Справа № 2-50/2011
01 березня 2011р. м. Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Булашева Р.Л.,
при секретарі Ніколіної О.О.,
з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, про встановлення факту припинення шлюбних відносин та окремого проживання, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про поділ майна, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 16.12.2009р. звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2, який було доповнено в суді та він просить встановити факт припинення шлюбних відносин та окремого проживання з червня 2005р. Крім того, ОСОБА_1 подав зустрічний позов, в якому просить визнати його особистою приватною власністю капітальний гараж АДРЕСА_3; грошові вклади на загальну суму 55 125 грн.; телевізор кольоровий «Самсунг»; ДВД-плеєр; активну акустичну систему; тепло вентилятор; пилосос; газову побутову плитку; виключити з маси спільного сумісного майна -праску, газову побутову витяжку, портативний комп'ютер, модем; визнати за ним право власності на Ѕ частку трикімнатної квартири АДРЕСА_2; право власності ОСОБА_2 на Ѕ цієї квартири припинити; поділити предмети домашнього обіходу та вжитку порівну, поділити грошові внески на 16 000 грн. За квартиру в АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 4, т.1 а.с. 101-103, 132). В подальшому, при розгляду справи, ОСОБА_1, не наполягав на розгляду питання щодо вимог за грошові вклади на загальну суму 55 125 грн., поділу внесків в 16 000 грн., та визнання права власності на Ѕ частку трикімнатної квартири АДРЕСА_2, в судових дебатах на таких вимогах не наполягав.
ОСОБА_2 11.01.10р. звернулася до суду з позовом, який було об'єднано в одне провадження, який уточнила та просить визнати за нею: право власності на Ѕ частину гаражу АДРЕСА_3, що становить 12 186 грн. 50 коп.; стягнути грошову компенсацію з відповідача ОСОБА_1 за 1/2 частину автомобіля «ВАЗ-21074», 1996р. випуску, д/з НОМЕР_1, що становить 12000 грн.; виділити наступні предмети домашнього вжитку: тумба під телевізор вартістю 300 грн; шифоньєр тристулковий полірований без антресолі вартістю 800 грн.; односпальне дерев'яне ліжко вартістю 900 грн.; килим зелений вартістю 400 грн.; килим розміром 2.3х1.5 вартістю 300 грн.; килимові доріжки 1.2х2.4 вартістю 300 грн; комп'ютер портативний вартістю 5000 грн., а всього на 8 000 грн.; стягнути з відповідача грошову компенсацію за Ѕ частину грошових вкладів. ( т.2 а.с. 34-36)
В суді ОСОБА_1 пояснив, що з 2005р. між ним та ОСОБА_2 припинено шлюбні відносини і вона поїхала до їх сина в м.Харків де і мешкає. Між ними виникло непорозуміння і це перешкоджає подальшому проживанню однією родиною. Своїм ставленням до спільного життя, вона створила неможливу атмосферу і примирення неможе бути. За цей час, він займався підприємницькою діяльністю, прибутку не мав, в докумнетах що подано в податкову інспекцію зазначено суми обігу та угод, прибуток не визначався. На відкритих ним рахунках, є залишок грошей. Автомобіль продано за 100 грн. з дозволу ОСОБА_2 Гараж придбано в час, коли вони спільне господарство не вели, тому він не підлягає поділу, як і більшість майна, що придбано з 2005р. Крім того компьютер та газова витяжка належать іншім особам. Проти поділу іншого нажитого майна по Ѕ частці, та визначення їх вартості -не заперечує.
ОСОБА_2 пояснила, що їх відносини погіршились з липня 2010р., коли чоловік її вдарив. До цього були незначні непорозуміння. Дійсно, вона з 2005р. мешкала в м.Харкові в квартирі їхнього сина, проте це було викликано не їх розлученням, а необхідністю допомагати сину який навчався. Вона приїжджала періодично додому в м.Приморськ, ночувала в їх власній квартирі, що підтверджують свідки. Вважає, що все набуте ними майно є спільною власністю і тому просить позов задовольнити.
Суд заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Так, за свідоцтвом про шлюб сторони уклали шлюб 22.06.1984р., який було зареєстровано міським відділом ЗАГС м.Мелітополя Запорізької області (а.с.5 т.2). 28.03.2008р. ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріусу з заявою про згоду на укладання договору про купівлю ОСОБА_1 гаражу АДРЕСА_3, який оформлено у власність на ОСОБА_1 за договором від 03.04.08р. (а.с. 29-33 т.1, а.с.45 т.2, ). 09.12.2009р. ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусу з заявою про згоду передати безоплатно у власність сумісно набуту ними в період знаходження в зареєстрованому шлюбі квартиру АДРЕСА_1 їх сину -ОСОБА_3 на умовах їй відомих (а.с.46 т.2), про що свідчить договір дарування квартири (а.с.47 т.2). За довідкою Бердянського ВРЕР УДАІ від 28.05.10р. за ОСОБА_1 не рахуєьтся автотранспорту (а.с.76 т.2), за довідкою КБ “Приватбанк” на рахунках ОСОБА_1, знаходяться кошти: 455,36 грн., ОСОБА_1, в 2008р.- 2009р. укладав угоди з КБ “Приватбанк” для відкриття рахунків для обслуговування своєї підприємницької діяльності (а.с.14-27 т.1, а.с.102 т.2). За описом майна, що є в квартирі сторін по АДРЕСА_2 спільно набуте майно складається з стінки меблевої 1994р. на суму 3400 грн., тумби під ТВ 1994р. на суму 300 грн., шифонер 3-х хвіртковий 1984р. на суму 800 грн., диван-кровать 1989р. на суму 1500 грн., кровать односпальна 1989р. на суму 900 грн., тумба прикроватна 1985р. на суму 160 грн., килим виробництва Німеччини 2х3м. 1986р. на суму 400 грн., палас 2,5х4,3 м. 1989р. на суму 300 грн., килим виробництва Молодови 2,3х1,5 м. 1989р. на суму 300 грн., килимові доріжки 2 шт. 1,2х2,4 м. на суму 300 грн., телевізор кольоровий “Самсунг” № 40439TLB03505М на суму 1000 грн., ДВД плеєр ВВК 2008р. на суму 350 грн., акустична стереосистема “Микротаб” 2008р. на суму 400 грн., праска “Гореніє” 2008р. на суму 300 грн., тепловентілятор АТН-119 на суму 120 грн., пилосос “Ховер” 2006р. на суму 300 грн., газова витяжка № 8010115696 на суму 1880 грн., газова плита виробництва Білорусі 2009р. 1200 грн., компьютер “АСУС” 2008р. на суму 5000 грн., модем 3Г 2009р. на суму 199 грн., всього на суму 19109 грн. (а.с.36 т.1). За клопотанням ОСОБА_2 судом долучено до справи копії звітів та декларацій підприємця ОСОБА_1 за 2009р., з яких вбачається, що він перебував на спрощеній системі оподаткування, визначити його прибуток з вказаних документів не можливо (а.с.54-97, а.с.104-106 т.1). За Біржовою угодою, ОСОБА_1 15.05.08р. продав свій автомобіль “ВАЗ 21074” за 100 грн. (а.с.112 т.1). За довідкою БТІ сторонам належить по Ѕ частці квартира в АДРЕСА_2. за свідоцтвом про право власності від 14.01.03р. та ОСОБА_1 -гараж АДРЕСА_3, вартість якого визначено в 24373 грн. за довідкою ріелтера (а.с.13, 121 т.1).
ОСОБА_3, який залучався до справи як третя особа, проте після відмови сторін від позову що стосувалась майна цієї особи, він був допитаний як свідок і пояснив, що з 2003р. в м.Харкові будувалась квартира в кооперативі, яку оформили йому і на це батьки давали кошти, а він навчався. В 2005р. батько привіз мати до нього. Вона жила в його квартирі і спілкувалась з батьком по телефону, розмов про їх розлучення не було. Раз на півроку мати їздила до м.Приморська та жила в квартирі з батьком. Тільки з 2009р. між ними почали виникати проблеми, так як мати стала відвідувати церкву, що не сподобалось батьку.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що є сусідкою сторін, зі слів ОСОБА_2, знає що та з 2005р. жила в м.Харкові. Перші три роки часто навідувалась в м.Приморськ і жила в своїй квартирі. Останні півтора року практично її не бачила. Восені 2009р. дізналась, що вони посварились і подано заяву про розлучення, тоді ж вона за запрошенням ОСОБА_2 була присутня при опису їх спільного майна в квартирі по АДРЕСА_2.
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що останній час дійсно подружжя ОСОБА_1 не жило разом, проте їх сварки вона не чула.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що багато років живе по сусідству з подружжям ОСОБА_1. В 2006р. їх квартиру затопило і ОСОБА_2 просила її подбати про їх речі.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що багато років не бачив ОСОБА_2, про причини її відсутності -не знає.
Свідок ОСОБА_8 вказує, що є сусідом подружжя ОСОБА_1, товаришує з ОСОБА_1 Близько 5 років, ОСОБА_2 з ним не живе, про причини -не знає. Іноді вона появлялась вдома не надовго. Сварок між ними не бачив.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що сусід подружжя з 2003р. Знає, що ОСОБА_2 поїхала до м.Харкова і там проживала. Після цього бачив її 2 рази. Сварок між ними не чув, хоча ОСОБА_1 колись казав, що вони посварились. Вказує, що в квартирі ОСОБА_1, залишив свою витяжку та модем.
Свідок ОСОБА_10 поясняла, що є сестрою ОСОБА_1, в 2004р. він посварився з дружиною ОСОБА_2, яка в 2005р. поїхала від нього в м.Харків де і проживає. В цей час брат мав стосунки з іншою жінкою. ОСОБА_2 тільки 2 рази приїжджала до дому ненадовго.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що зустрічалась та проживала з осені 2005р. з ОСОБА_1 і його дружину не бачила, та він з нею не спілкувався.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що товаришує з ОСОБА_1, який в 2005р. казав йому що бажає розлучитись з дружиною і що вона від нього поїхала.
Вирішуючи питання про закон, який регулює вказані спірні правовідносини сторін, суд враховує такі норми законодавства.
За ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. За ст. 61 СК об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. За ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. За ст. 71 СК майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За ст. 112 СК суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. За ст. 104 СК шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 N 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя “, в п.12 зазначено, що при застосуванні положень статей 119, 120 СК судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим. Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
В абз. 2 п. 21 визначено, що не притягується до участі по справі третя особа у випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, оскільки при поділі таких коштів права зазначених установ не зачіпаються. Ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім'я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В п. 22 Постанови вказується, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами,встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. За п. 24 Постанови, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) . За п. 25 вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом праваспільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК до обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. За п. 29 Постанови, відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Підсумовуючи обгрунтованість звернених на розгляд суду позовів сторін, та їх взаємні заперечення, суд приходить до висновку про можливість частково задовольнити позовні вимоги сторін.
Так, суд вбачає, що з грудня 2009р. між подружжям ОСОБА_2 загострились взаємовідносини викликані незгодою між ними про подальше співіснування. Згоди на розірвання шлюбу та подул майна вони н едосягли і тому 16.12.09г. ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про розірвання шлюбу, а ОСОБА_2 11.01.10р. подла позов про поділ спільного майна. За весь час розгляду справи в суді, строни мали можливість примиритись, проте це не відбулось, вони в судовому засіданні постійно демонстрували взаємну неповагу один до одного, що дає беззаперечні підстави вважати, що збереження шлюбу між ними є неможливим, тому в цій частині позов є обгрунтованим. Про зміну прізвища після розірвання шлюбу сторони не заявляли. Витрати по оформленню розірвання шлюбу суд може покласти на сторони в рівних долях.
Щодо вимог ОСОБА_1 про встановлення факту припинення шлюбних відносин між ними з червня 2005р., то суд не може погодитись, що такий факт належно доведено в суді. Так, ОСОБА_1 як на докази цьому, посилався на пояснення свідків що дружина мешкає в м.Харкові. Суд заслухавши свідків прийшов до висновку що в більшості вони підтверджуюьт тільки факт знаходження ОСОБА_2 з червня 2005р. в м.Харкові у їх спільного сина -ОСОБА_3, який там навчався. При цьому вони вказували, що ОСОБА_2 поверталась до свого місця проживання в м.Приморську, хоча і на нетривалий час. Проте в цей час між ними сварок не виникало. Щодо пояснень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, то суд оцінює їх критично, як такі що мають субєктивний характер через близьки стосунки з ОСОБА_1 і дійсності не відповідають. В цей період ОСОБА_2 надавала згоду на придбання спільного майна подружжя, приймала участь в його збереженні, відвідувала свою квартиру і немає підстав вважати що подружжя припинили спільне проживання. Судом за заявою сторін не встановлювалось режиму окремого їх проживання, взагалі питання про таке постало після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про поділ майна, тому суд не вбачає доведеним такий факт.
Стосовно взаємних позовів сторін про поділ майна подружжя, то суд бачить можливим задовольнити їх частково з таких підстав.
Сторони в шлюбі з 1984р. Мають в спільній частковій власності квартиру в АДРЕСА_2. За час шлюбу набули певного майна, яке перелічено в акту опису, який не оспорено, суми вартості майна заперечень не викликали. Тому суд приймає таке майно як спільно набуте, а зауваження ОСОБА_1, що витяжка, компьютер та модем належать іншим особам суд не приймає, так як не подано доказів належности майна іншим особам, до цього часу жодна особа не звернулась в суд з позовом про витребування такого майна від третіх осіб і визнання себе їх власником, тому суд відносить все майн на суму 19109 грн. до спільної власності подружжя ОСОБА_1. Також суд відносить до такого майна і кошти на р/р НОМЕР_2 в КБ “Приватбанк” -455,36 грн., які належать ОСОБА_1 До спільно набутого майна віднесено і гараж, проте, він є річчю неподільною, коштів для відшкодування Ѕ його вартості від суми в 24373 грн. ( 12186,5 грн.) до депозиту суду не внесено, право власності за ОСОБА_2 не встановлено, тому суд може задовольнити в цій частині її вимоги шляхом визнання її співвласником гаражу в Ѕ частці, залишивши таке майно в їх спільній власності. Щодо вимог про поділ автомобіля “ВАЗ 21074”, то як вбачаєьтся, він був відчужений за згодою сторін, за суму в 100 грн., яка не підлягає поділу, так як була використана під час шлюбу сторін. Ця угода не оспорена, про те що ОСОБА_1 приховав отримані кошти по угоді -позову не заявлено. Стосовно вимог про поділ доходів ОСОБА_1 з його підприємницької діяльності, то законом такі суми не віднесено до спільного майна подружжя, не вбачається з поданих суду документів про наявність відокремленого доходу ОСОБА_1 від такої діяльності, яке б можливо було визнасти спільним майном подружжя, окрім зазначеної суми на р/р НОМЕР_2 в КБ “Приватбанк” -455,36 грн. Тому в цій частині, позов не обгрунтовано і він не підлягає задоволенню.
Проводячи поділ визначеного майна в натурі, суд виходить з принциму поділу його в рівних частках та певної необхідності такого майна сторонам в побуті. Тому суд вбачає найбільш прийнятним визначити ОСОБА_2: стінку меблеву 1994р. на суму 3400 грн., тумбу під ТВ 1994р. на суму 300 грн., шифонер 3-х хвіртковий 1984р. на суму 800 грн., диван-кровать 1989р. на суму 1500 грн., тумбу прикроватна 1985р. на суму 160 грн., килим виробництва Німеччини 2х3м. 1986р. на суму 400 грн., палас 2,5х4,3 м. 1989р. на суму 300 грн., килим виробництва Молодови 2,3х1,5 м. 1989р. на суму 300 грн., килимові доріжки 2 шт. 1,2х2,4 м. на суму 300 грн., телевізор кольоровий “Самсунг” № 40439TLB03505М на суму 1000 грн., ДВД плеєр ВВК 2008р. на суму 350 грн., акустичну стереосистему “Микротаб” 2008р. на суму 400 грн., праску “Гореніє” 2008р. на суму 300 грн., тепловентілятор АТН-119 на суму 120 грн., пилосос “Ховер” 2006р. на суму 300 грн., всього на суму 9554 грн. ОСОБА_1: компьютер “АСУС” 2008р. на суму 5000 грн., модем 3Г 2009р. на суму 199 грн., газову витяжку № 8010115696 на суму 1880 грн., газову плиту виробництва Білорусі 2009р. 1200 грн., кровать односпальну 1989р. на суму 900 грн., кошти на р/р НОМЕР_2 в КБ “Приватбанк” -455,36 грн., всього в сумі 9554,39 грн.
