (2226 х 1,03) 2293 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 20.09.2005 р. № Н/871 А, за яким у жовтні-грудні 2005 р. посадові оклади збільшені на 3 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,03, а середній заробіток відповідно (2293 х 1,03) 2362 грн.,
- наказ Укрзалізниці від 09.11.2005 р. № 367-Ц “Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту України”, за яким починаючи з 01.01.2006 р. посадовий оклад підвищено до 1485 грн., тобто коефіцієнт збільшення складає (1485 : 1185) 1,253, а середній заробіток відповідно (2120 х 1,253) 2657 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 17.02.2006 р. № Н/701 А, за яким у квітні-грудні 2006 р. посадові оклади збільшені на 15 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,15, а середній заробіток відповідно (2657 х 1,15) 3056 грн.,
- наказ Укрзалізниці від 10.11.2006 р. № 415-Ц “Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту України”, за яким починаючи з 01.01.2007 р. посадовий оклад підвищено до 1825 грн., тобто коефіцієнт збільшення складає (1825 : 1385) 1,318, а середній заробіток відповідно (2657 х 1,318) 3502 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 04.04.2007 р. № Н/218 А, за яким у квітні-червні 2007 р. посадові оклади збільшені на 7 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,07, а середній заробіток відповідно (3502 х 1,07) 3747 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 26.06.2007 р. № Н/1228 А, за яким у липні-вересні 2007 р. посадові оклади збільшені на 5 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,05, а середній заробіток відповідно (3747 х 1,05) 3934 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 18.09.2007 р. № Н/426 А, за яким у жовтні-грудні 2007 р. посадові оклади збільшені на 10%, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,1, а середній заробіток відповідно (3934 х 1,1) 4327 грн.,
- наказ Укрзалізниці від 23.11.2007 р. № 555-Ц № 415-Ц “Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту України”, за яким починаючи з 01.01.2008 р. посадовий оклад підвищено до 2325 грн., тобто коефіцієнт збільшення складає (2325 : 1705) 1,364, а середній заробіток відповідно (3502 х 1,364) 4777 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 04.07.2008 р. № Н/376 А, за яким у квітні 2007 р. посадові оклади збільшені на 5 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,05, а середній заробіток відповідно (4777 х 1,05) 5016 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 04.07.2008 р. № Н/143 А, за яким у травні-червні 2008 р. посадові оклади збільшені на 5 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,05, а середній заробіток відповідно (5016 х 1,05) 5267 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 04.07.2008 р. № Н/92 А, за яким у липні-серпні 2008 р. посадові оклади збільшені на 8 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,08, а середній заробіток відповідно (5267 х 1,08) 5688 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 15.08.2008 р. № Н/258 А, за яким у вересні-жовтні 2008 р. посадові оклади збільшені на 5 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,05, а середній заробіток відповідно (5688 х 1,05) 5972 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 13.10.2008 р. № Н/269 А, за яким у листопаді 2008 -березні 2009 рр. посадові оклади збільшені на 6 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,06, а середній заробіток відповідно (5972 х 1,06) 6330 грн.,
- наказ Укрзалізниці від 12.03.2009 р. № 171-Ц “Про вдосконалення організації заробітної плати і введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту України”, за яким починаючи з 01.04.2009 р. посадовий оклад підвищено до 3000 грн., тобто коефіцієнт збільшення складає (3000 : 2175) 1,379, а середній заробіток відповідно (4777 х 1,379) 6589 грн.,
- розпорядження ДП “Придніпровська залізниця” від 04.11.2009 р. № Н/83 А, за яким у грудні 2009 -травні 2010 рр. посадові оклади збільшені на 5 %, тобто коефіцієнт збільшення складає 1,05, а середній заробіток відповідно (6589 х 1,05) 6919 грн.
Таким чином, середній заробіток позивача, що підлягає стягненню, дорівнює:
- у серпні 2002 р. -серпні 2003 р. (13 місяців) -1337 грн. 78 коп.
- у вересні 2003 р. - березні 2004 р. (7 місяців) -1719 грн.,
- у квітні-червні 2004 р. (3 місяці) -1771 грн.,
- у липні-вересні 2004 р. (3 місяці) -1824 грн.,
- у жовтні-грудні 2004 р. (3 місяці) -1891 грн.,
- у січні-березні 2005 р. (3 місяці) -2120 грн.,
- у квітні-червні 2005 р. (3 місяці) -2226 грн.,
- у липні-вересні 2005 р. (3 місяці) -2293 грн.,
- у жовтні-грудні 2005 р. (3 місяці) -2362 грн.,
- у січні-березні 2006 р. (3 місяці) -2657 грн.,
- у квітні-грудні 2006 р. (9 місяців) -3056 грн.,
- у січні-березні 2007 р. (3 місяці) -3502 грн.,
- у квітні-червні 2007 р. (3 місяці) -3747 грн.,
- у липні-вересні 2007 р. (3 місяці) -3934 грн.,
- у жовтні-грудні 2007 р. (3 місяці) -4327 грн.,
- у січні-березні 2008 р. (3 місяці) -4777 грн.,
- у квітні 2008 р. (1 місяць) -5016 грн.,
- у травні-червні 2008 р. (2 місяці) -5267 грн.,
- у липні-серпні 2008 р. (2 місяці) -5688 грн.,
- у вересні-жовтні 2008 р. (2 місяці) -5972 грн.,
- у листопаді 2008 р. (5 місяців) -березні 2009 р. -6330 грн.,
- у квітні-листопаді 2009 р. (8 місяців) -6589 грн.,
- у грудні 2009 р. -травні 2010 р. (6 місяців) -6919 грн.
Середній заробіток позивача за неповні місяці затримки розрахунку при звільненні також обраховано правильно, із застосуванням відповідних пропорцій, і складає: з 13 по 31.07.2002 р. 756 грн. 14 коп., з 01 по 21.06.2010 р. -4982 грн.
Разом сума середнього заробітку позивача за період з 13.07.2002 р. по 21.06.20120 р. складає:
756, 14 + (1337,78 х 13) + (1719 х 7) + (1771 х 3) + (1824 х 3) + (1891 х 3) + (2120 х 3) + (2226 х 3) + (2293 х 3) + (2362 х 3) + (2657 х 3) + (3056 х 9) + (3502 х 3) + (3747 х 3) + (3934 х 3) + (4327 х 3) + (4777 х 3) + 5016 + (5267 х 2) + (5688 х 2) + (5972 х 2) + (6330 х 5) + (6589 х 8) + (6919 х 6) + 4982 =
= 756, 14 + 17391,14 + 12033 + 5313 + 5472 + 5673 + 6360 + 6678 + 6879 + 7086 + 7971 + 27504 + 10506 + 11241 + 11802 + 12981 + 14331 + 5016 + 10534 + 11376 + 11944 + 31650 + 52712 + 41514 + 4982 =
= 339 705 грн. 28 коп.
Представник відповідача в судовому засіданні не оспорював правильність розрахунку середнього заробітку, наданого позивачем.
З огляду на викладене, суд вважає наданий позивачем розрахунок правильним, і таким, що ґрунтується на належних письмових доказах.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні (з урахуванням наступних підвищень посадового окладу начальника загону воєнізованої охорони 1-ої групи).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 212, 213, 214 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку -задовольнити.
Стягнути з ДП «Придніпровська залізниця»на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку 339 705,28 грн.
Стягнути з в дохід держави з ДП «Придніпровська залізниця»судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В.Дмитрюк