04 травня 2011 року Справа № 2а/0370/894/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання Пігулі І.Ю.,
за участю представника позивача Бугайова А.О.,
представника відповідача Зізюкіної О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»до Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (далі - ПАТ «Західінкомбанк», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України у Волинській області (далі - ГУДКУ у Волинській області, відповідач) про зобов'язання вчинити дії щодо повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення державного мита в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (далі - витрат на ІТЗ) в сумі 120 грн. 00 коп., що були сплачені позивачем згідно із платіжними дорученнями № 2, № 4 від 11.03.2010 року з позовної заяви ПАТ «Західінкомбанк» до Зденек Моша, Товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна» (далі - ТзОВ «Неріс Україна») про стягнення боргу. Вказана заява була мотивована тим, що позивач зазначеної позовної заяви до Луцького міськрайонного суду не подавав, оскільки відпала необхідність у захисті своїх інтересів. До заяви були долучені оригінали платіжних доручень № 2, № 4 від 11.03.2010 року та оригінал довідки Луцького міськрайонного суду від 29.09.2010 року № 31537, якою підтверджений той факт, що така позовна заява до суду не надходила. ГУДКУ у Волинській області листом від 05.10.2010 року вказану заяву разом із доданими документами повернуло позивачу без виконання.
Позивач вважає, що державне мито в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн. 00 коп. підлягають йому поверненню на підставі статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93, пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» від 21.12.2005 року № 1258, відтак дії відповідача щодо відмови у поверненні державного мита та витрат на ІТЗ є неправомірними.
Позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення державного мита в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.
До початку розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, у якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо залишення без виконання та повернення поданої заяви від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками про повернення державного мита та витрат на ІТЗ, зобов'язати ГУДКУ у Волинській області прийняти заяву від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками (а. с. 22).
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить визнати протиправними дії відповідача щодо залишення без виконання та повернення поданої заяви від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками про повернення державного мита та витрат на ІТЗ, зобов'язати ГУДКУ у Волинській області прийняти заяву від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а. с. 38), та пояснила, що дії відповідача щодо повернення без виконання заяви позивача від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками є правомірними, оскільки долучена до заяви довідка Луцького міськрайонного суду від 29.09.2010 року № 31537 не може бути підставою для повернення державного мита та витрат на ІТЗ, у ній відсутня інформація щодо повернення даних коштів. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що ПАТ «Західінкомбанк» звернувся до ГУДКУ у Волинській області з письмовою заявою від 04.10.2010 року № 0410-19, у якій просив повернути на банківський рахунок державне мито в розмірі в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ в сумі 120 грн. 00 коп., що були сплачені згідно із платіжними дорученнями № 2, № 4 від 11.03.2010 року з позовної заяви ПАТ «Західінкомбанк» до Зденек Моша, ТзОВ «Неріс Україна» про стягнення заборгованості, проте така позовна заява не була подана до Луцького міськрайонного суду (а. с. 9). До заяви були долучені як додатки оригінали платіжних доручень № 2, № 4 від 11.03.2010 року (а. с. 7) та оригінал довідки Луцького міськрайонного суду від 29.09.2010 року № 31537, у якій було зазначено, що позовна заява ПАТ «Західінкомбанк» до ТзОВ «Неріс-Україна» про стягнення боргу станом на 29.09.2010 року до Луцького міськрайонного суду не надходила (а. с. 8). Листом Управління Державного казначейства у м. Луцьку ГУДКУ у Волинській області від 05.10.2010 року № 02-01/1689 заяву ПАТ «Західінкомбанк» від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками повернуто без виконання та роз'яснено позивачу, що при наданні документів згідно вимог чинного законодавства управління здійснить повернення коштів з бюджету (а. с. 10).
Крім того, судом також встановлено, що позивач 28.03.2011 року звернувся до Луцького міськрайонного суду із заявою про винесення ухвали про повернення державного мита в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрат на ІТЗ в сумі 120 грн. 00 коп., що були сплачені згідно із платіжними дорученнями № 2, № 4 від 11.03.2010 року (а. с. 11), проте листом судді Луцького міськрайонного суду від 31.03.2011 року позивачу роз'яснено про відсутність підстав для задоволення заяви (а. с. 12).
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач довів правомірність дій щодо повернення без виконання заяви ПАТ «Західінкомбанк» від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками, з огляду на таке.
Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 (з наступними змінами та доповненнями) сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; 2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій; 3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою; 4) скасування в установленому порядку рішення суду; 5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи; 6) в інших випадках, передбачених законодавством України. Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.
Згідно із пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» від 21.12.2005 року № 1258 (з наступними змінами та доповненнями) повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).
Пунктами 15-17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 року за № 50, визначено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету «Про державне мито». Державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло. Повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито. На підставі заяви платника відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок (ухвалу суду, господарського суду, в інших випадках - довідку установи, яка справляла мито, - нотаріальної контори, ВВІР, ЗАГСу тощо) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати.
З наведених вище нормативно-правових актів слідує, що до відповідної заяви платника слід долучати ухвалу або довідку суду, у яких мають бути зазначені обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита та витрат на ІТЗ.
Як встановлено судом, позивач до 04.10.2010 року не звертався до Луцького міськрайонного суду із заявою про винесення ухвали про повернення державного мита та витрат на ІТЗ. Разом з тим, ПАТ «Західінкомбанк» звернулося із заявою до Луцького міськрайонного суду від 24.09.2010 року, у прохальній частині якої просило видати довідку про те, що Луцьким міськрайонним судом не розглядалася справа за позовом ПАТ «Західінкомбанк» до ТзОВ «Неріс» про стягнення боргу (а. с. 25). Луцький міськрайонний суд надав позивачу довідку від 29.09.2010 року № 31537, у якій було зазначено, що позовна заява ПАТ «Західінкомбанк» до ТзОВ «Неріс-Україна» про стягнення боргу станом на 29.09.2010 року до Луцького міськрайонного суду не надходила (а. с. 8).
На думку суду, довідка Луцького міськрайонного суду від 29.09.2010 року № 31537 не є належним документом, на підставі якого органи державного казначейства повинні були повернути позивачу державне мито та витрати на ІТЗ, оскільки у ній вказано лише про неподання позивачем позовної заяви, проте не вказані обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, в тому числі, не зазначено, що саме у зв'язку із неподанням позовної заяви ПАТ «Західінкомбанк» підлягає поверненню державне мито в розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрат на ІТЗ в сумі 120 грн. 00 коп., що були сплачені згідно із платіжними дорученнями № 2, № 4 від 11.03.2010 року. Крім того, як слідує із платіжних доручень № 2, № 4 від 11.03.2010 року, державне мито та витрати на ІТЗ були сплачені позивачем з позовної заяви ПАТ «Західінкомбанк» до двох відповідачів (Зденек Моша, ТзОВ «Неріс Україна») (а. с. 7), тоді як у довідці Луцького міськрайонного суду від 29.09.2010 року № 31537 зазначено про неподання позовної заяви лише до одного відповідача (ТзОВ «Неріс Україна»).
Таким чином, враховуючи, що позивачем до заяви від 04.10.2010 року № 0410-19 не було подано належним чином оформленого документу, у якому б зазначалися обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита та витрат на ІТЗ, тому суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо повернення без виконання заяви ПАТ «Західінкомбанк» від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками згідно із супровідним листом від 05.10.2010 року № 02-01/1689 є правомірними. Крім того, на думку суду, такими діями відповідача не були порушені права позивача, оскільки у заяві від 04.10.2010 року № 0410-19 не було відмовлено по суті, а вона була повернута без виконання, що не позбавляло ПАТ «Західінкомбанк» можливості повторно звернутися до ГУДКУ у Волинській області із заявою про повернення державного мита та витрат на ІТЗ, одночасно подавши належним чином оформлений документ, у якому б зазначалися обставини, що є підставою для повернення державного мита та витрат на ІТЗ.
З наведених вище підстав взаємопов'язані позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо залишення без виконання та повернення поданої заяви від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками про повернення державного мита та витрат на ІТЗ, зобов'язання ГУДКУ у Волинській області прийняти заяву від 04.10.2010 року № 0410-19 з додатками до задоволення не підлягають.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» від 21.12.2005 року № 1258, суд
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»до Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 10 травня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх