79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.03.08 Справа № 2/176-14/96
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Бонк Т. Б.
суддів Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі Мельник М. В.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) -не з'явився
від відповідача -Костюк А. Г. -юрисконсульт; Копчук І. М. -представник
розглянув апеляційну скаргу ПП «Калина», с. Ковалівка б/н і б/д
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2007 р.
у справі № 2/176-14/96
за позовом ПП «Калина», с. Ковалівка
до відповідача Національного природного парку «Гуцульщина», м. Косів
про визнання недійсними договорів № 46 від 22.05.2006 р. та № 62 від 26.07.2006 р., повернення помилково сплачених грошових коштів в сумі 27 678 грн. та повернення лісоматеріалів
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2007 р. у справі № 2/176-14/96 відмовлено в позові ПП «Калина», с. Ковалівка до НПП «Гуцульщина», м. Косів про повернення помилково сплачених грошових коштів в сумі 27 678 грн. та повернення лісоматеріалів.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що лісорубний квиток дійсно видавався на інші рубки, як і на кожну рубку, що проводиться на території природно-заповідного фонду, і враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з претензіями щодо порушення умов договору, місцевий суд вважає, що договори, укладені між сторонами, не суперечать чинному законодавству. Сплачені за договорами кошти, на думку суду, не можуть бути повернені, оскільки грошові суми неодноразово надходили на окремий рахунок до державного бюджету, а за виконані роботи кошти постійно перераховувалися. Щодо вимоги позивача про зобов'язання повернути йому лісоматеріали, вирубані на лінії ЛЄП Косівського ПНАВ, перша інстанція вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що лісопродукція передана лісокористувачу, за яку він несе відповідальність.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким повністю задоволити позов, посилаючись на те, що укладення 22.05.2006 р. договору на виконання робіт по розчистці траси ПЛ.-110 кв., що проходить по території Косівського природоохоронного науково-дослідного відділення парку, суперечить ст.ст. 68, 69 Лісового кодексу України, оскільки спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на виділеній лісовій ділянці без надання земельної ділянки за спеціальним дозволом (лісорубним квитком), спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області без змін, апеляційну скаргу без задоволення, вважає, що посилання позивача на ч.ч. 1, 4 ст. 43 Лісового кодексу України є безпідставними.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Матеріалами даної справи підтверджено, що між НПП «Гуцульщина» (замовник) та ПП «Калина»(згідно заявленої переуступки прав) (виконавець) 22.05.2006 р. і 26.07.2006 р. укладено договори № 46 і № 2а відповідно, згідно яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по розчистці траси П Л-110 кв., що проходить через квартал 7 ділянка 23 площею 4 га та через квартал 8 ділянка 19 площею 3, 2 га на території Косівського природоохоронного науково-дослідного відділення ННП «Гуцульщина»ліквідним запасом 109 м. куб. (п. 1.1 договорів)
Відповідно до п. 3.1 договорів, відповідач (замовник) зобов'язаний оплачувати об'єми виконаної роботи, згідно діючих розцінок на підставі виконаних робіт, підписаних уповноваженими особами від замовника і виконавця.
Згідно актів прийому-передачі лісосіки від 22.05.2006 р. і 27.07.2006 р., позивачу (виконавцю) передано лісосіки в кварталі 7, 8 ділянки 23, 19, а також видані лісорубні квитки №№ 5, 12 від 22.05.2006 р., 27.07.2006 р. відповідно.
У відповідності з п. 51 Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 р. № 1378, з моменту отримання лісорубного квитка передана лісокористувачу лісосіка здається під його охорону. Порядок і технологія розробки лісосіки покладається на лісокористувача.
Апелянт у своїх вимогах посилається на ч.ч. 1, 4 ст. 43 Лісового Кодексу України, відповідно до яких розрахункова лісосіка -це щорічна науково обґрунтована норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів. Розрахункова лісосіка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за поданням центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства в установленому порядку.
Однак, апеляційна інстанція вважає такі посилання безпідставними з огляду на те, що в даній нормі закону йдеться про рубку головного користування, які на території відповідача -Національного парку «Гуцульщина» - не проводяться і які затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища за поданням центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства в установленому порядку, а розчистка лінії електропередач відноситься до інших рубок, а не до рубок головного користування.
З матеріалів справи вбачається, що лісорубний квиток дійсно видавався на інші рубки, як і на кожну рубку, що проводиться на території природно-заповідного фонду.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Лісового Кодексу України, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право здійснювати господарську діяльність у лісах України з дотриманням умов договору, виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі передбаченому законом або договором, також законом або договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
Отже, умови, зазначені в договорах між сторонами у справі від 22.05.2006 р. № 46 та від 26.07.2006 р. № 24, на думку суду, не суперечать чинному законодавству України.
Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечувалося, що позивач (виконавець) не звертався до відповідача (замовника) з претензіями щодо порушення умов договору.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги апелянта про повернення помилково сплачених за договорами коштів не можуть братися до уваги судом, оскільки грошові суми неодноразово надходили на окремий рахунок до державного бюджету, а за виконані роботи, як це передбачено договорами, кошти постійно перераховувались, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 43 -45).
Щодо вимоги скаржника про зобов'язання повернути йому 698 куб. м лісоматеріалів, які були вирубані на лінії ЛЄП Косівського ПНАВ, суд також вважає їх необґрунтованими, оскільки лісопродукція, згідно актів прийому-передачі, передана лісокористувачу, за яку він несе відповідальність.
Представники відповідача в судових засіданнях підтвердили, що при проведенні перевідводу 26.10.2006 р. в кварталі 7, 8 ділянки 23, 19 Косівського ПНДВ (розчистка ЛЕП) в присутності директора ПП «Калина»встановлено, що позивач вивіз 479 куб. м деревини, з яких 324 куб. м не оплачено на суму 88 061 грн.
Крім наведеного, слід зазначити, що вимога апелянта про надання йому можливості дорубати і отримати 469 куб. м лісу, згідно лісорубного квитка, виданого 27.07.2006 р., без оплати є безпідставною, оскільки після звернення до відповідача, строк заготівлі деревини продовжено до 01.06.2007 р., як це передбачено п. 50 Постанови Кабінету міністрів України від 23.05.2007 р. № 761 «Про врегулювання питань спеціального використання лісових ресурсів».
У матеріалах справи також містяться пояснення Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.10.2007 р. № 2-5/174, які свідчать про те, що відповідачем не порушувались норми Лісового кодексу України, його дії під час існування правовідносин з позивачем є законними.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2007 р. у справі № 2/176-14/96 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Калина», с. Ковалівка -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.