79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.05.11 Справа№ 5015/1487/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Прокурора Залізничного р-ну м.Львова в інтересах держави в особі:
Позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів;
До Відповідача: ФО-П ОСОБА_1, м.Львів;
Про: стягнення 34233,04грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Прокурор: Яворська Л.Р.;
Позивача: ОСОБА_2- предст. (дов. № 2302-вих-2 від 04.01.2011р.)
Відповідача: не з'явився
Прокурору та позивачу, які взяли участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20,22,29 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор та представник позивача відмовились.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено Прокурора Залізничного р-ну м.Львова в інтересах держави в особі: Позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів до відповідача: ФО-П ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 34233,04грн.
Обставини справи:
Ухвалою суду від 24.03.2011р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 11.04.2011р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
Розгляд справи відкладався з причин неявки відповідача у судове засідання та неподання ним документів, витребовуваних ухвалами суду від 24.03.2011р., 11.04.2011р., 27.04.2011р.
В судовому засіданні 12.04.2011р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання, справа слуханням відкладалась тричі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
Прокуратурою Залізничного району м. Львова проведена перевірка додержання вимог законодавства в сфері оренди державного та комунального майна і встановлено, що 01.07.2008р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №3-6366-8 (надалі договір оренди), у відповідності до п.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 10,5 кв.м.
Факт вступу відповідача у користування вказаними нежитловими приміщеннями підтверджено актом приймання-передачі, складеним між відповідачем та балансоутримувачем - ЛКП “Сяйво” від 01.07.2008р.
Суд вважає можливим розглянути матеріали справи, за наявними у ній документами керуючись вимогами ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ст.П ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч.І ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Згідно зі ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із п.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до вимог статті 163 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно із ч.3 ст.285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату .
Відповідно до ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч.5 Договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.
На виконання ч.5 Договору оренди управлінням комунальної власності скеровувались на адресу відповідача відповідні рахунки про сплату орендної плати.
Однак, всупереч умовам укладеного Договору та вимогам вищезгаданих законодавчих актів, відповідач взяті на себе зобов'язання в повній мірі не виконав.
Так, згідно з розрахунком орендної плати, станом на 28.02.2011р. за період з 01.09.2008р. Відповідачем не сплачено в повному обсязі орендну плату за користування об'єктом оренди та допущено заборгованість на загальну суму 34 233,04грн. (розрахунок боргу додається). При цьому, за період з 01.11.2008р. по 28.02.2011р. (протягом відрізку часу, значно більшого за 3 місяці) орендна плата не вносилась взагалі, чим порушено умови договору (п.п.5.2, 5.3, 7.2), а також наступні норми законодавчих актів:
Положеннями спірного Договору оренди (п.5.2) та ст.782 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою для дострокового розірвання договору є факт несплати орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу, оскільки визначальним є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно із ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Аналогічна норма також передбачена в п.5.2 спірного договору оренди.
Відповідно до ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
В порядку, визначеному ст.188 ГК України, управлінням скеровано на адресу відповідача пропозицію щодо дострокового розірвання договору листом від 10.09.2010р. №2302-вих-1721, однак станом на 28.02.2011р. вказана пропозиція залишена Відповідачем без реагування.
Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; Органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республік Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке є у комунальній власності.
Згідно із п.1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007р. №1100 (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 27.04.2009р. №303), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради від 06.07.2007р. № 94.
Відповідно до п. 2.1 цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова., п. 2.2. передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Згідно з п.1.4 Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007 №1100 (із змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 27.04.2009 № 303), управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.
У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006р. №219, до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить: здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.
Згідно із ст.121 Конституції України, Прокуратура України здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках визначених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формою представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави (ст. 36і Закону України “Про прокуратуру”).
П. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Недодержання відповідачем договірної дисципліни порушує інтереси держави щодо наповнення бюджетів коштами за використання комунального майна.
Згідно із ст.629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.І ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до вимог ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20, ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру” та ст.2 ГПК України.
Враховуючи те, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов.
Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.
Відповідності до вимог ст.36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та договору.
Відповідно до вимог ч.І п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно із ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно зі ст.287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
Згідно із п.1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради, до компетенції якого віднесено здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.
Згідно з п.1.4 Положення управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.
Після з'ясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.
Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача: 34233,04грн.- боргу; розірвання Договору оренди від 01.07.2008р. №З-6366-8, укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради; виселення Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 із нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, загальною площею 10,5кв.м.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, які перерахувати до державного бюджету України та перерахувати їх до державного бюджету України.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 121, 509, 525, 526, 599, 759, 762 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України,
суд,-
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індинтиф.код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька,15. Код ЄДРПОУ 25558625) 34233,04грн.- боргу, 342,33грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Розірвати договір оренди від 01.07.2008р. №З-6366-8, укладений між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.
4. Виселити Фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 із нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 загальною площею 10,5кв.м.
Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя