ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 42/119-31/173-16/526-1/4408.04.11
за позовом Малого підприємства «Гранд»
до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»;
Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»
Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Трикута»
про стягнення 10 870 500,00 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача Самсонов С.Р., протокол №2 від 20.01.2001 р.
ОСОБА_1 , довіреність 11/02-01 від
від відповідача 1 Посисаєва Л.Є., посвідчення № 0000715 від 13.04.2010
від відповідача 2 ОСОБА_2, довіреність № 354 від 28.05.2010 р.
від прокуратури м. Києва Цюкало Ю.В., посвідчення № 274 від 16.12.2009
від третьої особи - не з'явився
МП «Гранд»(далі -позивач) подало на розгляд до Господарського суду міста Києва позовну заяву до ДАЗТІ «Укрзалізниця»(далі - відповідач 1) та СТГО «Південна залізниця»(далі -відповідач 2) про стягнення 10 870 500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок порушення права власності позивача, йому було нанесено матеріальної шкоди.
Ухвалою суду від 17.01.2011р. порушено провадження у справі присвоєно № 42/119-31/173-16/526-1/44 та призначено розгляд на 11.02.2011 р.
10.02.2011 р. відповідачі подали до канцелярії суду відзиви на позов.
10.02.2011 р. позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
11.02.2011 р. відповідач 1 подав до канцелярії суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
11.02.2011 р. представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, підтримав своє клопотання про залучення третьої особи.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, проти задоволення клопотання відповідача 1 не заперечив.
Представник позивача проти задоволення наведеного клопотання заперечив.
Суд вирішив задовольнити клопотання відповідача 1 та позивача, у зв'язку з чим відклав розгляд справи на 28.02.2011.
28.02.2011 представники позивача підтримали свої вимоги у повному обсязі
Представник відповідача 1 проти позову заперечив
Представник відповідача 2 проти позову заперечив
Представник прокуратури м.Києва у судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 18.03.2011
18.03.2011 представники позивача підтримали свої вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача 1 проти позову заперечив.
Представник відповідача 2 проти позову заперечив
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 28.02.2011 не виконав, про причини своєї відсутності.
Представник позивача надав довідку ЄДРПОУ на третю особу, згідно якої третя особа змінила назву на ТОВ «Трикута»та адресу реєстрації 26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, м.Новомиргород, . Горького 57, код ЄДРПОУ 13959276.
Суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі зміною адреси та назви третьої особи та необхідності надіслати їй копії позовних матеріалів.
Сторонами заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності .
Суд задовольнив наведене клопотання у зв'язку з чим ухвалою суду від 18.03.2011 суд продовжив строк розгляду спору та відклав розгляд справи на 08.04.2011 року.
08.04.2011 представники позивача підтримали свої вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Представники відповідачів проти позову заперечили, надали відзив на позов.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07 червня 2002 року між СП ТОВ “Алумекс Груп ЛТД” та позивачем було укладено договір № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц, відповідно до якого СП ТОВ “Алумекс Груп ЛТД” (продавець) зобов'язалось передати у власність позивачу (покупцю) вагони вантажні залізничні (цистерни для перевезення світлих нафтопродуктів) згідно додатку № 2 (21 (двадцять одна ) залізнична цистерна для перевезення світлих нафтопродуктів).
Згідно п. 4.7. договору право власності переходить від продавця до покупця після підписання сторонами акту приймання -передачі товару.
07.06.2002 р. сторонами було підписано акт приймання -передачі товару по договору № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц від 07.06.2002р. Відповідно до акту прийому -передачі товару від 18.02.2004 р. по договору № 07/06/2002/АЛ-Гр/Л від 07.06.2002 р. сторони домовились про заміну цистерн №№ 51133528, 51133643, 51133684 та 51133700 на цистерни №№ 51047421, 51127868, 51128510 та 51129203.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13 червня 2002 р. у справі № 26/260 було затверджено мирову угоду у справі, відповідно до якої СП ТОВ “Алумекс Груп ЛТД”згідно договору № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц від 07.06.2002 р. передає позивачу товар - 21 залізничну цистерну для перевезення світлих нафтопродуктів моделі 15-1443 за №№ 51032639, 51047421, 51127868, 51128387, 51128510, 51129203, 51129211, 51129435, 51129450, 51129484, 51133460, 51133536, 51133551, 51133569,51133577, 51133585, 51133601, 51133627, 51133635, 51133668, 51133676.
Таким чином, позивач на підставі договору № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц від 07.06.2002 р. та ухвали господарського суду міста Києва від 13.06.2002 р. у справі № 25/260 набув права власності на 21 залізничну цистерну для перевезення світлих нафтопродуктів моделі 15-1443 за №№ 51032639, 51047421, 51127868, 51128387, 51128510, 51129203, 51129211, 51129435, 51129450, 51129484, 51133460, 51133536, 51133551, 51133569,51133577, 51133585, 51133601, 51133627, 51133635, 51133668, 51133676.
24.07.2002 р. (вих.. № 0207/24) позивач звернувся до відповідача - 2 з заявкою про перереєстрацію власних вантажних вагонів (21 цистерни) на підставі договору № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц від 07.06.2002 р., акту приймання -передачі товару по договору № 07/06/2002/Ал-Гр/Ц від 07.06.2002р. та ухвали господарського суду міста Києва від 13.06.2002 р. у справі № 25/260.
26.07.02 (вих. № 57/567) відповідач - 2 направив відповідачу - 1 заявку про перереєстрацію власних вантажних вагонів за власником - Мале підприємство “Гранд”.
31.07.2002 р. відповідачем 1 були повернуті надані документи на доопрацювання.
Крім того, позивач ще неодноразово звертався до відповідачів про перереєстрацію зазначених цистерн, але ніяких дій з їхнього боку вчинено не було. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи листами.
Станом на час виникнення у позивача права власності спірні залізничні цистерни знаходилися під арештом, згідно вжитих господарським судом міста Києва у справі № 25/260 заходів до забезпечення позову, та передані на зберігання Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" на станції Кременчук, що підтверджується актом опису й арешту майна відділу Державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції м. Кременчука АА № 080095 від 29 травня 2002р., а також довідкою відділу Державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції м. Кременчука № 10906 від 5 липня 2005 р., згідно якої станом на час видачі довідки арешт з цистерн знятий в установленому порядку не був.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦК УРСР, ст.ст. 55, 58 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідача 2 на підставі акту опису й арешту майна від 29 травня 2002 р. виникли обов'язки зберігача переданого йому державним виконавцем майна, визначені гл. 36 ЦК УРСР.
У відповідності до вимог ст.ст. 55, 58 Закону України "Про виконавче провадження" порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, встановлену законом.
У листопаді 2002 року, коли відповідачами вирішувалось питання про перереєстрацію придбаних цистерн на ім'я позивача, вказані цистерни за заявкою колишнього власника ТОВ “Кремінь -Еко”були відправлені відповідачем 2 на залізничну станцію Придача Південно -Східної залізниці Російської Федерації.
В Російській Федерації вказані цистерни зареєстровані за новими власниками ТОВ ПТП “Промтехмаш”і ЗАТ “Євротранснафта”, що підтверджується поясненнями сторін, протоколом роботи комісії з розгляду питань щодо перереєстрації цистерн від 13.12.2005 р., листом ДП “Головний інформаційно -обчислювальний центр Укрзалізниці”№ ГІОЦ- 10/718 від 23.05.2007 р.
Таким чином, належне позивачу майно незаконно вибуло з володіння позивача та було втрачене ним.
Внаслідок втрати майна позивачу заподіяно матеріальну шкоду у розмірі вартості цього майна.
До спірних відносин суд застосовує положення законодавства, яке діяло на момент спричинення шкоди, Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до положень ст. 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 440 ЦК УРСР той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
У відповідності до вимог Закону України “Про залізничний транспорт”, Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 262 від 29 лютого 1996 р. обов'язок з управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях, а також регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері організації і забезпечення цього процесу залізницями, підприємствами, установами та організаціями, централізованого управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні, регулювання виробничо-господарської діяльності залізниць у сфері організації цього процесу покладено на Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізниця).
Всупереч указаним вимогам чинного законодавства відповідачі не забезпечили дотримання заборони державного виконавця на користування залізничними цистернами.
Виходячи з наведеного, слід зазначити, що загальна матеріальна шкода заподіяна майну позивача взаємопов'язана з неправомірними діями відповідачів у справі, є доведеною та обґрунтованою, а тому підлягає відшкодуванню ними.
Відповідачами у відповідності до ч.2 ст. 440 ЦК України, не доведено суду та не надано належних доказів, які б підтверджували, що шкоду заподіяно не з їх вини.
Для встановлення вартості втрачених цистерн та визначення таким чином матеріальної шкоди проводилася судово-товарознавча експертиза, відповідно до висновку від 22.07.2008 року якої ринкова вартість залізничних цистерн для перевезення світлих нафтопродуктів №№ 51032639, 51128387, 51129211, 51129435, 51129450, 51129484, 51133460, 51133536, 51133551, 51133569, 51133577, 51133585, 51133601, 51133627, 51133635, 51133668, 51133676, 51047421, 51127868, 51128510, 51129203 на час проведення експертизи, враховуючи їх знос та технічний стан на 03.11.2002 року становить 4668981,00 грн.
Крім того, експертом наводились технічні паспорти на кожну із 21 цистерни та зазначено про відомості, які містяться у паспорті, зокрема, вказано про те, що протягом 2000-2001 років проводився капітальний ремонт, але модернізація не виконувалась. Всі цистерни визнані технічно справними та такими, що відповідають вимогам ПТЕ та можуть слідувати шляхами загального користування зі встановленою швидкістю. При визначенні вартості зазначених цистерн експерт використовував діючі методичні вимоги та наводить розрахунок дійсної вартості об'єкту оцінки, визначаючи зменшення вартості майна, що виникли в процесі його експлуатації або зберігання.
Судом приймається даний висновок до уваги як належний доказ завдання матеріальної шкоди позивачу в зв'язку з втратою належних йому на праві власності цистерн.
Вимогу про стягнення матеріальної шкоди в зв'язку з неотриманням доходу від використання вказаних цистерн позивач обґрунтовує тим, що 01.02.2006 року ним був підписаний договір № 01-06 про оренду рухомого залізничного составу з ТОВ „Союз-Транс", відповідно до якого позивач мав на меті отримання доходу від оренди вказаного залізничного составу протягом тривалого терміну, строком на 5 років.
Проте, в зв'язку з протиправними діями відповідачів позивач втратив можливість на отримання вигоди від використання належного йому майна.
Для встановлення розміру не отриманих в зв'язку в вище зазначеними діями відповідачів коштів позивачем було звернення до ліцензіата оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.Ю.Консалтинг".
В заяві про зміну розміру позовних вимог від 12.11.2008 р. позивач навів розрахунок майнових вимог беручи до уваги порядок розрахунків загального виду збитків від кількості втрачених цистерн виходячи з розміру орендної плати за одну цистерну, зазначивши період за який розраховуються збитки. Позивачем за основу взято найнижчу добову ставку орендної плати за одну цистерну у розмірі 25 доларів США та приведено методологічну формулу нарахування збитків за останні три років.
При складанні вказаного розрахунку збитків, позивач не врахував ту обставину, що спірні залізничні цистерни перебували під арештом, а тому не могли бути передані в оренду чи у інший спосіб для експлуатування. Крім того, після набуття позивачем права власності і до їх втрати з спірних залізничних цистерн арешт так і не був знятий. За таких умов суд позбавлений можливості задовольнити позов в частині стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку.
Заперечення відповідачів щодо відсутності правових підстав для віднесення 4 цистерн до загального переліку майна на яке позивачем набуте право власності, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом прийому-передачі майна від 18.02.2004р., відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв 4 одиниці цистерн, які в подальшому обліковувались та обраховувались в складі загального майна.
Суду не надано належних доказів своєчасного оскарження в установленому порядку дій органу Державної виконавчої служби, пов'язаних з накладенням арешту на залізничні цистерни та передачі їх на зберігання, тому доводи відповідачів щодо невідповідності викладених у акті відомостей, недоведеності факту прийняття указаного майна на зберігання, визнаються судом помилковими та безпідставними.
Посилання відповідача 2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2008 р. у справі № 22а -4940/08, якою визнано неправомірними дії Державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції Полтавської області щодо складання акту опису і арешту майна від 29.05.2002 р. є безпідставним, оскільки вказаною постановою не спростовано факту прийняття відповідачем 2 арештованого майна (майна, стосовно якого встановлено обмеження на користування і розпорядження). Заходи забезпечення позову та накладення арешту на майно боржника СП ТОВ “Алумекс Груп ЛТД”залізничні цистерни були вчинені відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 22.05.2002р. у справі № 25/260 та були чинними на момент передачі цього майна зберігачу.
З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся в суд з даним позовом 28 лютого 2007р. Про втрату належного йому майна позивач повинен був дізнатися з часу відправлення залізничних цистерн з місця їх зберігання, тобто з 4 листопада 2002р. Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування якого заявили відповідачі.
Враховуючи, що позивач з часу вибуття залізничних цистерн на територію Російської Федерації неодноразово звертався за захистом своїх прав до відповідачів, які визнавали факт втрати майна й пропонували шляхи відновлення права власності, в суд з вимогою про визнання неправомірними дій під час перереєстрації цистерн, суд вважає, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, тому порушене право відповідно до вимог ч. 5 ст. 267 ЦК України підлягає захисту.
Проаналізувавши обставини справи та оцінюючи наявні у ній докази, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково як такі, що є правомірними в тій частині, що підтверджуються наявними у справі доказами.
Виходячи з наведеного , суд вважає, що матеріальна шкода заподіяна позивачу спільними неправомірними діями обох відповідачів у справі, тому підлягає відшкодуванню ними солідарно.
За таких обставин, з відповідачів солідарно на користь позивача відповідно до вимог ст. ст. 419 440 ЦК УРСР підлягає стягненню дійсна вартість втраченого майна в розмірі 4 668 981 грн. В решті позову відмовити.
Позивачем надано докази оплати за проведення експертизи, вартість якої складає 20 000 грн. та підлягає розподілу між позивачем та відповідачами порівну.
Суд прийшов до висновку, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, тому понесені по справі господарські витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів порівну пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Статутного територіально-галузевого об'єднання “Південна залізниця”(61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код 01072609) на користь Малого підприємства "Гранд" (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Будьонного, 85-А, код 25656724) 2 334 490 (два мільйони триста тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн. 50 коп. вартості втраченого майна, 11 672 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 45 коп. -державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. -витрат за інформаційно-технічні послуги, 6 666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. -витрат за проведення експертизи.
Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 14306033) на користь Малого підприємства "Гранд" (09800, Київська обл., м. Тетіїв, вул. Будьонного, 85-А, код 25656724) 2 334 490 (два мільйони триста тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн. 50 коп. вартості втраченого майна, 11 672 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 45 коп. -державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн.. -витрат за інформаційно-технічні послуги, 6 666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. - витрат за проведення експертизи.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.І. Мельник
(Дата складання повного тексту рішення 05.05.2011)