79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.05.11 Справа№ 5015/989/11
Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи
За позовом: Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», м.Новий Розділ
Про стягнення 1 621 115,28 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: Калінін М.В. -представник
від відповідача : Денькович М.І. -представник
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Державним підприємством «Енергоринок»до ЗАТ «Енергія-Новий Розділ»про стягнення 1 621 115,28 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач позовні вимоги визнає в частині основного боргу, проте заперечує проти стягнення штрафних санкцій, посилаючись на ті підстави, що товариство не спроможне було своєчасно розрахуватися з кредиторами за придбані енергоносії в зв'язку із значною дебіторською заборгованістю споживачів за надані товариством комунальні послуги. Також відповідач просив розстрочити виконання рішення з підстав і мотивів, викладених в своїх поясненнях.
23.03.2011 року позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог в зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу та донарахуванням позивачем сум пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.
05.05.2011 року ухвалою суду було проведено заміну відповідача, а саме на ТзОВ «Енергія-Новий Розділ»., в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 16.05.2011 року.
В судовому засіданні 16.05.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
31.07.2006 року між ДП «Енергоринок»та ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» було укладено договір №3546/01 купівлі-продажу електроенергії. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався продати , а відповідач купити та оплатити електроенергію в об'ємах і вартістю, визначеною договором.
На виконання умов договору в період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 р. відповідач придбав електроенергію, яку не оплатив в повному обсязі. Станом на 01.01.2011 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за придбану електроенергію в сумі 1 538 224,19 грн., що підтверджується довідкою Позивача про стан взаємних розрахунків між ДП «Енергоринок» та ЗАТ «Енергія-Новий Розділ»та актом звірки розрахунків станом на 01.01.2011 року.
На підставі п.7.3.2 договору, за несвоєчасну оплату придбаної електроенергії позивачем нарахована пеня в розмірі 62208 грн., штраф в розмірі 1381,16 грн., відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3 % річних в сумі 12719,79 грн. та 48923,50 грн. -інфляційних , які просить стягнути з відповідача.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №3546/01 купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2006 року , укладеного між ДП «Енергоринок» та ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» в період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 р. позивач продав відповідачу електроенергію, яка оплачена відповідачем не в повному обсязі. Станом на 01.01.2011 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за придбану електроенергію в сумі 1 538 224,19 грн., що підтверджується довідкою Позивача про стан взаємних розрахунків між ДП «Енергоринок» та ЗАТ «Енергія-Новий Розділ»та актом звірки розрахунків станом на 01.01.2011 року. Під час розгляду справи , відповідачем в добровільному порядку було погашено заборгованість на суму 1011952,70 грн., що підтверджується платіжними документами, банківськими виписками і не заперечується позивачем. В цій частині провадження у справі підлягає припиненню.
Станом на 16.05.2011 року заборгованість ЗАТ «Енергія-Новий Розділ»перед ДП «Енергоринок»за придбану в жовтні-грудні 2010 року електроенергію складає 526271,49 грн. і підлягає до стягнення з відповідача.
На підставі п.7.3.2 договору, за несвоєчасну оплату придбаної електроенергії згідно уточнених позовних вимог позивачем нарахована пеня в розмірі 62208 грн., штраф в розмірі 1381,16 грн., які він просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 12719,79 грн. та інфляційні в сумі 48923,50 грн., підлягають стягненню з ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» в повному обсязі.
16.05.2011 року ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» було подано заяву згідно якої він визнає позовні вимоги в частині основного боргу на суму 526271,49 грн. та просить розстрочити на один рік стягнення основного боргу, а в частині стягнення пені, інфляційних, трьох відсотків річних та штрафу в позові відмовити. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на ті обставини, що заборгованість за придбану у позивача електроенергію виникла не з вини підприємства, а в зв'язку із наявністю значної заборгованості інших споживачів перед ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» . Крім того, відповідач посилається, як на підставу розстрочки на вжиття ним всіх заходів для погашення боргу в добровільному порядку .
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то слід зазначити наступне:
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
З огляду на викладене, враховуючи вжиття відповідачем заходів по добровільному погашенню понад 1000000 грн. під час розгляду справи по суті, а також наявність в матеріалах справи доказів, що підтверджують заборгованість інших споживачів електроенергії перед відповідачем, що зумовила виникнення у нього заборгованості перед позивачем, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 30 відсотків.
В решта частині нарахованих позивачем штрафу, пені, інфляційних і трьох відсотків річних, то вони підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.
Що стосується клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення терміном на один рік . то слід зазначити наступне:
Згідно з положеннями статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз'яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „ Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями .
Як вбачається із заяви про розстрочку виконання рішення суду, заявник посилається на важкий фінансовий стан підприємства.
Проаналізувавши клопотання відповідача, оцінивши докази в сукупності, враховуючи відсутність обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для розстрочки його виконання .
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, з урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43, 82,84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, код ЄДРПОУ 33525073) на користь ДП «Енергоринок»(01032, м.Київ , вул..Комінтерну,27, код ЄДРПОУ 21515381) -526271,49 грн. основного боргу, 1381,16 грн. штрафу, 43545,80 грн. пені, 48923,50 грн. інфляційних, 12719,79 грн. три відсотки річних, 16447,94 грн. державного мита, 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В частині позовних вимог щодо стягнення 1011952,70 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
4.В решта частині позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.05.2011 року.
Суддя