06 травня 2011 року Справа № 2а/0370/1079/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луцьку адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Ковелі про прийняття до відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та пенсій у зв'язку із втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,
Управління Пенсійного фонду України у Ковельському районі Волинської області (далі УПФУ в Ковельському районі) звернулось з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Ковелі (далі ВВДФСС в м. Ковелі) про прийняття до відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та пенсій у зв'язку із втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 608463,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч вимогам Законів України "Про загальнообов'язкове страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності", "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", "Про пенсійне забезпечення", за період з 2008 року по березень 2011 року не в повному обсязі прийнято до відшкодування УПФУ в Ковельському районі витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Загальна сума не прийнятих до відшкодування витрат за вказаний період становить 77 2143,8 грн.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 22.02.2001 року, який набув чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Згідно актів перевірки за період з 2008 року по березень 2011 року відповідачем прийнято до відшкодування УПФУ в Ковельському районі 163 680,34 грн. - витрати пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. Залишок неприйнятих витрат становить 608463,46 грн., з них 601842,05 грн. - адресна допомога порядок відшкодування якої врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та витрати з виплати і доставки вищевказаних пенсій в розмірі 6621,41 грн.
Враховуючи те, що ВВДФСС в м. Ковелі за період з 2008 по 2010 рік та з січня по березень 2011 року в добровільному порядку не прийнято до відшкодування УПФУ в Ковельському районі витрати пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 608463,46 грн., позивач просить зобов'язати відповідача прийняти вказану суму до витрат пов'язаних із виплатою вказаних пенсій .
Із поданих суду заперечень на позовну заяву вбачається, що відповідач позову не визнає, свою позицію обґрунтовує наступним. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» є цільове використання коштів страхування від нещасного випадку. Згідно із ст. 21 Закону страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Порядок розміру щомісячних страхових виплат визначається ст.. 34 Закону, якою зокрема, передбачено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Виплата щомісячної адресної державної допомоги, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», не пов'язана із страховими випадками, не входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на підставі закону, а тому не повинна відшкодовуватися Фондом. Відшкодування Пенсійному фонду України , витрат пов'язаних з виплатою пенсій регулюється спільною постановою правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 04.03.2003 року № 5-4/4.
Відповідно до п.4 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Пунктом 4 Порядку визначено вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України і відшкодовуються в подальшому Фондом. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога , як така, що підлягає відшкодуванню Фондом. Оскільки відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги не відповідає вимогам Закону та Порядку так, як вказані виплати не пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання то в задоволенні позову слід відмовити.
У своєму клопотанні від 06.05. 2011 року позивач просить суд розглянути справу у відсутності його представника.
Представник відповідача Димарчук І.В. 06.05.2011 року надіслав суду клопотання в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності позов не визнає.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення. При цьому судом враховано наступне.
Як було встановлено судом, УПФУ в Ковельському районі було виплачено щомісячну державну адресну допомогу за період з 2008 року по березень 2011 року. Ці витрати були включені позивачем до актів щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за відповідні місяці, однак, не були прийняті до заліку відповідачем.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вказані періоди.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року №1105-XIV (надалі - Закон №1105-XIV) передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
На виконання приписів вказаного Закону, постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4 затверджено «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» (надалі - Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697.
Відповідно до пункту 2 Порядку, останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій та допомог.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів.
Отже, зазначеною нормою передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовує виграти, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Разом з тим, пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Пунктом 6 Порядку визначено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до пункту 7 Порядку, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Проте, зазначеними нормами не передбачено прядку, відповідно до якого спір з цього питання вирішується між Управлінням Пенсійного фонду України та Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на місцях.
Як вбачається з системного аналізу вказаних вище норм, узгодження розбіжностей віднесено до компетенції центральних органів відповідних Фондів, куди щомісячно повинні надсилатись таблиці розбіжностей.
Отже, відшкодування витрат позивача у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» підлягають відшкодуванню на централізованому рівні, між Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а не між його управліннями та відділеннями.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що встановлений порядок підписання актів звірки розрахунків розрахований на відсутність спору. Таким чином, позивачем обрано спосіб захисту, який, в даному випадку, не регулює спірних правовідносин, оскільки у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків, у судовому порядку мають вирішуватися вимоги про стягнення відповідних сум в судовому порядку, а не вимоги про підписання актів звірки чи вчинення відповідних дії по прийняттю до заліку, тому позивачем у даній справі обраний невірний спосіб захисту (відновлення) порушеного права, який не відповідає змісту прав УПФУ в Ковельському районі щодо відшкодування понесених ним витрат. Вимога позивача в даній справі про спонукання до вчинення дій, а саме: про зобов'язання відповідача прийняти до заліку витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та включення таких витрат до щомісячних актів щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за відповідні місяці, не підлягає до задоволення, оскільки не врегульовує спірних відносин, які виникли в даному випадку
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за №5-4/4, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ф.А. Волдінер