83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
26.04.11 р. Справа № 32/207
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.
При секретарі судового засідання Несвіт О.О.
Розглянув скаргу Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк
на дії Департаменту державної виконавчої служби, м. Київ
у справі за позовом: Державної екологічної інспекції Донецької області, м. Донецьк
до відповідача: Державного підприємства „Орджонікідзевугілля”, м. Єнакіеве
про відшкодування шкоди заподіяної державі в сумі 24 785 508,90грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 05.01.2011р.
від відповідача: не з'явився
від ВДВС: не з'явився
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. у справі №32/207 були частково задоволені позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк до Державного підприємства „Орджонікідзевугілля”, м. Єнакієве про відшкодування шкоди заподіяної державі в сумі 24 785 508,90грн. Позов задоволено частково у сумі 20 821 160,05грн.
10 січня 2011р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. у справі №32/207 був виданий наказ, яким присуджено до стягнення з Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” (86045, Донецька обл., м. Єнакієве, вул. Трестівська, 10, код ЄДРПОУ 32276912) на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Малоорлівської селищанської ради за наступними реквізитами: с. Малоорлівка, п/р 33112331700392 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687038, КБК 24062100) збитки заподіяні державі у сумі 20 821 160,05грн.
30 березня 2011р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга №02-951 від 25.03.2011р. Державної екологічної інспекції Донецької області, м. Донецьк на дії Департаменту державної виконавчої служби, м. Київ в якій скаржник просить суд: скасувати постанову старшого державного виконавця Департаменту ДВС від 21.02.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 10.01.2011р. у справі №32/207; зобов'язати Департамент ДВС прийняти до виконавчого провадження наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. у справі №32/207 за заявою Державної екологічної інспекції в Донецькій області.
Частиною 1 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що старшим державним виконавцем Департаменту ДВС неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням на ч.1 ст. 19, п.6 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження”.
Представник Департаменту державної виконавчої служби у судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті скарги не надав, втім за висновком суду його нез'явлення не перешкоджає розгляду скарги по суті.
Представник боржника у судовому засіданні не з'явився, пояснень по суті скарги не надав.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити його скаргу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Частиною 1 статті 116 ГПК України, зокрема, передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.
Право на стягнення грошових коштів, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинно бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. у справі №32/207 набрало законної сили 10.01.2011р., та на виконання вказаного рішення 10.01.2011р. господарським судом видані відповідні судові накази.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (надалі Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Пунктом 3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”, який набрав законної сили 09.03.2011р., передбачено, що скарги у виконавчому провадженні, подані і не розглянуті до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку та строки, встановлені на момент їх подачі.
При розгляді скарги застосовуються положення Закону України „Про виконавче провадження” в попередній редакції, оскільки відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження мала місце під час дії Закону в редакції від 09.09.2010р.
Статтею 2 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.
В силу ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби, за ст.7 Закону України "Про виконавчу службу", зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст.7 цього Закону - використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.
В силу ст.5 Закону, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст.18 ЗУ "Про виконавчу службу", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
02 лютого 2011р. Державною екологічною інспекцію було подано до Департаменту ДВС заяву про прийняття до виконання виконавчого документу - наказу господарського суду Донецької області від 10.01.2011р. у справі №32/207 про стягнення з Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” (86045, Донецька обл., м. Єнакієве, вул. Трестівська, 10, код ЄДРПОУ 32276912) на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Малоорлівської селищанської ради за наступними реквізитами: с. Малоорлівка, п/р 33112331700392 ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687038, КБК 24062100, збитки заподіяні державі у сумі 20 821 160,05грн.
Згідно з п.7 ч.1 ст.26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові (ч.2 ст. 26 Закону).
26 січня 2011р. старшим державним виконавцем Департаменту ДВС Губяком С.В. було встановлено, що відповідно до ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження», у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження. Статтею 80 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичною особою є організація, створена та зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. Таким чином, викладені обставини вказують на те, що місцевий бюджет Малоорлівської селищної ради не може бути стороною у виконавчому провадженні, у зв'язку з чим вищезазначений виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 19 Закону. Враховуючи викладене, керуючись п.6 ст.26 ЗУ „Про виконавче провадження” державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.02.2011р.
Частиною 1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення (ч.2 ст.11 Закону).
У виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. (ч.3 ст.11 Закону).
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може бути доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників (ч.4 ст.11 Закону).
Виходячи з положень ст.11 ЗУ "Про виконавче провадження", стягувачем за судовим наказом одночасно можуть бути як особа, позов якої задоволено, так і особа, на користь якої стягнуті грошові кошти, за умови, що ці особи є державними органами.
Наказ господарського суду Донецької області від 10.01.2011р. у справі №32/207 відповідає вимогам ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки, містить у собі всі необхідні реквізити.
При цьому позивачем по справі є Державна екологічна інспекція в Донецькій області, стягувачем Малоорлівська селищна рада, до повноважень якої входить розпорядження землями територіальної громади та на користь, якої мають бути відшкодовані збитки, заподіяні державі у сумі 20 821 160,05грн.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ст.26 Закону.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованих підстав в підтвердження доводів скаржника, скарга підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.11, 18, 26, 27 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України -
Задовольнити скаргу Державної екологічної інспекції Донецької області, м. Донецьк №02-951 від 25.03.2011р. на дії Департаменту державної виконавчої служби, м. Київ.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби, м. Київ Губяка С.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.02.2011р. ВП №24670284.
Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби, м. Київ прийняти до виконавчого провадження наказ від 10.01.2011р. про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №32/207.
Суддя Сковородіна О.М.