79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.05.11 Справа № 5015/2358/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
при секретарі Іваночко В.В.
Розглянув матеріали за позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Новоград-Волинський, Житомирська область,
До відповідача: Малого приватного підприємства «Людмила», с. Павлів, Радехівський район, Львівська область,
Про стягнення 34 096 грн. 30 коп. та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 -представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: не з'явився.
Представникам позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники позивача не наполягають на здійсненні технічної фіксації судового процесу.
Суть спору: розглядається справа за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, до Малого приватного підприємства «Людмила», с. Павлів, Радехівський район, Львівська область, про стягнення 21 110 грн. 05 коп. суми заборгованості за отримане жито, 12 986 грн. 25 коп. збитків, 340 грн. 96 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду від 04.05.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.05.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку. Позивач -10.05.2011 року. рекомендованою поштою № 11707 0014658 4, Відповідач -06.05.2011 року рекомендованою поштою № 80250 0002750 4 (докази -в матеріалах справи).
У судовому засіданні 16.05.2011 року представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, представили усі оригінали документів по справі, які були оглянуті в судовому засіданні, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи, просять задоволити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що 06.05.2011 року був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою № 80250 0002750 4 (оригінал поштівки -в матеріалах справи).
Враховуючи неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході судового розгляду встановлено:
30 листопада 2009 року укладено Договір купівлі-продажу товарів № 321 (надалі - договір) між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі) та Малим приватним підприємством «Людмила»(відповідачем у справі).
Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, знаходиться за адресою: 11700, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Фізичної особи -підприємця від 20.10.1998 року серії НОМЕР_2.
Позивач здійснює свою діяльність на підставі Торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності серії ТПБ № 603715, виданим Новоград-Волинською ОДПІ.
Відповідач є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 22413671, знаходиться за адресою: 80250, вул. Л. Українки, буд. 6, с. Павлів, Радехівський район, Львівська область.
Зазначений договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі -продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1.1. договору позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) купує жито (зерно) за ціною 650 грн. 00 коп. за одну тонну в кількості 200 тонн.
Основною і визначальною ознакою договору купівлі-продажу є перехід майна у власність покупцеві.
Як вбачається із договору, право власності на товар та ризики випадкового пошкодження або знищення товару переходять до відповідача (покупця) у момент отримання товару на основі відповідних документів (накладних).
Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України»прийом-здача товару здійснюється за кількістю, якістю та цілісністю на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей форми № 2-М, що затверджена Наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 192 в день прийняття товару відповідачем (покупцем).
Прийом-передача товару (зерна жита) здійснювалась на підставі Довіреності на отримання матеріальних цінностей ЯОИ № 992756, виданої 01.12.2009 року директору МПП «Людмила»Хведюку В.Й. та Видатковими накладними від 15.12.2009 року № ПП 1931 та від 22.12.2009 року № ПП 1958 (докази в матеріалах справи).
Пунктом 2.1. договору встановлено обов'язок продавця (позивача) не пізніше десяти днів з моменту підписання договору передати покупцю (відповідачу) зерно жита.
Відповідно до п. 1. договору загальна вартість товару визначається на підставі договору та видаткових накладних, відповідно до кількості та вартості фактично отриманого товару.
Так у п.п. 2.2. та 4. договору передбачено, що відповідач (покупець) здійснює оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування вартості товару на розрахунковий рахунок позивача (продавця) не пізніше 10 днів з моменту прийняття товару.
Відповідальність сторін за невиконання умов договору сторони визначили у розділі 3 договору.
Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав, в період з 15.12.2009 року по 22.12.2009 року передав, а відповідач отримав товар на суму 48 611 грн. 50 коп., що підтверджується Видатковими накладними від 15.12.2009 року № ПП 1931 та від 22.12.2009 року № ПП 1958.
Відповідач за куплений у позивача товар розрахувався частково, здійснивши оплату в розмірі 27 501 грн. 50 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 30.12.2009 року, від 02.04.2010 року, від 30.04.2010 року, від 14.05.2010 року, від 03.06.2010 року, 14.06.2010 року, 08.07.2010 року, 29.07.2010 року, 19.08.2010 року, від 02.09.2010 року, від 30.09.2010 року, 03.11.2010 року, 16.12.2010 року, долученими до матеріалів справи.
Сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 21 110 грн. 05 коп. і станом на день розгляду справи доказів погашення боргу відповідачем суду не подано.
23.02.2010 року, з метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача Претензію від 10.02.2010 року вих. № 11 на суму 21 110 грн. 05 коп., у якій просив відповідача в семиденний строк погасити заборгованість перед позивачем (докази надсилання долучені до матеріалів справи), яка відповідачем залишена без відповіді.
Згідно ст. 207 ЦК України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.
Крім того, згідно ст. 334 ЦК України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.
Стаття 692 ЦК України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).
Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського договору № 321 купівлі-продажу товарів.
Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 12 986 грн. 25 коп. від несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати купленого зерна згідно договору.
Оглянувши матеріали справи, докази, якими позивач обґрунтовує збитки, заслухавши пояснення представників сторін з приводу стягнення з відповідача збитків, суд дійшов висновків, що вказана позовна вимога не обґрунтована, не підтверджена достатньою кількістю доказів, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 12 986 грн. 25 коп. слід відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення частково.
Судові витрати: державне мито сплачене позивачем в розмірі 340 грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп., згідно з ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 20, 22, 32 -34, 43, 44 -49, 75, 82 -85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з боржника: Малого приватного підприємства «Людмила»(80250, вул. Л. Українки, буд. 6, с. Павлів, Радехівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 22413671) на користь стягувача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 21 110 грн. 05 коп. основного боргу; 211 грн. 10 коп. державного мита та 146 грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
Суддя
17.05.2011 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана -23.05.2011 року. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.