01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" травня 2011 р. Справа № 25/015-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації № 2 філії спеціалізованого електрозв'язку ВАТ «Укртелеком», Київська область, м. Переяслав-Хмельницький
до Військової частини А 0473, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, смт. Дівички-1
про стягнення 4 671,39 грн.
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 15.11.2010 № 354845);
від відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 27.04.2011 № 420).
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації № 2 філії спеціалізованого електрозв'язку ВАТ «Укртелеком»(далі -Позивач) до Військової частини А 0473 (далі -Відповідач) про стягнення 4 671,39 грн., з яких: 3 805,57 грн. основної заборгованості; 290,89 грн. пені; 171,25 грн. інфляційних втрат; 65,68 грн. 3% річних; 102,00 грн. державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг від 09.12.2008 № 102/13 (далі -Договір) щодо оплати отриманих послуг у період з травня по грудень 2010 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частин 2 - 3 статті 55, статті 49 Господарського процесуального кодексу України ціна позову вказана Позивачем неправильно, а тому визначена суддею, без включення до неї судових витрат, які будуть розподілені судом за результатами розгляду справи, та складає 4 333,39 грн., з яких: 3 805,57 грн. основної заборгованості; 290,89 грн. пені; 171,25 грн. інфляційних втрат; 65,68 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2011 порушено провадження у справі № 25/015-11 та призначено її до розгляду на 28.04.2011.
28.04.2011 в засіданні оголошено перерву до 12.05.2011.
12.05.2011 через канцелярію господарського суду Київської області Позивачем подано заяву від 11.05.2011 № 683/05 про зменшення розміру позовних вимог, а саме: стягнути 3 805,57 грн. основної заборгованості; 25,41 грн. інфляційних втрат; 9,55 грн. 3% річних; 242,65 грн. пені. Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано повноважною на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову -4083,18 грн., яка складається з: 3 805,57 грн. основної заборгованості; 25,41 грн. інфляційних втрат; 9,55 грн. 3% річних; 242,65 грн. пені, виходячи з якої і буде вирішуватися спір. Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року».
28.04.2011 через канцелярію господарського суду Київської області надійшов відзив на позов від 27.04.2011 № 419, в якому сума основної заборгованості - 3 805,57 грн. визнається повністю, неналежне виконання зобов'язань за Договором пояснюється відсутністю коштів та заявлено клопотання про залучення у справі іншого відповідача - Міністерство оборони України. У задоволенні клопотання відмовлено. Відзив залучений до матеріалів справи.
28.04.2011 через канцелярію господарського суду Київської області Відповідачем подано заяву від 27.04.2011 № 422 про зменшення розміру неустойки на 50%. У задоволенні заяви відмовлено.
12.05.2011 через канцелярію господарського суду Київської області представником Відповідача ОСОБА_2 подано заяву від 12.05.2011 про визнання суми позову в повному обсязі. Заява залучена до матеріалів справи.
У судових засіданнях 28.04.2011 та 12.05.2011 представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, представник Відповідача проти позову не заперечував, визнав наявний борг.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 12.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд -
Між сторонами у справі укладено договір від 09.12.2008 №102/13 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі -Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору балансоутримувач (Позивач) забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький (надалі - Будівля), загальною площею 16965,74 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а користувач (Відповідач) бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі та прибудинкової території -0,54 кв. м.
Пунктом 2.1. Договору передбачений розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, утримання допоміжних приміщень будівлі та прибудинкової території залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. Розмір щомісячної плати визначено в додатку № 2 до даного Договору.
Згідно з пунктом 2.2. Договору витрати по утриманню та обслуговуванню будівлі та надання комунальних послуг оплачується користувачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок балансоутримувача щомісячно, згідно кошторису витрат за виставленими балансоутримувачем рахунками до 8 числа поточного за звітним місяцем.
Пунктом 2.3. Договору зазначено, що користувач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією та на підставі окремого розрахунку балансоутримувача в термін, зазначений в пункті 2.2 Договору.
Відповідно до пункту 3.2.2. Договору користувач зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування будівлі та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі та інженерних мереж відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що його укладено строком на один рік від дати підписання з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів з моменту завершення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (пункт 6.3. Договору).
Враховуючи наявні у справі докази та пояснення сторін, суд дійшов висновку про продовження дії Договору з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Позивачем додано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії рахунків, що виставлялися Відповідачу, які підписані відповідальними особами Позивача та скріплені його печаткою: № 130 від 31.05.2010 на суму 452,89 грн.; № 148 від 30.06.2010 на суму 471,72 грн.; № 171 від 31.07.2010 на суму 479,64 грн.; № 193 від 31.08.2010 на суму 480,72 грн.; № 222 від 30.09.2010 на суму 482,03 грн.; № 244 від 31.10.2010 на суму 479,39 грн.; № 283 від 30.11.2010 на суму 479,17 грн.; № 310 від 31.12.2010 на суму 480,01 грн., всього на суму основної заборгованості, що вказана у позовній заяві - 3805,57 грн.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вищезазначені рахунки можуть вважатися письмовими доказами належного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором.
У відзиві на позовну заяву від 27.04.2011 № 419, позовні вимоги в частині основної заборгованості - 3 805,57 грн. визнаються повністю та підтверджується те, що вказана сума Відповідачем не сплачена до часу судового розгляду.
З урахуванням того, що відзив підписано повноважною особою Відповідача -командиром військової частини А 0473, полковником Барановським С.А., відповідно до статей 22, 32, 36 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що вищезазначений відзив може вважатися письмовим доказом неналежного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором.
З метою досудового врегулювання спору Позивачем було надіслано на адресу Відповідача претензію від 19.01.2011 № 106/05 з вимогою сплати боргу та штрафних санкцій, а саме: 3805,57 грн. основної заборгованості, 281,61 грн. інфляційних втрат, 320,81 грн. пені, 114,17 3% річних.
Відповідачем направлено на адресу Позивача відзив на претензію від 08.02.2011 № 136, в якій претензію визнав в повному обсязі та пояснив, що прострочення виконання зобов'язання виникло внаслідок відсутності у Відповідача коштів.
У відзиві на позов від 27.04.2011 № 419 Відповідачем заявлено про залучення у справі іншого відповідача - Міністерство оборони України, що обґрунтоване тим, що відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»Міністерство оборони України повинно нести відповідальність за договірними зобов'язаннями Відповідача.
У задоволенні клопотання відмовлено з наступних підстав.
Як суб'єкт господарювання, з часу реєстрації військова частина А 0473 має право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Згідно цієї норми, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб і державі, військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
При цьому, військова частина А 0473 є юридичною особою, не ліквідована та може бути позивачем і відповідачем в судах, вона є зобов'язаною стороною за договором №102/13 від 09.12.2008 року та самостійно відповідає за своїми договірними зобов'язаннями.
При вирішенні питання про залучення до участі у справі Міністерства оборони України враховано пункт 7 Листа Вищого арбітражного суду України від 11.11.1999 № 01-8/531 "Про Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"" стосовно того, що у випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно. У цих ситуаціях до участі у справі може бути залучено Міністерство оборони України.
Відповідно до тверджень відзиву на позов від 27.04.2011 № 419 кошторисом витрат Відповідача на 2010 рік передбачено кошти у розмірі 9200 грн., на які може бути звернуто стягнення у разі задоволення позовних вимог (належним чином завірена копія кошторису міститься в матеріалах справи). На час розгляду справи відповідно до тверджень відзиву на позов та усних пояснень представника Відповідача вказані кошти на рахунки Відповідача не надійшли, проте ніяких доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.
Враховуючи те, що якщо відсутність чи недостатність коштів буде виявлено на стадії виконання рішення, стягувач не позбавлений права звернутися до державного органу, уповноваженого управляти державним майном, у загальному претензійно-позовному порядку, з урахуванням заперечень представника Позивача про залучення іншого Відповідача, відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», пункту 3.1.3. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, пункту 17 Листа Вищого арбітражного суду від 31.01.2001 № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом", з урахуванням частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вважає, що військова частина А 0473 є належним відповідачем у справі та має самостійно відповідати за взятими на себе зобов'язаннями, підстави для залучення в якості відповідача Міністерства оборони України відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2010 у справі №9/100 та від 24.12.2009 у справі №8/30.
28.04.2011 через канцелярію господарського суду Київської області Відповідачем подано заяву від 27.04.2011 № 422 про зменшення розміру неустойки на 50%. Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 2.4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»від 29.04.1994 № 02-5/293 об'єктивно оцінивши доводи Відповідача та урахувавши те, що даний випадок не є винятковим, зобов'язання не виконане у повному обсязі та протягом тривалого періоду часу, розмір пені відповідає наслідкам порушення, у задоволені заяви відмовлено.
Заява представника Відповідача ОСОБА_2 від 12.05.2011, яку подано через канцелярію господарського суду, про визнання суми позову в повному обсязі судом до уваги не береться, зважаючи на те, що відповідно до довіреності від 27.04.2011 № 420 представник Відповідача ОСОБА_2 не має права визнавати позов повністю або частково.
Для надання сторонам можливості подати інші докази, у судовому засіданні оголошувалась перерва, проте інших доказів у справі сторони господарському суду не надали.
Зважаючи на те, що згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами, суд здійснював розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором .
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Всупереч вказаних приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, Відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати витрат Позивача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, у зв'язку з чим за Відповідачем, на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 3 805,57 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості Відповідач суду не надав.
Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що Позивачем правомірно заявлено позов до Відповідача про стягнення 3 805,57 грн. заборгованості зі сплати витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Враховуючи те, що Відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати витрат Позивача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку долученому до матеріалів справи, сума інфляційних втрат нарахована позивачем за період з 09.05.2010 по 31.12.2010 та складає 25,41 грн.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого Позивачем нарахування інфляційних втрат, в зв'язку з чим встановлено, що їх обчислення відбувалося за неправильною методикою, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.
Судом здійснено власний розрахунок.
Період заборгованості, за який нараховуються інфляційні втратиСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.07.2010 - 31.03.2011452.891.09141.21494.10
01.08.2010 - 31.03.2011471.721.09343.87515.59
01.09.2010 - 31.03.2011479.641.08038.37518.01
01.10.2010 - 31.03.2011480.721.05024.04504.76
01.11.2010 - 31.03.2011482.031.04521.69503.72
01.12.2010 - 31.03.2011479.391.04220.13499.52
01.01.2011 - 31.03.2011479.171.03315.81494.98
01.02.2011 - 31.03.2011480.011.02311.04491.05
Інфляційні втрати складають - 216,16 грн.
Оскільки вірний розрахунок інфляційних втрат становить 216,16 грн., а суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 25,41 грн. підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України також передбачена сплата боржником, на вимогу кредитора, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено стягнення 3% річних за періоди з дат виникнення заборгованості, відповідно до умов розрахунків визначених пунктом 2.2. Договору (з 9 числа відповідного місяця) і до 31.03.2011. З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи судом перевірено правильність здійсненого Позивачем розрахунку 3% річних, у зв'язку з чим встановлено, що розрахунок здійснено неправильно.
Судом здійснено власний перерахунок за формулою (С х 3 х Д : 365 : 100, де С -сума боргу; Д -кількість днів прострочки):
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
452.8909.06.2010 - 31.03.20112963 %11.02
471.7209.07.2010 - 31.03.20112663 %10.31
479.6409.08.2010 - 31.03.20112353 %9.26
480.7209.09.2010 - 31.03.20112043 %8.06
482.0309.10.2010 - 31.03.20111743 %6.89
479.3909.11.2010 - 31.03.20111433 %5.63
479.1709.12.2010 - 31.03.20111133 %4.45
480.0109.01.2011 - 31.03.2011823 %3.24
Оскільки вірний розрахунок 3% річних становить 58,86 грн., а суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення 3% річних у сумі 9,55 грн. підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування коштів, передбачених у пункті 3.1. договору, Користувач (Відповідач) сплачує Балансоутримувачу (Позивачу) пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З розрахунку наданим Позивачем вбачається, що пеню нарахована в розмірі 242,65 грн. за період з 31.03.2011 по 31.09.2010 на загальну суму заборгованості без урахування строків виникнення кожної суми заборгованості окремо.
Враховуючи вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а також умови Договору судом здійснено власний розрахунок суми пені:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
452.8920.06.2010 - 07.07.2010189.5000 %0.052 %4.24
08.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %6.96
10.08.2010 - 20.12.20101337.7500 %0.042 %25.58
471.7220.07.2010 - 09.08.2010218.5000 %0.047 %4.61
10.08.2010 - 20.01.20111647.7500 %0.042 %32.85
479.6420.08.2010 - 20.02.20111857.7500 %0.042 %37.68
480.7220.09.2010 - 20.03.20111827.7500 %0.042 %37.15
482.0320.10.2010 - 14.04.20111777.7500 %0.042 %36.23
479.3620.11.2010 - 14.04.20111467.7500 %0.042 %29.72
479.1720.12.2010 - 14.04.20111167.7500 %0.042 %23.60
480.0120.01.2011 - 14.04.2011857.7500 %0.042 %17.33
Оскільки вірний розрахунок договірної пені становить 255,95 грн., а суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення пені у сумі 242,65 грн. підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг Відповідача перед Позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3 805,57 грн. основної заборгованості, 25,41 грн. інфляційних втрат, 9,55 грн. 3% річних, 242,65 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем визнаними, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Відповідача.
Відповідно до пункту 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги державне мито у цій частині не повертається.
Враховуючи вищевикладені обставини та керуючись статтями 4, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини А 0473 (08401, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дівички, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 08094087) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації № 2 філії спеціалізованого електрозв'язку ВАТ «Укртелеком»(Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богданова, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26549551) 3 805 (три тисячі вісімсот п'ять) грн. 57 коп., основної заборгованості; 25 (двадцять п'ять) грн. 41 коп. інфляційних втрат; 9 (дев'ять) грн. 55 коп. 3% річних, 242 (двісті сорок дві) грн. 65 коп. пені; 96 (дев'яносто шість) грн. 10 коп. державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 17.05.2011.
Суддя Саванчук С. О.