іменем україни
27 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Юровської Г.В.
суддів: Лесько А.О., Дербенцевої Т.П., Макарчука М.А., Ізмайлової Т.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Пасічанської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсним, рішення сільської ради незаконним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2011 року,
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Пасічнянської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсним, а рішення сільської ради незаконним. В позові зазначав, що рішенням виконавчого комітету Пасічнянської сілської ради від 24 липня 2008 року № 182 його брату ОСОБА_2 було надано дозвіл на оформлення права власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, на підставі якого відповідач оформив свідоцтво про право власності від 24 листопада 2008 року на житловий будинок площею 22,3 кв.м. Посилаючись на те, що спірний будинок належав до домоволодіння його матері, тепер розташований на земельній ділянці, яка виділена йому в користування, а відповідачу було надано дозвіл на будівництво іншого житлового будинку в їх господарстві, який будівництвом не завершений, ОСОБА_1 просив про задоволення позову.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2011 року, в задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що ОСОБА_1 не доведено наявність права на спірний будинок, яке підлягає захисту.
З таким висновком повністю погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району від 17 лютого 1978 року було задоволено заяву ОСОБА_3 та знято земельну ділянку 0,06 га у фонд сільської ради. Цим же рішенням було задоволено заяву ОСОБА_1 та відкрито погосподарський номер на 1978 рік і наділено земельну ділянку в кількості 0,06 га з фонду сільської Ради (а.с.6).
Рішенням Надвірнянської сільської ради від 30 січня 1991 року №1 задоволено заяву ОСОБА_1 та дооподатковано йому 0,07 га землі, якою він користується (а.с. 7).
ОСОБА_2 вибув і був виписаний з с. Пасічна 19.12.1990 року в Полтавську область (а.с.73).
За даними Пасічнянської сільської ради за ОСОБА_1 рахується погосподарський номер 837, адреса будинку : АДРЕСА_1 рік побудови 1998 року, загальна площа 72 кв.м (а.с.76).
Згідно витягу з погосподарської книги Пасічнянської сільської ради станом по господарських книгах сільської ради записів про наявність будинковолодіння та земельних ділянок за гр. ОСОБА_2 немає. (а.с.77).
Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів про те, на якій правовій підставі рішенням Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 24 липня 2008 року № 182 за відповідачем ОСОБА_2 було оформлено право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка під зазначеним домоволодінням ОСОБА_2 не виділялася, суду належало перевірити , чи не розташоване згадане домоволодіння в межах земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1
Встановленню підлягали також обставини побудови спірного домоволодіння, оскільки за змістом ст.376 ЦК України право власності може набуватися тільки на житловий будинок, будівлю, споруду, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, з належного дозволу та на підставі належно затвердженого проекту, з додержанням будівельних норм і правил.
Суд також не перевірив доводів позивача про те, що житловий будинок, право власності на яке оформив відповідач, належав його матері, та не з'ясував рік побудови спірного будинку , чи не належить спірний будинок до складу спадкового майна, перехід права власності на яке здійснюється шляхом спадкування.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність порушень прав позивача є передчасним. Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення на основі неповно і не всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно залишив без змін рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 336,342,345 ЦПК України, судова колегія
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2011 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Юровська Г.В.
Судді: Лесько А.О.
Дербенцева Т.П.
Макарчук М.А.
Ізмайлова Т.Л.