ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/83313.05.11
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Андріївське»
Простягнення 17 788, 28 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївське»про стягнення 14 551, 95 грн. основного боргу, 1 307, 84 грн. інфляційних втрат, 327, 18 грн. 3% річних, 1 601, 31 грн. пені.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору № 250630 від 26.03.2004 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію в повному обсязі не виконав.
Ухвалою від 09.12.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.12.2009 року.
В судовому засіданні 28.12.2009 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.
В судове засідання 28.12.2009 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 28.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 29.01.2010 року.
В судовому засіданні 29.01.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні подав додаткові документи по справі.
Крім того, в судовому засіданні 29.01.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/833, яке судом задоволено.
В судовому засіданні 29.01.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського кодексу України судом оголошено перерву до 22.02.2010 року.
В судовому засіданні 22.02.2010 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи на вимогу ухвали суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2010 року подав заперечення на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував частково.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року, при цьому за грудень 2008 року та січень 2009 року розрахунок здійснює згідно тарифів встановлених Розпорядженням КМДА №1662 від 27.11.2008 року та № 1780/1 від 25.12.2008 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.02.2010 року на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України було зупинено провадження у справі № 41/833 до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаної з нею справи № 8/588 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київгума»до Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, треті особи Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»та Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»про визнання нечинними Розпорядженням КМДА №1662 від 27.11.2008 року та № 1780/1 від 25.12.2008 року, якими затверджено тарифи щодо визначення вартості наданих послуг.
Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року Розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.2008 року та № 1780/1 від 25.12.2008 року скасовані, як такі, що не відповідають Конституції та законам України, іншим актам законодавства.
Ухвалою господарського суду від 12.04.2011 року на підставі частини 2, статті 4 та частини 3, статті 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 41/833 та призначено її розгляд на 13.05.2011 року.
В судовому засіданні 13.05.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю, а також надав заяву про зміну назви з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».
Представник відповідача в судове засідання 13.05.2011 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 13.05.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
26.03.2004 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, яка у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року перейменована в Публічне акціонерне товариства «Київенерго», що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київенерго», свідоцтвом про його державну реєстрацію та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі -постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріївське»було укладено договір № 250630 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору.
Відповідач в свою чергу, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п.п. 1, 2, 3, 5 цього додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі.
Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації»вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.
В разі, якщо «Абонент»розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом»не пізніше 28 числа поточного місяця.
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 3 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент»повертає в РВТ).
Відповідно до п. 5.1 Договору та звертання-доручення до нього, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку згідно з договірних навантажень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2008 р. по 01.03.2009 р. в сумі 14 551, 95 грн., яка розрахована з урахуванням сальдо - 2285, 98 грн. станом на грудень 2008 року, вартості спожитої теплової енергії в сумі 19 237, 93 грн. та її оплати за заявлений період в сумі 2 400, 00 грн.
Відповідач проти заявленої суми позовних вимог заперечував і надав свій розрахунок, так як на його думку позивач за грудень 2008 року та за період з 01.2009 по 02.2009 року застосовував тарифи згідно нечинних розпоряджень, внаслідок чого за вказаний період завищив вартість спожитої теплової енергії, що в свою чергу впливає на кінцеве сальдо розрахунків та суму боргу станом на 01.10.2009 року.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема табуляграм АЕК «Київенерго»слідує, що за період з 01.12.2008 року по 01.03.2009 року вартість спожитої теплової енергії позивач визначав за тарифами затвердженими Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1662, № 1663, від 27.11.2008 року, № 1780/1 від 25.12.2008 року, які скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року, як такі, що не відповідають законам та Конституції Україні.
Згідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
З урахуванням наведеного, господарський суд приходить до висновку, що розпорядження, які визнані Указом Президента такими, що суперечать законодавству, не можуть застосовуватись судом з дати їх прийняття.
Таким чином, за період з 01.12.2008 року по 01.03.2009 року слід застосовувати тарифи встановлені попереднім розпорядженням, а саме № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.
Здійснивши перерахунок вартості спожитої теплової енергії та перевіривши контр-розрахунок відповідача з урахуванням наведеного вище та здійснених проплат, господарський суд приходить до висновку, що розмір заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за заявлений до стягнення період складає 2046, 33 грн.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, а тому підлягає частковому задоволенню в розмірі 2046, 33 грн.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця), енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Позивач керуючись п. 7 Додатку № 4 до Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 601, 31 грн. пені.
Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням п. 7, Додатку № 4 до Договору та дати внесення проплат та встановленої суми заборгованості, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 225, 18 грн.
Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1 307, 84 грн. та 3 % річних в розмірі 327, 18 грн.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 135, 18 грн. та 3 % річних в сумі 40, 62 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївське»(01135, м. Київ, вул. Жилянська, 124, код ЄДРПОУ 32253591) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 2046 (дві тисячі сорок шість) грн. 33 коп. основного боргу, 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 18 коп. пені, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 40 (сорок) грн. 62 коп. 3 % річних, 24 (двадцять чотири) грн. 47 коп. державного мита та 32 (тридцять дві) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
20.05.2011 р.