ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 46/589-б16.05.11
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” (ідентифікаційний код 33444644)
Пробанкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від заявника ОСОБА_1. -представник за довіреністю від 14.01.2011 р.
Від боржникаОСОБА_2. -представник за довіреністю від 15.07.2010 р.
Розпорядник майнаКолибіденко В.О. -розпорядник майна
Від осіб, якізаявили грошові вимоги до боржника:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Рось” -Герасименко І.К. (представник, довіреність від 24.01.2011 р.),
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” -не з'явився:
3. Приватне підприємство “АСК-Сервіс” -не з'явився;
4. Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер”-Скрипнюк С.В. (представник, довіреність від 25.09.2009 р.);
5. Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” -Третяк Л.В. (представник, довіреність від 23.12.2010 р.)
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 46/589-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” на стадії розпорядження майном боржника.
31.01.2011 р. в указаній справі відбулося підготовче засідання, наслідком чого було винесення відповідної ухвали суду в порядку вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно з ухвалою від 31.01.2011 р. попереднє судове засідання у справі № 46/589-б було призначено на 15.04.2011 р.
21.03.2011 р. від ініціюючого кредитора до суду надійшли докази відповідного оголошення в порядку ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (примірник газети “Голос України” від 05.03.2011 р. № 42 (5042).
11.04.2011 р. розпорядник майна боржника подав до суду реєстр вимог кредиторів.
Ухвалами від 15.04.2011 р. та 22.04.2011 р. розгляд справи у попередньому засіданні відкладався для отримання доказів, необхідних для розгляду та затвердження реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000”.
16.05.25011 р. у попереднє засідання з'явилися представники ініціюючого кредитора та трьох осіб, які заявили грошові вимоги до боржника і розпорядник майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі -Закон) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідне оголошення було опубліковано в газеті “Голос України” № 42 (5042) від 05.03.2011 р.
Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 14 Закону, до суду надійшло шість заяв грошовими вимогами до боржника, в тому числі заява з додатковими грошовими вимогами від ініціюючого кредитора.
Виходячи зі ст. 15 Закону за результатами розгляду реєстру вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).
У ст. 31 Закону встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:
1) у першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону.
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що заява Товариство з обмеженою відповідальністю “Рось” № 19/03 від 19.03.2011 р. з грошовими вимогами до боржника на суму 1 245 083,54 грн. надійшла до суду 25.03.2011 р.
Як слідує з поданої заяви, вимоги до боржника виникли з договорів поставки від 22.08.2008 р. № КП-1/08 та № КП-2/08, умови яких щодо своєчасної поставки оплаченого товару Товариством з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000” виконані не були. Факт прострочення боржника у правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Рось” встановлений рішеннями Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 р. у справі № 38/315, відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000” на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “Рось” було присуджено до стягнення 378 857,61 грн. основного боргу, 33 920,73 грн. пені, 4 128,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також рішенням від 12.11.2009 р. у справі № 38/465.грн., згідно з яким з на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “Рось” було стягнуто 826 919,42 грн. основного боргу, 8 269,20 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
17.11.2009 р. та 14.12.2009 р. Господарським судом міста Києва видано накази на примусове виконання рішень у зазначених справах № 38/315 та № 38/465, за якими відділом Державної виконавчої служби у Дніпровському районі м. Києва були відкриті виконавчі провадження.
У квітні 2010 року органом виконання судових рішень перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рось” 997,82 грн. по наказу № 38/465 та 6 610,60 грн. по наказу № 38/315.
Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Боржник заявлені вимоги визнав, розпорядник майна включив їх до реєстру вимог кредиторів.
Отже, зважаючи на викладене та враховуючи положення ст. 534 Цивільного кодексу України, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рось” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000” в розмірі 1 244 958,54 грн. документально підтвердженні належними доказами, а тому підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості: 1 205 777,03 грн. -четверта черга (борг за договорами і судовими рішеннями), 39 181,51 грн. -шоста черга (пеня за судовим рішенням у справі № 38/315). Крім того, до вимог даного кредитора також слід віднести 85,00 грн. державного мита за звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство (перша черга). Оскільки Законом та Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку оплати послуг за внесення до єдиної бази даних інформації щодо кредитора, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю “Рось” в розмірі 40,00 грн. не підлягають включенню до загальної суми його грошових вимог до боржника.
29.03.2011 р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” № 84/11 від 28.03.2011 р. з додатковими грошовими вимогами до боржника на суму 9 336 258,21 грн.
Заявою від 20.04.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” пояснило розрахунок всієї заявленої до боржника суми вимог.
Як вбачається з поданих документів, вимоги на суму 8 866 569,56 грн. являють собою заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000” перед Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” з оплати постановленого товару за договором купівлі-продажу № 44 від 31.07.2008 р. та додатковою угодою до нього.
Боржник заявлені вимоги за договором від 31.07.2008 р. № 44 визнав в повному обсязі, а розпорядник майна включив їх до реєстру вимог кредиторів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, суд вважає заявлені у цій частині вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” на суму 469 688,65 грн. є вимогами, що виникли з договору поставки, укладеного сторонами у спрощеній формі шляхом обміну документами (накладною від 07.05.2009 р.), умови якого щодо оплати поставленого товару боржником виконані не були, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 р. у справі № 55/175. Згідно з указаним рішенням з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” було стягнуто 469 688,65 грн. заборгованості, 4 697,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розраховуючи суму грошових вимог до боржника, що виникли з описаних правовідносин сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” не включає до їх розміру присуджені до стягнення з боржника на його користь судові витрати.
Боржник заявлені вимоги у даній частині визнав, розпорядник майна включив їх до реєстру вимог кредиторів.
Оскільки вимоги до боржника в сумі 469 688,65 грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, суд погоджується з позицією боржника і розпорядника майна та зважаючи на відсутність права виходу за межі заявлених вимог щодо включення до вимог даного кредитора понесених ним судових витрат у справі № 55/175 (п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), вважає за доцільне визнати ці вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар”.
Також в підготовчому засіданні з поданих документів судом встановлено, що до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000” розпорядником його майна включено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” як ініціюючого кредитора в сумі, яка зазначалася ними в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство і яка відповідає ухвалі підготовчого засідання у справі № 46/589-б (316 630,55 грн. основного боргу). Зазначені суми документально підтверджені, а мотиви їх визнання судом наведені в ухвалі підготовчого засідання від 31.01.2011 р. № 46/589-б.
Отже, згідно з поданою заявою з додатковими грошовими вимогами до боржника № 84/11 від 28.03.2011 р. та ухвалою підготовчого засідання у справі № 46/589-б Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Лакмар” визнається конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” на загальну суму 9 652 288,76 грн. (четверта черга). Крім того, до розміру грошових вимог ініціюючого кредитора суд вважає за доцільне віднести понесені ним обов'язкові до сплати витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн.
29.03.2011 р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” № 03-79 від 25.03.2011 р. на суму 7 178 805,79 грн.
Як слідує з поданої заяви, вимоги являють собою заборгованість боржника у розмірі 5 101 206,80 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” з оплати вартості прийнятих, але не оплачених товарів за договором поставки від 12.01.2009 р. й угодою про порядок погашення заборгованості від 03.11.2010 р., що укладалися Товариством з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” з Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтертрейд”, а також за договором поставки № 312 від 30.12.2008 р.
Оскільки право вимоги на отримання оплати товарів за договором поставки від 12.01.2009 р. і угодою про порядок погашення заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтертрейд” уступило Товариству з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” за договором від 01.12.2010 р., вимоги останнього до боржника в сумі 4 101 206,80 грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами (копії договорів, накладених та акту звірки в матеріалах справи).
Також, належними доказами підтверджуються вимоги до боржника в розмірі 3 635 249,75 грн., що виникли з договору поставки № 312 від 30.12.2008 р, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” (копії накладних та актів звірки в матеріалах справи).
Боржник заявлені до нього Товариством з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” грошові вимоги визнав повністю, розпорядник майна включив їх до реєстру вимог кредиторів.
Представник кредитора в судове засідання не з'явився.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в сумі 7 178 805,79 грн. як вимоги, що підлягають задоволенню у четверту чергу, а також 85,00 грн. грн. -вимоги першої черги зі сплати державного мита у справі № 46/589-б.
31.03.2011 р. до суду надійшла заява Приватного підприємства “АСК-Сервіс” з грошовими вимогами до боржника на суму 14 197 871,91 грн.
Як вбачається з поданої заяви, вимоги в указаній сумі виникли з договору купівлі-продажу, укладеного боржником як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ”Лакмар” як продавцем 01.03.2008 р., умови якого щодо своєчасної оплати поставленого товару на загальну суму 14 257 472,85 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” були порушені, так як оплата була проведена частково в розмірі 56 600,94 грн.
Оскільки право вимоги на отримання оплати товарів за договором купівлі-продажу від 01.03.2008 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакмар” перейшло до Приватного підприємства “АСК-Сервіс” за договором відступлення права вимоги від 05.11.2008 р., вимоги останнього до боржника в сумі 14 197 871,91 грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами (копії договорів, накладних та акту звірки в матеріалах справи).
Боржник заявлені вимоги визнав в повному обсязі, а розпорядник майна включив їх до реєстру вимог кредиторів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, суд вважає заявлені у цій частині вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів як вимоги четвертої черги в сумі 14 197 871,91 грн. Крім того, до розміру грошових вимог ініціюючого кредитора суд вважає за доцільне віднести понесені ним обов'язкові до сплати витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн.
01.04.2011 р. до суду надійшла заява Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” № 31-юр від 31.03.2011 р. про визнання кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” на суму 15 375 493,87 грн., з них:
1) 6 955 257,41 грн. заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2010 р. № 50/175;
2) 797 228,35 грн. заборгованості за договором про переборку давальницької сировини № 17-04/08 від 07.04.2008 р., 125 580,60 грн. інфляційних нарахувань та 159 445,67 грн. пені, нарахованих на суму простроченої заборгованості;
3) 6 555,76 грн. заборгованості за послуги з відвантаження ДМДХС по залізничному шляху, 1 032,40 грн. інфляційних нарахувань та 196,67 грн. пені, нарахованих на суму простроченої заборгованості;
4) 25 200,00 грн. заборгованості з оплати вартості зберігання майна за договором зберігання № 6 від 30.09.2008 р.;
5) 114 133,13 грн. заборгованості з оплати вартості зберігання та використання цистерни;
6) 7 062 064,87 грн. витрат на зберігання майна боржника;
7) 655,54 грн. заборгованості з відшкодування вартості телефонних переговорів, використаної електричної енергії, оренди приміщень згідно з орендними правовідносинами сторін, що мали місце у минулому;
8) 85 005,83 грн. заборгованості за виготовлений товар згідно з договором № 16/-04/08 від 07.04.2008 р. про переробку давальницької сировини, 17 126,97 грн. інфляційних нарахувань та 17 001,17 грн. пені, нарахованих на суму простроченої заборгованості;
9) 9 009,50 грн. заборгованості зі сплати прибутку, отриманого за договором про спільну діяльність від 24.03.2008 р.
Боржник та розпорядник майна заявлені вимоги визнають частково в розмірі 7 881 667,12 грн.
Розглянувши заявлені Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” грошові вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 7 881 934,95 грн. (7 778 295,26 грн. -вимоги четвертої черги та 103 639,69 грн. -вимоги шостої черги), виходячи з наступного.
1) Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2010 р. у справі № 50/175 з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” на користь Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” було присуджено до стягнення 6 957 140,79 грн. безпідставно збережених грошових коштів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р. та постановою Вищого господарського суду від 13.10.2010 р. зазначене рішення залишено без змін.
17.06.2010 р. видано наказ про примусове виконання рішення від 12.02.2010 р. № 50/175, відповідно до якого було відкрито виконавче провадження, в ході якого з рахунків боржника було списано 1 883,38 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а боржником не заперечується прострочення перед Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” щодо перерахування 6 955 257,41 грн. Розпорядником майна вимоги в цій частині включені до реєстру вимог кредиторів.
2) Вимоги в сумі 797 228,35 грн. заборгованості та нарахованих не неї за період з 01.08.2009 р. по 29.12.2010 р. 125 580,60 грн. інфляційних нарахувань і 159 445,67 грн. пені, ґрунтуються на договірних відносинах сторін, що виникли з договору про переборку давальницької сировини № 17-04/08 від 07.04.2008 р. За умовами даного договору Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” (виконавець) за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” (замовник) надає послуги з переробки отриманої від замовника давальницької сировини та повертає готову продукцію (товар), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги на умовах попередньої оплати або з відстроченням платежу до 20 банківських днів відповідно до виставлених рахунків.
За твердженнями Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” неоплаченим замовником залишаються послуги вартістю 797 228,35 грн. за перероблені товари, передані відповідно до накладних від 02.05.2009 р., 05.05.2009 р., 07.05.2009 р., 08.05.2009 р., 15.05.2009 р., 02.06.2009 р., 04.06.2009 р. та 23.06.2009 р.
Боржником не заперечується факт прострочення оплати таких послуг в сумі 797 228,35 грн., але відхиляються вимоги даного кредитора в частині пені, у зв'язку зі спливом строків позовної давності для заявлення відповідних вимог та в частині розміру інфляційних нарахувань на суму заборгованості. Згідно з розрахунком боржника, підтриманим розпорядником майна, сума інфляційної складової визнаного боргу становить 103 371,86 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з заяви Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” нарахування боржникові інфляційної складової боргу мало місце не від часу прострочення за кожною накладною, якою підтверджується прийняття послуг, а з 01.08.2009 р., тобто у строк, який є меншим ніж дійсне прострочення боржника за описаними вище накладними. Оскільки застосування зменшеного строку прострочення боржника не порушує його прав, суд, перевіряючи розрахунок кредитора також виходить з визначеної ним дати прострочення -01.08.2009 р. по дату порушення провадження у справі № 46/589-б і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів -29.12.2010 р. (по 28.12.2010 р.).
Відповідно до уточненого розрахунку суду, розмір інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 797 228,35 грн. за період з 01.08.2009 р. по 28.12.2010 р. становить 103 639,69 грн. (середній індекс інфляції згідно з офіційними даними -1,130).
Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Чинним законодавством України, а саме: ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Виходячи з приписів ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна (скорочена) тривалістю в один рік встановлюється зокрема щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).
У ст. 261 Цивільного кодексу України закріплено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Строк, до якого боржник повинен був сплатити вартість наданих йому послуг за договором, і зокрема останньою накладною сплинув, 23.07.2009 р. (20-ть банківських днів від останньої накладної від 23.06.2009 р.), а тому, зважаючи на вищенаведені норми законодавства, з вимогами щодо неустойки Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” могло звернутися у строк до 23.07.2010 р. Доказів звернення до боржника з вимогами про сплату неустойки, нарахованої в межах встановлених законодавством строків суду не подано.
Пунктом 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Керуючись аналогією законну, вимоги Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” на суму 159 445,67 грн. пені за договором від 17-04/08 від 07.04.2008 р. не підлягають визнанню судом.
3) Обґрунтовуючи вимоги в сумі 6 555,76 грн. боргу за надані послуги з відвантаження ДМДХС по залізничному шляху у червні -липні 2009 року, Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” зазначає, що надавало боржнику такі послуги, а останній їх не оплатив. На суму боргу в розмірі 6 555,76 грн. за період з 01.08.2009 р. по 29.12.2010 р. боржнику нараховано пеню з розрахунку 3 % річних -196,67 грн. та 1 032,40 грн. інфляційних втрат.
На підтвердження даних вимог до заяви про визнання кредитором подано рахунок-фактуру № 286 від 17.06.2009 р. на суму 4 638,80 грн.. службову записку від 17.06.2009 р., рахунок-фактуру № 366 від 08.07.2009 р. на суму 1 916,96 грн., службову записку від 08.07.2009 р.
Боржник відхиляє зазначені вимоги, посилаючись на неподання Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” доказів укладення сторонами відповідного договору та доказів надання послуг, як-то актів приймання-передачі, а також доказів на підтвердження строків оплати, що унеможливлює перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та пені.
Розпорядник майна підтримав позицію боржника.
Відповідно до ст. Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” не подало суду доказів наявності між сторонами договірних відносин, за умовами яких боржник мав отримати та оплатити послуги на суму 6 555,76 грн. (договір, укладений у письмовій або спрощеній формі), не визначив характеру таких спірних послуг, не надав доказів на підтвердження їх надання боржникові, що не дає підстав стверджувати про прострочення боржника на дану суму та можливості визначити період прострочення. Доказів виставлення боржнику рахунків від 17.06.2009 р. та 08.07.2009 р. також не подано.
Відсутність доказів наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин та прострочення боржника, унеможливлює застосування до нього заходів відповідальності, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України та нарахування пені, яка є оговірною неустойкою.
Вимоги суду щодо подання доказів на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин і прострочення боржника Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” виконані не були.
Таким чином. вимоги Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” про визнання його кредитором по відношенню до боржника на суму 7 784,83 грн. підлягають відхиленню.
4) Вимоги в розмірі 25 200,00 грн. заборгованості, заявлені Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” на підставі договору зберігання № 6, укладеного сторонами 30.09.2008 р. за надані боржнику послуги по зберіганню його майна за 21 місяць (січень 2009 -вересень 2010 року).
Боржник заявлені вимоги визнає частково, а саме: стверджує, що заборгував за вказаним договором за 28 місяців оренди з початку дії договору, розмір орендної плати за яким становить 600,00 грн. на місяць, а не 1 200,00 грн. як зазначає Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер”.
Згідно з п. 1.1 договору зберігання № 6 від 30.09.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” (власник) передає, а Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” (зберігач) приймає на відповідальне зберігання на строк до 01.12.2008 р. готову продукцію відповідно до переліку, наведеного у даному договорі (21 найменування вартістю 1 235 837,96 грн.).
Відповідно до п. 1.2 договору власник оплачує послуги, надані за цим договором зберігання у момент закінчення строку зберігання продукції у зберігача в розмірі 1 200,00 грн. з врахуванням податку на додану вартість.
Після отримання продукції зберігач видає власнику рахунок за надані послуги зі зберігання (п. 1.3).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного закінчення виконання прийнятих сторонами зобов'язань (п. 2.2).
Згідно з п. 2.3 договору його дострокове розірвання та внесення до нього змін допускається лише за письмовою згодою сторін.
З наведених положень укладеного договору та пояснень представників сторін слідує, що строк його дії не скінчився, оскільки власник переданого на зберігання майна не виконав свої зобов'язання щодо належної оплати послуг зі зберігання, наданих у строк до 01.12.2008 р. загальною вартістю 1 200,00 грн.
Також, з системного аналізу угоди сторін слідує, що вартість послуг зі зберігання за місяць погоджена в розмірі 600,00 грн. (початок дії договору - 30.09.2008 р., закінчення строку зберігання -01.12.2008 р., загальна вартість послуг за два місяці -1 200,00 грн.). Доказів письмового погодження сторонами збільшення строків або ж вартості послуг зі зберігання до 1 200,00 грн. за місць суду не подано.
Оскільки строк зберігання закінчився, але майно продовжує перебувати на зберіганні зберігача, правова позиція боржника щодо прострочки у відносинах з Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” видається правильною в розрізі приписів ст. 946 Цивільного кодексу України, де зазначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Таким чином, грошові вимоги Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” до боржника за договором зберігання № 6 від 30.09.2008 р. є обґрунтованими в сумі 16 800,00 грн. за весь строк зберігання майна до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
5) Обґрунтовуючи вимоги до боржника в сумі 114 133,13 грн., Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” стверджує, що у період з 30.09.2008 р. по 15.02.2009 р. ним здійснювалося зберігання належного боржникові гідролізату ДМДХС у цистерні № 50565662, тобто фактичне використання цистерни, а тому боржник має перед ним заборгованість за зберігання та використання такої цистерни.
На підтвердження зазначених вимог до заяви про визнання кредитором подано пояснювальну записку від 24.02.2009 р. начальника цеху № 15 Попова А.М. на ім'я генерального директора Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” Комаринського Ю.Н. та рахунок-фактуру № 100 від 26.02.2009 р. на суму 114 133,13 грн. послуг з оренди цистерни на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000”.
Боржник та розпорядник майна відхиляють зазначені вимоги через неподання кредитором доказів укладення сторонами договору зберігання належного боржникові ДМДХС взагалі та саме у цистерні заявника, доказів отримання майна на зберігання, доказів вжиття заходів щодо уникнення збитків у зв'язку з використанням боржником цистерни, доказів перебування цистерни у власності чи іншому володінні заявника.
За наслідками дослідження поданих документів на підтвердження заявлених вимог, суд не вбачає підстав для визнання даної частини кредиторських вимог, заявлених Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер”, оскільки з поданих службової записки та рахунку-фактури не вбачається наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин та факту прострочення боржника. Крім того, на вимогу суду кредитором не було подано належних доказів його права власності на цистерну, отримання від боржника майна на зберігання, встановлення у будь-який спосіб обов'язку Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” за збереження майна боржника та відповідного кореспондуючого обов'язку боржника щодо передачі майна на зберігання та оплати вартості послуг зберігання майна, а також використання цистерни, строків виконання взаємних обов'язків сторін.
6) Вимоги до боржника в розмірі 7 062 064,87 грн. Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” мотивує вимушеним утриманням та зберіганням майна боржника, а саме: сировини, яка передавалася боржником за договором про переробку давальницької сировини № 17-04/08 від 07.04.2008 р., але щодо якої від останнього не надійшло замовлень на переробку і виготовлення з неї готової продукції і яку боржник не забирає не дивлячись на неодноразові вимоги.
Вимоги з оплати витрат на вимушене зберігання у період з 11.05.2009 р. по 29.12.2010 р. кредитор обґрунтовує положеннями ч. 3 ст. 390 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що направляв боржникові прохання щодо вивезення сировини з території підприємства.
На підтвердження заявлених вимог суду подано кошторис витрат підприємства на зберігання однієї тони сировини і матеріалів в місяць станом на 2009 рік, листування сторін, позовну заяву боржника до Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” про витребування майна та заяви про збільшення позовних вимог.
Боржник проти даних вимог заперечує, вказуючи, що Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер”, заявляючи такі вимоги визнає факт незаконного утримання майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000”, щодо витребування якого між сторонами триває судовий спір. Також боржник посилається на те, що заявник своєчасно не виконав обов'язку з переробки отриманої від товариства сировини у готову продукцію, перестав виконувати умови договору № 17-04/08 від 07.04.2008 р. і додаткової угоди до нього та без достатніх правових підстав утримує таке майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Корона -2000”, наполягаючи, при цьому на вивозі зі своєї території інших, ніж спірне майно матеріалів і сировини.
Розпорядник майна підтримав позицію боржника.
Заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі та дослідивши її матеріали, суд не вбачає підстав для визнання обґрунтованими і доведеними кредиторські вимоги Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” у даній частині, оскільки надане суду листування сторін не доводить обставин, на які вказує кредитор щодо бездіяльності боржника у питанні вивозу матеріалів і сировини. Крім того, наданий суду кошторис не доводять обставин фактичного понесення кредитором витрат на зберігання майна боржника саме у сумі 7 062 064,87 грн. (не подано первинних бухгалтерських та інших фінансового-господарських документів).
Також заявлені вимоги підлягають відхиленню через правові підстави їх обґрунтування, визначені Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер”.
В цілому статтею 390 Цивільного кодексу України врегульовані загальні положення про розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, а у ч. 3, на яку посилається кредитор встановлено, що добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Оскільки між сторонами триває судовий спір щодо витребування боржником від Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” майна, підстави вести мову про встановлення факту добросовісності або недобросовісності набуття (володіння) Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” спірного майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” та настання часу, з якого боржнику належить право на його повернення на даний час відсутні.
7) Мотивуючи кредиторські вимоги до боржника в сумі 655,54 грн., Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” стверджує, що боржником не сплачено 4 рахунки, що виставлялися в рамках орендних правовідносин сторін у 2009 році, а саме на суму: 301,20 грн. -відшкодування витрат на міжміські переговори, 95,22 грн. та 89,69 грн. -відшкодування витрат на послуги з передачі активної електричної енергії, 169,43 грн. -орендна плата.
На підтвердження даних вимог суду надано рахунки-фактури на вищевказані суми.
Боржник та розпорядник майна заявлені вимоги відхиляють через їх недоведеність.
Розглянувши вимоги до боржника на суму 655,54 грн., суд не вважає за доцільне визнавати Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” кредитором боржника в цій частині, у зв'язку з тим, що доказів існування між сторонами жодних орендних відносин та таких, які б передбачали обов'язок відшкодування витрат на міжміські переговори та електроенергію суду не подано.
Вимога суду щодо документального підтвердження наявності договору оренди з всіма істотними його умовами кредитором не виконано, що унеможливлює встановлення достовірності тверджень Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” та факту прострочення боржника.
8) Вимоги на суму 119 133,97 грн. (85 005,83 грн. боргу, 17 001,17 грн. пені та 17 126,97 грн.) мотивовані простроченням боржника у період з 01.03.2009 р. по 29.12.2010 р. щодо оплати вартості послуг з переробки давальницької сировини за договором № 16-04/08 від 07.04.2008 р., укладеним в межах спільної діяльності сторін в рамках договору про спільну діяльність (простого товариства) від 24.03.2008 р.
Боржником такі вимоги відхиляються у зв'язку з тим, що договором про спільну діяльність не передбачено право зустрічної вимоги однієї сторони до іншої.
Розпорядник майна підтримав позицію боржника.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд погоджується з боржником щодо безпідставності грошових вимог до нього в цій частині, зважаючи на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.03.2008 р. сторонами укладено договір про спільну діяльність (простого товариства) шляхом об'єднання своїх внесків та спільної діяльності без створення юридичної особи для досягнення спільної мети -виробництва і реалізації та вітчизняному та світовому ринку кремній полімерної й іншої продукції.
Згідно з п. 2.1 договору для досягнення мети сторони зобов'язуються, зокрема, виконувати спільні замовлення та замовлення один одному з предмету спільної діяльності та пріоритетній та пільговій основі.
Відповідно до п. 5.2 договору від 24.03.2008 р. керівництво спільною діяльністю, тобто організація виробництва, реалізація продукції, вирішення оперативних господарських питань і ведення податкового, фінансового та бухгалтерського обліку доручається Товариству з обмеженою відповідальністю “Корона -2000”.
У п. 5.3 вказаної угоди сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” є повноважним представником обох сторін у відносинах з третіми особами, має право вчиняти правочини від імені обох сторін спільної діяльності, керує всією спільною діяльністю, виконує усі необхідні юридичні дії та акти для досягнення поставленої за договором мети. При цьому, сторони домовляються, що реалізація продукції, виготовленої в результаті спільної діяльності, реалізується Товариством з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” або Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” на підставі довіреності, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Корона -2000”.
07.04.2008 р. Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” в якості виконавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” в якості замовника, що діє на основі та в рамках договору про спільну діяльність від 24.03.2008 р. уклали договір про переробку давальницької сировини № 16-04/08, за умовами якого замовник передає виконавцеві сировину, а виконавець надає послуги з переробки її у продукцію, що у подальшому зветься товар і передає виготовлений товар замовнику. Замовник, в свою чергу, оплачує надані послуги з переробки сировини шляхом внесення попередньої плати або з відстрочкою платежу на строк 20-ть банківських днів.
За твердженням Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер”, на замовлення боржника ним було перероблено сировину та передано товар за чотирма накладним. Загальна вартість переробленої сировини за переданими товарами вказана у таких накладних і становить 85 005,83 грн. Боржник не оплатив вартість наданих йому послуг, а тому на суму боргу йому було нараховано інфляційні втрати та встановлену договором пеню.
Згідно з ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Отже, за договором про спільну діяльність сторони об'єднують свої зусилля для досягнення певної мети, а кожний учасник зобов'язань за спільною діяльністю виступає одночасно як боржник і як кредитор.
Відповідно до ст. 1 Закону кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Грошовим зобов'язанням в розумінні Закону є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Зважаючи на те, що договором про спільну діяльність (простого товариства) від 24.03.2008 р. не передбачено право зустрічної вимоги однієї сторони до іншої, у суду відсутні підстави для визнання грошових вимог Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” до боржника в частині основного боргу та відповідно його інфляційної складової та пені.
9) Вимоги до боржника на суму 9 009,50 грн. ґрунтуються на договорі про спільну діяльність (простого товариства) від 24.03.2008 р. та являють собою заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000” перед Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер” зі сплати 50 % від 18 019,00 грн. прибутку.
Боржником заявлені вимоги визнано, а розпорядником майна включено до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до п. 8.3 договору про спільну діяльність від 24.03.2008 р. прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно до часток, що визначають їх внески, а саме: в межах 50 %.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників провадження у справі, суд вважає вимоги до боржника на суму 9 009,50 грн. обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами (копія звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи в матеріалах справи).
Отже, поряд з визнаними судом грошовими вимогами Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер” до боржника в сумі 7 881 934,95 грн. також підлягають визнанню 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита у справі про банкрутство.
05.04.2011 р. Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” направило на адресу суду заяву з грошовими вимогами до боржника № 32/4819 від 05.04.2011 р. в розмірі 1 016 826,16 грн.) заява зареєстрована відділом діловодства суду 11.04.2011 р.)
Як слідує з поданої заяви, вимоги до боржника виникли через збереження Товариством з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” без достатньої правової підстави майна Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, а саме: грошових коштів в сумі 1 002 740,40 грн., факт чого встановлений рішеннями Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 р. у справі № 50/520-10/67, відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000” на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” було присуджено до стягнення 1 066 499,17 грн. (1 002 740,40 грн. основного боргу, 3 708,77 грн. 3 % річних), 10 064,49 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Боржник заявлені вимоги визнав, розпорядник майна включив їх до реєстру вимог кредиторів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, суд вважає заявлені у цій частині вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів як вимоги четвертої черги в сумі 1 002 740,40 грн. та у сумі 14 085,76 грн. як вимоги шостої черги. Крім того, до розміру грошових вимог ініціюючого кредитора суд вважає за доцільне віднести понесені ним обов'язкові до сплати витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн.
Згідно з абз. 2 ч. 6 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.
Відомостей та доказів щодо наявності у боржника заборгованості з виплат, вказаних у абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону, суду не подано.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Для затвердження реєстру вимог кредиторів згідно з вимогами абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону судом досліджено відомості щодо наявності у боржника майна, яке обтяжене та встановлено, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні п'ять записів щодо обтяжень майна, а саме: 1) вид обтяження -приватне, тип -порука, підстава -договір поруки від 26.12.2008 р., обтяжувач -ВАТ “Аграрний комерційний банк”, об'єкт - порука майном, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія”, строк зобов'язання -26.02.2010 р.; 2) вид обтяження - приватне, тип -застава рухомого майна, підстава -договір застави основних засобів від 26.12.2008 р., обтяжувач - ВАТ “Аграрний комерційний банк”, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” (боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” (поручитель), об'єкт -основні засоби (дизельні погрузчики), термін дії -26.02.2010 р.; 3) вид обтяження -приватне, тип -застава рухомого майна, підстава -договір застави товарів в обороті від 26.12.2008 р. № 2071, обтяжувач - ВАТ “Аграрний комерційний банк”, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” (боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” (поручитель), об'єкт -товари в обороті, термін дії -26.02.2010 р.; 4) вид обтяження -приватне, тип -застава рухомого майна, підстава -договір застави транспортних засобів від 26.12.2008 р., обтяжувач - ВАТ “Аграрний комерційний банк”, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” (боржник), Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” (поручитель), об'єкт -причіп бортовий Нефаз, державний реєстраційний номер АА 9019 ХХ, автомобіль Камаз, державний реєстраційний номер АА 1782 ВТ, автомобіль Газ, державний реєстраційний номер АА 1783 ВТ, автомобіль Газ, державний реєстраційний номер АА 1784 ВТ, термін дії -26.02.2010 р.; 5) вид обтяження -публічне, тип -арешт рухомого майна, підстава -постанова про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 06.07.2010 р. № 20091060. об'єкт -все майно, обтяжувач - підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, термін дії -07.07.2015 р.
У Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 11.04.2011 р. наявний один запис щодо обтяження майна боржника, а саме: тип обтяження -арешт нерухомого майна, підстава -постанова про відкриття виконавчого провадження підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 06.07.2010 р. № 20091060. об'єкт -все майно, власник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Корона -2000”, обтяжувач - підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.
У зв'язку з вищенаведеним, складений розпорядником майна реєстр вимог кредиторів підлягає уточненню щодо черговості вимог заявлених та визнаних судом кредиторів та розміру їх вимог, а також зважаючи на необхідність включення до реєстру відомостей про майно боржника, яке є предметом застав згідно з державними реєстрами обтяжень.
Станом на 16.05.2011 р. заяв від кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, поданий розпорядником майна на затвердження реєстр вимог кредиторів, додатково перевіривши правові підстави заявлення кредитором грошових вимог до боржника, господарський суд погоджується з розпорядником майна, щодо визнання кредиторських вимог, вважає за доцільне затвердити реєстр вимог кредиторів та закінчити попереднє засідання.
Враховуючи вищезазначене та керуючись Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000”:
1.1 Товариство з обмеженою “Торговий дім “Лакмар” на суму 9 652 973,76 грн. (85,00 грн. -перша черга, 9 652 888,76 грн. -четверта черга);
1.2 Товариство з обмеженою відповідальністю “Рось” на суму 1 245 043,54 грн. (85,00 грн. -перша черга, 1 205 777,03 грн. -четверта черга та 39 181,51 грн. -шоста черга);
1.3 Товариство з обмеженою відповідальністю “Рембудтехнологія” на суму 7 178 890,79 грн. (85,00 грн. -перша черга, 7 178 805,79 грн. -четверта черга);
1.4 Приватне підприємство “АСК-Сервіс” на суму 14 197 956,91 грн. (85,00 грн. -перша черга, 14 197 871,91 грн. -четверта черга);
1.5 Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” на суму 7 882 019,95 грн. (85,00 грн. -перша черга, 7 881 934,95 грн.);
1.6 Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на суму 1 016 911,16 грн. (85,00 грн. -перша черга, 1 002 470,40 грн. -четверта черга, 14 085,76 грн. -шоста черга).
2. Затвердити реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона - 2000”.
3. Зобов'язати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” арбітражного керуючого Колибіденка В.О. у п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та наказу Міністерства економіки України “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів” від 02.07.2010 р. № 788.
4. Зобов'язати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” арбітражного керуючого Колибіденка В.О. протягом 10-ти днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та провести відповідні збори.
5. Зобов'язати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Корона -2000” арбітражного керуючого Колибіденка В.О. надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.
6. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
7. Копію ухвали направити боржнику, кредиторам, розпоряднику майна, прокуратурі м. Києва та державному органу з питань банкрутства.
Суддя Л.В. Омельченко