Таким чином сторони забезпечені необхідним майном для проживання, сторонам надано майно яким вони звикли користуватись, та не припущено відходу від принципу рівності часток майна подружжя при його розподілу.
Понесені судові витрати: ОСОБА_2 - 1189,16 грн. судового збору, 120 грн. ІТЗ ( а.с. 2-3 т.1), ОСОБА_1 -282,80 грн. , 30 грн. судового збору та 120 грн. ІТЗ ( а.с. 99-100, 131 т.1), з огляду на визначену судом ціну позову в 31295,5 грн., сторони сплатили належно і відшкодуванню підлягає сума оспореної частки майна і постановленої на користь ОСОБА_2 в сумі Ѕ гаражу, тобто 121,86 грн. за ст. 88 ЦПК з боку ОСОБА_1 Про стягнення судових витрат в розмірі 8,50 грн. судового збору та 30 грн. ІТЗ ( т.2 а.с. 2-3) ОСОБА_1 не заявляв і суд залишає ці суми на рахунок ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 60, 61, 70 ,71, 104, 112 СК України, ст.ст. 7, 8, 10, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позови задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 22.06.1984р. міським відділом ЗАЦС м.Мелітополя Запорізької області, актовий запис № 680.
Стягнути з ОСОБА_1 -8,50 грн. при оформленні розірвання шлюбу.
Стягнут з ОСОБА_2 8,50 грн. при оформленні розірвання шлюбу.
Після розірвання шлюбу прізвища строни не змінюють.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину гаражу АДРЕСА_3.
Поділити спільне майно подружжя в умовно рівних частках:
ОСОБА_2: стінку меблеву 1994р. на суму 3400 грн., тумбу під ТВ 1994р. на суму 300 грн., шифонер 3-х хвіртковий 1984р. на суму 800 грн., диван-кровать 1989р. на суму 1500 грн., тумбу прикроватна 1985р. на суму 160 грн., килим виробництва Німеччини 2х3м. 1986р. на суму 400 грн., палас 2,5х4,3 м. 1989р. на суму 300 грн., килим виробництва Молодови 2,3х1,5 м. 1989р. на суму 300 грн., килимові доріжки 2 шт. 1,2х2,4 м. на суму 300 грн., телевізоро кольоровий “Самсунг” № 40439TLB03505М на суму 1000 грн., ДВД плеєр ВВК 2008р. на суму 350 грн., акустичну стереосистему “Микротаб” 2008р. на суму 400 грн., праску “Гореніє” 2008р. на суму 300 грн., тепловентілятор АТН-119 на суму 120 грн., пилосос “Ховер” 2006р. на суму 300 грн., всього на суму 9554 грн.
ОСОБА_1: компьютер “АСУС” 2008р. на суму 5000 грн., модем 3Г 2009р. на суму 199 грн., газову витяжку № 8010115696 на суму 1880 грн., газову плиту виробництва Білорусі 2009р. 1200 грн., кровать односпальну 1989р. на суму 900 грн., кошти на р/р НОМЕР_2 в КБ “Приватбанк” -455,36 грн., всього в сумі 9554,39 грн.
В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 121,86 грн. в рахунок компенсації судових витрат.
Арешт за ухвалою суду від 21.01.2010р. на всі розрахункові рахунки ОСОБА_1 в КБ “ПриватБанк” -скасувати.
Оскаржити рішення можна до апеляційного суду Запорізької області, через Приморський районний суд на протязі 10 діб.
Повний текст сккладено 02.03.2011р.
Суддя Р.Л. Булашев
Копія вірна: суддя Р.Л. Булашев