01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2011 № 16/301
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
За участю представників сторін:
від позивача: Бай С.Е. - за довіреністю,
від відповідача: Гордєєв О.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 р.
у справі № 16/301 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційний центр «Укрпромвпровадження»
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про усунення перешкод у праві користування та володіння орендованим майном
У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційний центр «Укрпромвпровадження» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з вимогою усунути перешкоди у користуванні позивачем орендованою за договором оренди земельної ділянки від 31.03.2006р. майном - земельною ділянкою, площею 0, 7502 га., яка знаходиться в місті Києві по вулиці Волинська, 53.
Відповідач свого представника в судове засідання до суду першої інстанції не направив, письмового відзиву на позов не надав, хоча про час і місце його проведення повідомлявся у встановленому законодавством порядку.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2010р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що дане рішення винесено з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішення по даній справі було винесене судом за відсутності відповідача, оскільки він не отримував жодної ухвали суду про розгляд справи №16/301, чим порушив його процесуальні права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2006р. позивач уклав договір оренди земельної ділянки з Київською міською радою, згідно якого на підставі Рішення Київської міської ради №419-5/1829 від 15.07.2004р. отримав у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,7502 га., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 53, строком на 15 років для експлуатації та обслуговування виробничо-складських приміщень.
13.04.2006р. по Акту приймання - передачі земельної ділянки Київська міська рада передала у платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо комерційний центр «Укрпромвпровадження» обумовлену договором земельну ділянку.
Як свідчать матеріали справи, до укладання договору оренди від 31.03.2006р. земельну ділянку, площею 58,4 кв. м. по АДРЕСА_1 використовував Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 за договором короткострокової оренди під розміщення продуктового кіоску, який у лютому 2007р. за договором купівлі-продажу продав Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1
Згідно умов п. 8.3 договору позивач має право самостійно господарювати на землі з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов договору, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку жилі, виробничі культурно-побутові та інші будівлі та споруди.
За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Таким чином відповідно до цієї статті та умов договору позивач має право користуватися та володіти орендованим майном (земельною ділянкою), здійснюючи на ній господарську діяльність.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі" встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010р. у справі №25/333-4/308, залишеною в силі Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2010р., встановлено факт знаходження двох торгівельних кіосків, які належать відповідачу на праві приватної власності, на земельній ділянці за адресою: вул. Волинська, 53, що підтверджується Актом обстеження земельної ділянки №484/09 від 30.11.2009р., складеного інспектором по використанню і охороні земель м. Києва Головного управління земельних ресурсів.
Як передбачено ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача про усунення перешкод у праві користування та володіння орендованим майном, яка підлягає задоволенню.
Доводи апелянта про те, що судову кореспонденцію він не отримував, про час і місце судового розгляду справи не був повідомлений, у зв'язку з чим не мав змоги захищати свої права та законні інтереси під час розгляду справи, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, судовою колегією встановлено, що відповідач неодноразово повідомлявся судом першої інстанції про час та місце судового розгляду за адресою, зазначеною у позовній заяві. Проте, копії Ухвал суду не були отримані відповідачем у зв'язку із закінченням терміну зберігання кореспонденції ( а.с.4).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема, позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах (пункт 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").
Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 р. у справі № 16/301 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2010 р. у справі № 16/301 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 16/301 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді