Рішення від 23.05.2011 по справі 2-596/11

№ 2 -596 /2011 р.

РІШЕННЯ

іменем України

12 травня 2011 року. Совєтський районний суд м.Макіївки Донецької області у складі головуючого:

судді НІКІШИНА Ю.В.

при секретарі СИДОРОВОЇ О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Ханженво м.Макіївки цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ВИКОНКОМ НИЖНЬОКРИНСЬКОЇ ОСОБА_2 У СОВЄТСЬКОМУ РАЙОНІ Макіївки

ТРЕТЯ ОСОБА : ОСОБА_3

про визнання заповіту недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати недійсним заповіт 17 вересня 2010 року, за яким вона та її чоловік ОСОБА_4 заповідали ОСОБА_5 житловий будинок № 41 «а»вул.Садова селище міського типу Оріхове м.Макіївка. Коли складали заповіт, вони внаслідок юридичної необізнаності при складані заповіту, помилилися що до прав та обов'язків сторін та природі правочину. Вони вважали, що якщо хтось з них помре третя особа успадкує все майно. Проте сталося не так, але вона з чоловіком вважали що третя особа успадкує спірне майно у будь якому разі, навіть в наслідок смерті будь кого з подружжя.

Відповідач надіслав листа з клопотанням про розгляд справи без участі представника відповідача.

Третя особа не заперечує проти задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено.

Згідно положень ст.1243 ЦК України подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

17 вересня 2010 року було складено заповіт, засвідчений секретарем виконкому Нижньокринської селищної ради м.Макіївки. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заповідали будинок № 41 «а»вул.Садова селище міського типу Оріхове м.Макіївка ОСОБА_6.

28 листопада 2010 року ОСОБА_4 помер.

Ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Враховуючи наведене суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, та визнати заповіт від 17 вересня 2010 року недійсним частково -в частині заповіту від імені ОСОБА_1.

На підставі ст.229, 1243 ЦК України суд

ВИРІШИВ:

Заповіт від 17 вересня 2010 року, засвідчений секретарем ВИКОНКОМУ НИЖНЬОКРИНСЬКОЇ ОСОБА_2 У СОВЄТСЬКОМУ РАЙОНІ м.Макіївки, зареєстроване в реєстрі за № 413, визнати недійсним в частині заповіту від імені ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення.

Суддя: НІКІШИН Ю.В.

позов задоволено частково