іменем україни
05 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі
суддів: Лесько А.О. , Фаловської І.М., Наумчука М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вікритого акціонерного товариства (ВАТ) «Запорізький сталепрокатний завод», ОСОБА_2, треті особи- Відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗГУ УМВС України в Запорізькій області, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця тимчасового проживання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2011 року,
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що з 27 лютого 1987 року разом із батьками була вселена в кімнату № НОМЕР_2 малосімейного гуртожитку по АДРЕСА_1, яка була надана її батьку ОСОБА_3 у зв'язку з трудовими відносинами на підприємстві, правонаступником якого є ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод». У 1996 році їх сім'ї було надано ще одну кімнату і приміщення загального користування, внаслідок чого сім'я фактично стала проживати в двокімнатній квартирі № НОМЕР_1-НОМЕР_2. 01 жовтня 2001 року із батьком позивачки - ОСОБА_3 був укладений договір найму на додатково виділену кімнату.
11 квітня 2004 року з наміром перевестись на навчання в іншу місцевість вона зналася з реєстрації за вказаною адресою, однак вже в травні звернулася до відповідача із заявою про реєстрацію за попередньою адресою, на що мати, яка після смерті батька стала наймачем квартири, дала свою згоду. Посилаючись на те, що починаючи з 2004 року її кожен рік реєстрували тимчасово, а з 2007 року відмовляють у реєстрації, позивач просила визнати за нею право користування житловою площею в кімнатах НОМЕР_1,НОМЕР_2 гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Запоріжжя та зобов'язати відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб провести її реєстрацію за місцем проживання.
В липні 2009 року ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив позбавити її права користування житловим приміщенням та зняти з реєстрації місця тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 26 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та її неповнолітнім сином ОСОБА_4 право користування кімнатами НОМЕР_1-НОМЕР_2 гуртожитку, розташованому в будинку АДРЕСА_1 та зобов'язано відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зареєструвати вказаних осіб в кімнатах НОМЕР_1-НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 в місті Запоріжжі. В задоволенні зустрічного позову ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця тимчасового проживання відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2011 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2011 року , а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України п ід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваного судового рішень без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.О. Лесько
І.М. Фаловська
М.І. Наумчук