20 квітня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,
Завгородньої І.М., Макарчука М.А., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, за касаційною скаргою комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» на рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 4 жовтня 2010 року,
В липні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідачі, які проживають в АДРЕСА_1 в порушення п. 18 «Правил надання послуг населенню з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не повністю сплачували отримані послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 29 травня 2010 року в розмірі 1 582 грн. 12 коп. Просив зазначену заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 53 грн. 28 коп. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 18 грн. 95 коп. солідарно стягнути з відповідачів. Оскільки в ході вирішення спору основний борг був сплачений, позивач зменшив вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно суму 72 грн. 23 коп., з яких: 53 грн. 28 коп. інфляційних та 18 грн. 95 коп. - 3 % річних, а також судові витрати в розмірі 30 грн.
Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 4 жовтня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючи на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до оборотної відомості відповідачі станом на 29 травня 2010 року дійсно мали заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1 582 грн. 12 коп., однак повністю виплатили борг за отриманні послуги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що в ході розгляду справи відповідачами було сплачено борг за отриманні послуги.
Щодо вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 53 грн. 28 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 18 грн. 95 коп., суд першої інстанції дійшов висновку про відмову, оскільки положення ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, не може бути застосована до даних зобов'язань.
Колегія суддів погоджується із наведеними висновками, оскільки між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються спеціальними нормами, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 зазначеного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах.
Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена й у п. 23 Правил та у п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, положення якого носять юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.
З огляду на наведене ухвалені у справі рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 4 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Н.А. Горелкіна
Є.П. Євграфова
І.М. Завгородня
М.А. Макарчук