01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.05.2011 № 23/011-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів:
при секретарі:
розглянувши апеляційну скаргу іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна лімітед» на рішення господарського суду Київської області
від 01.03.2011 року
у справі № 23/011-11 (суддя - Заєць Д.Г.)
за позовом приватного акціонерного товариства «Ганза», м. Київ,
до іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна лімітед»,
Київська область, смт. Велика Димерка,
про стягнення 177 896,02 грн.,-
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. - представник (дов. № 30 від 01.10.2010 року).
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 607-L від 01.01.2011 року).
Приватне акціонерне товариство «Ганза» (надалі - ПАТ «Ганза») звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна лімітед» про стягнення 177 896,02 грн.
08.02.2011 року позивач подав до місцевого господарського суду уточнення до позовної заяви, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 111 507,60 грн. основного боргу, 1 778,96 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду. Від стягнення з відповідача пені позивач відмовився.
Рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2011 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна лімітед» на користь ПАТ «Ганза» 111 507,60 грн. заборгованості та судові витрати: 1 115,08 грн. державного мита та 147,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 525, 526 ЦК України, дійшов до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, іноземне підприємство «Кока-кола Беверіджиз Україна лімітед» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 01.03.2011 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 21.04.2011 року.
За наслідками судового засідання 21.04.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено до 16.05.2011 року.
Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав заперечення на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову; представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
16.05.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19.02.2007 року між іноземним підприємством «Кока-кола Беверіджиз Україна лімітед» (в тексті договору - замовник) та ЗАТ «Ганза» (в тексті договору - підрядник) укладено договір підряду № 123/07, за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і засобами на замовлення замовника виконувати і здавати замовнику у встановлені договором строки роботи за місцезнаходженням замовника за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, 51-км Санкт-Петербурзького шосе, відповідно до проектної документації та цього договору, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи і оплатити їх в строки та на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с.6-13).
Найменування, характеристика та обсяги робіт, відповідно до пункту 2.2. договору, визначаються сторонами в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до статей 626 та 638 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору, що також відображено у статті 180 Господарського кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що за своєю правовою природою спірний договір є договором підряду, за яким, у відповідності до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.2. та 4.1.3. замовник зобов'язаний оглянути і прийняти виконані належним чином роботи; у разі виявлення у виконаних роботах відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові; оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до нього.
Згідно підпунктів 4.3.1. та 4.3.2. договору підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до технічного завдання, проектної документації, що визначає обсяг, зміст та інші вимоги до робіт; виконати всі роботи, визначені у проектній документації та відповідних додатках до цього договору.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду.
Відповідно до пунктів 19.8., 19.2., договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007 року. Усі зміни, доповнення та додатки до цього договору повинні бути вчиненні у письмовій формі та підписані сторонами. Такі зміни, доповнення та додатки додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Пунктами 5.1., 5.2. договору сторони погодили, що виконання робіт починається з моменту підписання цього договору та передачі замовником підряднику будівельного майданчика. З моменту підписання цього договору підрядник вважається таким, що прийняв будівельний майданчик.
Відповідно до пункту 5.4. договору виконання робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт та актом робочої комісії.
Згідно пункту 13.1. договору здача-приймання робіт, виконаних підрядником відповідно до цього договору на протязі кожного звітного місяця, здійснюється сторонами протягом 3-х перших робочих днів місяця наступного за звітним.
Відповідно до пункту 13.4. договору здача-приймання об'єкта в експлуатацію здійснюється відповідно до діючого порядку і оформлюється актом робочої комісії про готовність робіт, актом прийому-передачі виконаних робіт, підписання якого визначає момент передачі виконаних робіт у власність замовника. В Акті вказуються всі претензії до виконаних робіт. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Підпунктом 4.4.1. договору передбачено, що підрядник має право вимагати від замовника сплатити вартість робіт відповідно до цього договору.
У відповідності до пунктів 3.1., 3.2. договору загальна вартість робіт за цим договором визначається за згодою сторін та вказується у відповідних додатках до цього договору. Загальна сума цього договору визначається загальною вартістю робіт.
Порядок розрахунків за роботи у відповідності до пункту 6.1. договору визначається сторонами у додатках до цього договору.
