79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.04.11 Справа № 5015/2051/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Працьовитої С.М., представника відповідача Негрі Г.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів про стягнення 14115489 грн. 27 коп.
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів про стягнення 14115489 грн. 27 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.04.2011 р. призначив розгляд справи на 28.04.2011 р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання природного газу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність природний газ. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості природного газу виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за природний газ становить 10891161 грн. 67 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 852293 грн. 44 коп., 3% річних в сумі 677092 грн. 96 коп., інфляційні втрати в сумі 1694941 грн. 20 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 14115489 грн. 27 коп.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за природний газ. У зв'язку з складним фінансовим становищем, просив суд зменшити розмір пені.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 28.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2011 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
23 вересня 2009 р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (позивач) та Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (відповідач) було укладено договір №06/09-1258-БО-21 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.
На виконання умов договору №06/09-1258-БО-21 від 23.09.2009 р., позивач протягом жовтня-грудня 2009 р., січня-вересня 2010 р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 108319561 грн. 23 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.
Відповідно до абз. 1 п. 6.1. договору №06/09-1258-БО-21 від 23.09.2009 р., оплата вартості газу згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (абз. 2 п. 6.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманих обсягів газу протягом жовтня-грудня 2009 р., січня-вересня 2010 р. виконав частково, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 10891161 грн. 67 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 7.2. договору №06/09-1258-БО-21 від 23.09.2009 р., у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 7.10. договору №06/09-1258-БО-21 від 23.09.2009 р. неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Таким чином, сторони в договорі узгодили строк, протягом якого можливе нарахування пені і який є відмінним від строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 852293 грн. 44 коп., 3% річних в сумі 677092 грн. 96 коп., інфляційні втрати в сумі 1694941 грн. 20 коп.
У відзиві на позов відповідач, не заперечуючи проти наявності боргу, просить зменшити розмір пені.
Позивач в судовому засіданні в усній формі заперечив проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.
В своїх запереченнях представник позивача послався на ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, позивач зазначив, що відповідач, уклавши договір поставки, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.
Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 2.4 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання грошових зобов'язань”, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Між тим, відповідач не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі. Розмір пені, заявленої позивачем не є надмірно великим у порівнянні із основною сумою боргу.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 09.06.2008 р. по справі №5/395-07, постанові від 05.02.2009 р. по справі №4/252, постанові від 12.08.2010 р. по справі №5/365-08, постанові від 09.11.2010 р. по справі №5/255-09.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 10891161 грн. 67 коп. основного боргу, 852293 грн. 44 коп. пені, 677092 грн. 96 коп. 3% річних, 1694941 грн. 20 коп. інфляційних втрат.
Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (ідентифікаційний код 31301827) 10891161 грн. 67 коп. основного боргу, 852293 грн. 44 коп. пені, 677092 грн. 96 коп. 3% річних, 1694941 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя