83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.05.11 р. Справа № 38/222пд
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.М. Якименко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області
до відповідача державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес Донецької області
про
- розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”;
- зобов'язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (довіреність № 47-11 „Д” від 26.04.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № б/н від 03.11.2010)
В судовому засіданні 12.04.2011 було
оголошено перерву до 12.05.2011 до 10год.00хв.;
В судовому засіданні 12.05.2011 було
оголошено перерву до 16.05.2011 до 11год.00хв.
Позивач - відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес Донецької області про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”; зобов'язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, додаткові угоди № 1 від 31.10.2006, № 4 від 30.12.2009, № 3 від 26.03.2007 до договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, Додаток № 5 „Порядок розрахунків” до договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, лист „Щодо розірвання договору” (вих. № 03юр/ис-6425/09 від 22.09.2010), повідомлення про вручення поштового відправлення, додаткову угоду про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, від вересня 2010р., рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2008 по справі № 26/47, рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2008 по справі № 26/39, рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2008 по справі №25/87, рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2009 по справі № 25/221, рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2009 по справі № 7/98, рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2009 по справі № 20/80, рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2009 по справі № 38/225, рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2009 по справі № 20/155, довідку про заборгованість, акти звірки заборгованості, акти недопуску, повідомлення про припинення подачі електроенергії за недопуск.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 02-41/51113 від 24.11.2010р.) відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, посилаючись на порушення відносно нього справи про банкрутство за ініціативою ВАТ „Донецькобленерго”, на нескладання між сторонами графіків погашення заборгованості, як-то передбачено п. 7.6. договору.
В додаткових поясненнях (вх. № 02-41/54590 від 14.12.2010) відповідач наголосив на тому, що позивач необгрунтовано посилається на ст. 651 ЦК України. Також, зазначив про те, що позивачу не надано право розірвання договору на електропостачання та відмови в постачанні електроенергії у зв'язку з несвоєчасною оплатою.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.01.2011 провадження у справі № 38/222пд за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області до державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес Донецької області про розірвання договору про постачання електричної енергії №15 від 01.11.2005р. було припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2011 ухвала господарського суду Донецької області від 25.01.2011 по справі № 38/222пд про припинення провадження по справі була скасована, а справа № 38/222пд передана на розгляд господарському суду Донецької області.
23.03.2011р. справа № 38/222пд надійшла на адресу господарського суду Донецької області.
Ухвалою від 23.03.2011 суд (суддя Бойко І.А.) прийняв справу № 38/222пд до свого провадження та розгляд справи призначив на 12.04.2011.
В поясненнях (вих. № 03юр-2959/11 від 31.03.2011) позивач зазначив про те, що додатковою угодою № 6 від 28.02.2011 до договору про постачання електроенергії № 15 від 01.11.2005 сторони пролонгували строк дії основного договору до 01.04.2011, а додатковою угодою № 6 від 31.03.2011 до договору про постачання електроенергії № 15 від 01.11.2005 сторони пролонгували строк дії основного договору до 30.04.2011.
В додаткових поясненнях (вих. № 03юр-3034/11 від 08.04.2011) позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні 12.04.2011 було оголошено перерву до 12.05.2011 до 10год.00хв. для надання сторонами додаткових документів.
12.05.2011 судове засідання було продовжено.
Позивач через канцелярію господарського суду подав клопотання про заміну позивача по справі його правонаступником відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (вих. № 03юр-3685/11 від 10.05.2011).
Суд розглянув зазначене клопотання позивача та документи, надані в його обґрунтування, та дійшов висновку про наступне.
Як вбачається із нової редакції Статуту позивача „Загальні положення” відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” було перейменовано у публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” відповідно до вимог та положень Закону України „Про акціонерні товариства” № 514-VI від 17.09.2008.
Таким чином, в даному випадку відбулося перейменування Товариства, що не є правонаступництвом у розумінні самого поняття „правонаступництва” та вимог ст. 25 ГПК України.
З огляду на наведене, суд приймає до уваги зміни у найменуванні позивача, у зв'язку з чим позивачем по справі слід вважати публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 00131268).
В судовому засіданні 12.05.2011 було оголошено перерву до 16.05.2011 до 11год.00хв. для надання відповідачем документально підтверджених заперечень проти позовних вимог.
16.05.2011 судове засідання було продовжено.
В додаткових поясненнях відповідач, з посиланням на порушену проти нього справу про банкрутство, проти позову заперечив. Також, зазначив, що перевищення договірних величин споживання не може бути підставою для розірвання договору.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
01.11.2005 між відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго в особі Харцизьких електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та державним підприємством „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 15, відповідно до якого Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію, а Споживач - оплачувати вартість поставленої електричної енергії у відповідності з умовами договору.
Згідно додаткової угоди № 4 від 30.12.2009 до договору про постачання електроенергії № 15 від 01.11.2005 строк дії договору було продовжено до 31.12.2010.
Підписанням додаткової угоди № 5 від 10.12.2010 до договору № 15 від 01.11.2005 дія основного договору була пролонгована до 01.03.2011.
Додатковою угодою № 6 від 28.02.2011 до договору про постачання електроенергії № 15 від 01.11.2005 сторони пролонгували строк дії основного договору до 01.04.2011, а додатковою угодою № 6 від 31.03.2011 до договору про постачання електроенергії № 15 від 01.11.2005 сторони пролонгували строк дії основного договору до 30.04.2011.
23.09.2010 ВАТ “Донецькобленерго” за супровідним листом „Щодо розірвання договору” (вих. № 03юр/ис-6425/09 від 22.09.2010) направило ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” додаткову угоду про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”, від вересня 2010р.
В зазначеному листі відповідачу пропонувалося підписати додаткову угоду та у 20-тиденний строк з моменту отримання цього листа підписати угоду та направити один її примірник позивачу.
Стаття 188 Господарського кодексу України передбачає, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідач у зазначений строк не надав відповідь на вищевказаний лист та додаткову угоду про розірвання договору не підписав, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”; та про зобов'язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі.
В якості підстави своїх вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, а саме:
- щомісячна несплата спожитої електричної енергії за договором, яка носить системний характер та підтверджується рішеннями господарського суду Донецької області;
- порушення (перевищення) договірних величин споживання електричної енергії, що у розумінні п. п. 2.2.2., 4.2.2. договору та ст. 26 Закону України „ Про електроенергію” є правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, що підтверджується рішеннями господарського суду Донецької області;
- систематичне недопущення представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок відповідача, що є порушенням п. 2.2.5. договору та пп.15 п. 10.2. ПКЕЕ, що підтверджується актами недопуску.
Частини 3, 6 ст. 179 Господарського кодексу України закріплюють, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України, договором енергопостачання є господарський договір, за яким енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 26 Закону України “Про електроенергетику” визначено, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
В свою чергу, п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (із змінами) встановлює, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.
Таким чином, Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, а також ст.275 Господарського кодексу України визначено, що відпуск електроенергії без укладання договору не допускається.
У відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України „Про електроенергетику” енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.
Отже, пред'являючи вимоги про розірвання договору позивач, посилаючись на положення ст. ст. 611, 651-654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, по-перше, не врахував приписи вищенаведених статей та пунктів Закону України “Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією, Господарського кодексу України.
По-друге, в п. 7.6. договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005 Сторони узгодили, у разі заборгованості Споживача за електричну енергію, уповноваженими представниками сторін складається графік погашення заборгованості, що є додатком № 3 до цього договору.
У разі порушення Споживачем графіка погашення заборгованості Постачальник електричної енергії має право в порядку, визначеному п. 6.3. цього договору, припинити постачання електричної енергії Споживачу до повного погашення заборгованості.
Позивач не надав суду підписаних між сторонами на виконання п. 7.6. договору графіків погашення заборгованості.
Таким чином, посилаючись на щомісячну несплату спожитої електричної енергії за договором, яка носить системний характер, позивач залишив поза увагою п. 7.6. договору.
По-третє, перевищення договірних величин споживання електричної енергії, у розумінні ст. 26 Закону України „ Про електроенергію” та п. п. 2.2.2., 4.2.2. договору є правопорушенням, за яке передбачена відповідальність у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії.
Діючим законодавством в сфері електроенергетики не передбачено такої підстави для розірвання договору, як перевищення договірних величин споживання електричної енергії, як і не передбачено такої підстави для розірвання договору - недопуск представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок.
Недопуск представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок є порушенням п. 2.2.5. договору та пп.15 п. 10.2. ПКЕЕ, яке не є законодавчо закріпленою підставою для розірвання договору.
По-четверте, підприємство позивача є суб'єктом природних монополій в сфері передачі та розподілі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.
Альтернативне підприємство, з яким відповідач мав би можливість укласти договір про постачання електричної енергії, на ринку продажу електроенергії в Донецькій області відсутнє.
Частини 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачають, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що законодавство в сфері електроенергетики не містить норми, відповідно до якої передбачена можливість розірвання договору про постачання електричної енергії з підстав неповної оплати за спожиту електроенергію, перевищення договірних величин споживання електроенергії та недопуску представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок.
В спірному договорі про постачання електричної енергії Сторони також не передбачили положення стосовно розірвання цього договору у випадках неповної сплати споживачем (відповідачем) за спожиту електроенергію, перевищення договірних величин споживання електроенергії та недопуску представників позивача та Держенергонагляду України до відключення електроустановок.
Крім того, суд звертає увагу на той факт, що позивач, виходячи до господарського суду з вимогою про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, під час розгляду справи неодноразово звертався до відповідача з пропозицією щодо пролонгації строку дії основного договору, про що були підписані між сторонами відповідні додаткові угоди № 5 від 10.12.2010, № 6 від 28.02.2011 та № 6 від 31.03.2011.
Такі дії позивача у даному випадку є незрозумілими; суттєвих пояснень з цього приводу позивач суду не представив.
В доповнення, суд зазначає про те, що порушені відносно відповідача з ініціативи позивача справи про банкрутство, позбавляють можливості ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” виконувати зобов'язання з оплати заборгованості перед позивачем.
Стосовно вимог про зобов'язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.
Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, позивач має право на захист своїх порушених прав в порядку і спосіб визначений законодавством.
В даному випадку спір про право відсутній, тому як відповідач не здійснює власного енергоспоживання. Позивач не надав жодного документу в підтвердження таких дій відповідача.
Побоювання позивача, що відповідач можливо буде здійснювати власне енергоспоживання, не є спором про право.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем з допомогою належних та допустимих доказів не доведено суду наявності спору між сторонами, тому, в вимогах позивача про зобов'язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі, також слід відмовити за необґрунтованістю.
За наведених обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, згідно ст. ст. 15, 16, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 179, 188, 275 Господарського кодексу України, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (із змінами), Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10.01.2002 № 2918-ІІІ (з змінами), Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 № 575/97-ВР (з змінами), керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позовних вимогах публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області до державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м. Зугрес Донецької області про розірвання договору про постачання електричної енергії № 15 від 01.11.2005, укладеного між ВАТ „Донецькобленерго” та ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль”; зобов'язання ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” припинити власне електроспоживання з дати набрання чинності рішенням суду по даній справі відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 16.05.2011р. та долучені до матеріалів справи.
Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2011р.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Бойко І.А.
Вик. Тимошенко О.О.
тел.: 305-68-27