06 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Мазур Л.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Великокопанської сільської ради, треті особи: ОСОБА_5, яка також діє в інтересах ОСОБА_8, орган опіки та піклування Виноградівської районної державної адміністрації про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка також діє в інтересах ОСОБА_8 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 11 січня 2011 року,
У жовтні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Великокопанської сільської ради про визнання недійсним заповіту від 08 жовтня 1996 року № 4. В обгунтування вимог посилався на те, що під час складання та посвідчення оспорюваного заповіту секретар виконавчого комітету Великокопанської сільської ради народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області ОСОБА_6 не була наділена повноваженнями вчиняти нотаріальні дії та навіть не була обрана секретарем сільської ради с. В. Копаня.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано заповіт ОСОБА_7, складений 08 жовтня 1996 року і посвідчений секретарем виконавчого комітету Великокопанської сільської ради народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області ОСОБА_6 за реєстром № 4 недійсним.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 січня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка також діє в інтересах ОСОБА_8, відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_5, яка також діє в інтересах ОСОБА_8, звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 січня 2011 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить постановити нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку, суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки належним чином обґрунтовані та мотивовані на підставі матеріалів справи та поданих доказів і відповідають фактичним обставинам справи, аналіз яких наведено в рішенні.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
З огляду на викладене, рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка також діє в інтересах ОСОБА_8, відхилити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Кафідова О.В. Мазур Л.М. Писана Т.О.