06 травня 2011 року Справа № 2а/0370/924/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,
за участю представників позивача Колпакова Ю.М., Степанюк Н.Й.,
представника відповідача Андріюк Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Волинь-Авто» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення,
Публічне акціонерне товариство «Волинь-Авто» звернулося в суді із позовом про визнання нечинним та скасування рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року за №0003162303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7 284 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка господарської одиниці позивача - кафе-кафетерію, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Рівненська,145, з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за результатами якої складено акт. Однак, висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки документи на товар, який перебував в реалізації під час перевірки, знаходились в бухгалтерії підприємства, вимога про їх надання перевіряючими не ставилась, в зв'язку з чим вважає безпідставним застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, позивач зазначає, що абсолютно всі обсяги товарів, які надходили в кафе, обліковуються у визначеному законодавством порядку і можуть бути підтверджені оригіналами первинних документів - накладними, які передаються для обліку і зберігаються в бухгалтерії товариства «Волинь-Авто».
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та додатково пояснили, що всі документи, які підтверджують походження товару, тобто видаткові та податкові накладні, а також товарні звіти знаходяться в бухгалтерії підприємства. На момент проведення перевірки бухгалтер була відсутня, продавець-касир, який допустив перевіряючих до перевірки, не мав можливості надати вказані документи перевіряючим. Просили позов задовольнити.
Відповідач у запереченні від 18 квітня 2011 року та представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що при проведенні перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлено факт неведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання. За встановлені порушення до позивача правомірно були застосовані штрафні (фінансові) санкції у подвійному розмірі вартості необлікованих товарів згідно статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Просили відмовити в задоволені позову.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази,суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.
Державними податковими ревізорами-інспекторами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Волинській області 11 березня 2010 року було проведено позапланову виїзну перевірку господарської одиниці позивача - кафе-кафетерію, що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Рівненська,145, з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за результатами якої складено акт за №40/32-01/03120584.
Перевіркою встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання.
За наслідками перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» сформовано 30 березня 2010 року рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7 284 грн.
Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів (стаття 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Допитана в судовому засіданні продавець-касир Степанюк Н.Й. пояснила, що облік придбаних товарів здійснюється на підставі видаткових накладних, які зберігаються в бухгалтерії товариства. Також в кафе складаються товарні звіти та накладні на залишки товару, які зберігаються у завідуючої кафе. На весь товар, який перебував в реалізації під час проведення перевірки, є первинні документи, які знаходились в бухгалтерії та завідуючої кафе. Первинні документи на товар перевіряючим під час перевірки не були надані, оскільки робочий день у бухгалтера та завідуючої кафе закінчився, а доступ до їх робочих кабінетів відсутній.
В судовому засіданні встановлено, що на весь товар, який перелічений у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 11 березня 2010 року господарської одиниці кафе-кафетерію є первинні документи, зокрема, це видаткові накладні від 10 січня 2008 року за №РН-0000020, від 30 червня 2009 року за №РН-019966 та №РН-019967, від 3 вересня 2009 року за №РН-028223, від 11 листопада 2009 року від №РН-040487 та від 12 листопада 2009 року за №0010644.
В судовому засіданні продавець-касир Степанюк Н.Й. повідомила суд, що повідомляла перевіряючих про те, що накладні на товар знаходяться в бухгалтерії.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не порушено порядку ведення обліку товарних запасів, оскільки усі первинні документи були в наявності в бухгалтерії підприємства, про що було відомо податковим інспекторам, які проводили перевірку.
Крім того, бухгалтерія знаходиться в одному приміщенні із кафе-кафетерієм.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене суд вважає, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм, встановлених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а тому повинні застосовуватися з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що товариством вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, ведеться облік надходження товарів на підставі первинних документів, а товари, які поступили на реалізацію, обліковуються у відповідних накладних.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що підстави для притягнення публічного акціонерного товариства «Волинь-Авто» до відповідальності у податкового органу були відсутні, а відтак рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року за №0003162303 підлягає скасуванню.
Згідно позовних позивач просить суд визнати нечинним рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року. При постановленні рішення суд відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржується акт індивідуальної дії, суд вважає за необхідне скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року як таке, що прийняте всупереч вимог чинного законодавства.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року за №0003162303.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк