11 травня 2011 року Справа № 2а/0370/1043/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Драган Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в адміністративну справу за позовом за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови від 21 березня 2011 року № 120205 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 700 гривень за порушення абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вважає постанову від 21.03.2011 року №120205 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1 700 гривень незаконною з огляду на відсутність обставин, які слугують підставою її винесення, окрім того, винесеною із порушенням чинного законодавства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на момент проведення відповідачем перевірки, а саме 12.03.2011 року, позивач не здійснював перевезення пасажирів та вантажів, у зв'язку з чим застосування відповідачем фінансової санкції за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів. передбачених ст.39 та ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є незаконним.
Також позивач акцентує увагу на тому, що під час проведення Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області перевірки у позивача була відсутня лише ліцензійна картка, за що згідно абзацу 4 Закону передбачена фінансова санкція в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а не фінансова санкція в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яку застосував відповідач.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області в судовому засіданні заявив клопотання про заміну неналежного відповідача Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області на належного відповідача Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті. Клопотання обґрунтоване тим, що Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області не є юридичною особою, а є територіальним структурним підрозділом управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.
Ухвалою суду від 04 травня 2011 року у даній справі замінено неналежного відповідача Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області на належного відповідача Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила. В письмових запереченнях акцентувала увагу на тому, що 12.03.2011 року інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області відповідно до завдання на перевірку від 11.03.2011 року №108210 в місті Луцьку проведена рейдова перевірка транспортних засобів, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, під час якої перевірявся транспортний засіб марки ауді 100, номерний знак НОМЕР_1, який був обладнаний розпізнавальним ліхтарем помаранчевого кольору на даху автомобіля та оснащений справним таксометром. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль належить ОСОБА_1, який і керував даним автомобілем.
Згідно ст. 39 Закону « Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Під час перевірки у позивача були відсутні ліцензійна картка на транспортний засіб, у сервісній книжці відсутня відмітка механіка про справність транспортного засобу, відсутня медична довідка водія та відсутні композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з правого та лівого боків.
Виявлені порушення зафіксовані в акті перевірки від 12.03.2011 року № 223460. Акт складався на місці перевірки у присутності позивача на основі наданих до перевірки документів.
Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, справа про порушення розглядається посадовою особою у державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 не з'явився, пояснень, а також будь-яких документів, на основі яких він здійснює перевезення пасажирів на таксі, не надав.
На підставі акту та наявних у справі документів була винесена постанова від 21.03.2011 року №120205 про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_1 за порушення абзацу 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та винесений припис про усунення виявлених порушень.
Враховуючи наведені вище обставини, представник відповідача вважає оскаржувану постанову законною, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши наявні в справі докази, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзвязку і йому підпорядковується.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.
Згідно п.2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до п.4 Порядку - державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Згідно пунктів 12, 15, 16 та 21 Порядку рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону, наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут, відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам, оснащення таксі справним таксометром;
Судом встановлено, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області на підставі завдання на перевірку від 11.03.2011 року №108210 проведено рейдову перевірку транспортних засобів, які здійснюють внутрішні та міжнародні, регулярні та нерегулярні транспортні перевезення пасажирів в місті Луцьку.
В межах даної перевірки Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області перевірявся транспортний засіб марки ауді 100, який належав ОСОБА_1. Даний автомобіль був обладнаний розпізнавальним ліхтарем «Таксі» помаранчевого кольору на даху автомобіля та оснащений справним таксометром.
За результатами проведеної перевірки Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області складений акт від 12.03.2011 року № 223460, в якому зафіксовано, що на момент проведення перевірки у ОСОБА_1 відсутня ліцензійна картка на транспортний засіб. У сервісній книжці відсутня відмітка механіка про справність транспортного засобу. Відсутня медична довідка водія, а також відсутні композиції з квадратів розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків.
16 березня 2011 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області ОСОБА_1 направлене повідомлення про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, однак позивач розгляд справи не з'явився, пояснень та документів, на основі яких він здійснює перевезення пасажирів на таксі, відповідачу не надав.
На підставі акту від 12.03.2011 року № 223460 Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області винесена постанова від 21.03.2011 року, якою за порушення абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ОСОБА_1 застосована фінансова санкція в розмірі 1 700 гривень.
21 березня 2011 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області винесений припис ОСОБА_1 щодо усунення виявленого в результаті перевірки порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що постанова від 21.03.2011 року №120205, якою за порушення абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ОСОБА_1 застосована фінансова санкція в розмірі 1 700 гривень є незаконною з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу ст.39 та 48 Закону документами, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення самозайнятими працівниками на таксі, є ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Судом встановлено, що на момент перевірки у позивача були відсутні ліцензійна картка, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та багажу на таксі, та медична довідка водія.
Зазначені обставини підтвердив і допитаний в якості свідка ОСОБА_7.
Пунктом 86 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, визначено, що автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів. Для надання послуг таксі перевізники, автомобільні самозайняті перевізники повинні мати зареєстровані відповідно до законодавства транспортні засоби, відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожний автомобіль, обладнаний відповідно до встановлених технічних вимог.
Відповідальність за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки передбачена абзацом 4 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» шляхом застосування фінансових санкцій в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки ОСОБА_1 не здійснював перевезення пасажирів, хоча і використовував транспортний засіб, облаштований як таксі.
Зазначені обставини не заперечуються представником відповідача та підтверджені показами свідка ОСОБА_7.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відповідач при визначенні складу правопорушення повинен був керуватися абзацом 4 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовувати до позивача фінансову санкції у вигляді 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було доведено, що ОСОБА_1 на момент проведення перевірки здійснював перевезення пасажирів, що в свою чергу доводить безпідставність застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1 700 гривень згідно абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, згідно позовних вимог позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 21 березня 2011 року № 120205 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1 700 гривень. Разом з тим, при постановленні рішення суд відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржується акт індивідуальної дії, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати постанову від 21 березня 2011 року № 120205 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1 700 гривень.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 21 березня 2011 року № 120205 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1 700 гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 травня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю. Ю. Сорока