Відповідно до наявних в матеріалах справи додатків та додаткових угод до договору підряду №123/07, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі виставлених підрядником рахунків-фактур та підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.202-212).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, що позивач відповідно до умов договору виконав підрядні роботи, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 3 401 839,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в: № 1 за травень 2007 року на суму 101 749,20 грн.; № 1 за травень 2007 року на суму 139 526,40 грн.; № 2 за квітень 2007 року на суму 785 724,00 грн.; № 1 за березень 2007 року на суму 480 633,60 грн.; № 1 за травень 2007 року на суму 32 611,20 грн.; № 2 за травень 2007 року на суму 6 528,00 грн.; № 3 за червень 2007 року на суму 49 522,80 грн.; № 2 за жовтень 2007 року на суму 78 391,20 грн.; № 1 за січень 2008 року на суму 70 183,20 грн.; № 2 за березень 2008 року на суму 116 100,00 грн.; № 1 за березень 2008 року на суму 252 810,00 грн.; № 4 за квітень 2008 року на суму 315 848,40 грн.; № 3 за квітень 2008 року на суму 125 654,40 грн.; № 5 за травень 2008 року на суму 213 184,80 грн.; № 8 за червень 2008 року на суму 28 216,80 грн.; № 7 за червень 2008 року на суму 62 300,40 грн.; № 6 за червень 2008 року на суму 62 366,40 грн.; № 9 за липень 2008 року на суму 78 969,60 грн.; № 11 за вересень 2008 року на суму 49 918,80 грн.; № 12 за листопад 2008 року на суму 351 600,00 грн.
Дані акти підписані обома сторонами та завірені печатками підприємств (т.1 а.с.19-52, 94-155).
Проте наявні у матеріалах справи банківські виписки та платіжні доручення свідчать, що відповідач розрахувався за виконані роботи частково, здійснивши погашення заборгованості у сумі 3 290 331,60 грн., внаслідок чого сума основного боргу зменшилась і становить 111 507,60 грн. (т.1 а.с.53-72, 156-190).
Позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору, однак відповідач залишив такі без реагування, вказавши, що грошові кошти за виконанні позивачем підрядні роботи сплачено в повному обсязі (т.1 а.с.73, 74-75).
Доводи скаржника про те, що зазначені акти не можуть підтверджувати факт виконання позивачем зобов'язань за договором підряду у зв'язку з закінченням строку його дії, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 17.2. договору за порушення строків виконання робіт сторони передбачили сплату підрядником замовнику штрафу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується штраф, від загальної вартості робіт, визначеної у відповідному додатку до договору, за кожен день прострочки.
Таким чином, відповідач не звільнений від виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, однак не позбавлений можливості скористатись правом, визначеним положенням пункту 17.2. договору щодо застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт. Отже даний договір не містить застережень щодо звільнення замовника від оплати виконаних робіт у випадку прострочення їх виконання підрядником.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано, що довідки форми № КБ-3 не являються підставами для проведення розрахунків а ні за умовами договору, а ні за законом.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вказані твердження відповідача безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.
Пунктом 13.2. договору сторони визначили, що звітним місяцем для цілей договору є календарний місяць. При цьому виконаними на протязі звітного місяця вважатимуться всі роботи, внесені сторонами до довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) та акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в).
В силу приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Апеляційний суд, здійснивши перевірку наявних у справі банківських виписок та платіжних доручень, вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем оплачено виконані позивачем підрядні роботи за договором підряду за № 123/07 від 19.02.2007 року лише на суму 3 290 331,60 грн., решта грошових коштів, сплачених відповідачем на рахунок позивача, була зарахована за виконані роботи по іншим договорам, укладеним між позивачем та відповідачем, які не є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт за договором підряду за № 123/07 від 19.02.2007 року у сумі 111 507,60 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення господарського суду Київської області від 01.03.2011 року у справі № 23/011-11 не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна лімітед» задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 01.03.2011 року у справі № 23/011-11 має бути залишеним без змін.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна лімітед»на рішення господарського суду Київської області від 01.03.2011 року у справі № 23/011-11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 01.03.2011 року у справі № 23/011-11 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 23/011-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді