№ 0827/2-а-3168/11
28 березня 2011 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який діє як адміністративний суд, у складі судді Гончар М.С.
розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправних дій і відшкодування шкоди заподіяної внаслідок прийняття органом державної влади України нормативно-правового акту визнаного незаконним та про визнання бездіяльності УПФУ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,-
02 березня 2011 р. позивач поштою (а.с.28) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя і просив визнати дії відповідача такми, що були здійснені без урахування вимог ст.. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України ст.. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни; зобов'язати відповідача перерахувати та сплатити йому в повному обсязі як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по дату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат; зобов'язати відповідача усунути порушення, а саме призначити йому щомісячне підвищення, як дитині війни, відповідно до положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача кошти на правову допомогу. Крім того, просив поновити строк позовної давності, посилаючись на поважність причин його пропуску.
11.03.2011 року зазначений позов передано у провадження судді Гончар М.С., ухвалою суду від 14.03.2011 року скорочене провадження у справі відкрито в частині позовних вимог позивача в межах шестимісячного строку звернення до суду, в іншій частині - позов залишено без розгляду (а.с.28).
Копію ухвали із копію позову та додатків до нього надіслано відповідачу.
Однак, відповідачем до суду не надано письмових заперечень на позов у встановлений судом строк.
Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню в зв'язку із наступним.
Встановлено, що позивач з огляду на положення ст.1 Закону №2195-IV підпадає під категорію осіб «діти війни», оскільки є громадянином України та станом на 02 вересня 1945 року йому було менше 18 років (а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, отримує пенсію за віком.
Згідно матеріалів справи позивачеві у 2007 році пенсія виплачувалася без відповідного підвищення, а з 01.01.2008 року виплачувалася надбавка у розмірі, що не відповідала розміру надбавки, передбаченому ст.6 Закону №2195-IV (а.с.15).
Щодо вимог позивача стосовно виплат за 2010, 2011 роки суд виходить з наступного.
Стаття 6 Закону №2195-IV надає право дітям війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст.6 Закону №2195-IV було зупинено ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Проте, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії ст.6 Закону №2195-IV були визнані неконституційними та, відповідно, відновлено дію ст.6 Закону №2195-IV.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»текст ст.6 Закону №2195-IV був викладений в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10рп від 22.05.2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення в новій редакції положень ст.6 №2195-IV, отже, знову відновлено дію попередньої редакції статті.
Згідно ст.95 Конституції України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет визначаються будь які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Зміст ст.6 Закону №2195-IV більше іншими законам не коригувався та її дія на 2009, 2010, 2011 роки законами України не була зупинена.
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку посилається відповідач, як на підставу для відмови в задоволенні позову, є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.
Більш того, згідно ст. 3 Закону №2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати позивачеві пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни»в майбутньому, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки, необхідною умовою для судового захисту права особи є наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
В силу ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Підстав для стягнення з відповідача затрат позивача на правову допомогу судом не вбачається на підставі постанови КМУ № 590 від 27.04.2006 року, оскільки адвокат, який надавав правову допомогу позивачеві у суді при розгляді цієї справи не був присутній, також останній та сам позивач не зазначили у позові та не надали до нього доказів на підтвердження того, скільки годин адвокат витратив на консультаційно-правові послуги при складанні позовної заяви позивача по цій справі (а.с.17).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,183-2, КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі надбавки згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року за період з 02 вересня 2010 року по 28 березня 2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі надбавки згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11.2004 року і статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09.07.2003 року за період з 02 вересня 2010 року по 28 березня 2011 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.С. Гончар