01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.05.2011 № 4/522
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г
суддів:
при секретарі:
В судове засідання з'явились:
від позивача - ОСОБА_1.- довіреність від 17.10.2010 року;
від відповідача 1 - ОСОБА_2.- довіреність №61 від 13.05.11 року;
від відповідача 2 - ОСОБА_3.- довіреність від 15.04.2011 року;
від третьої особи - ОСОБА_4.- довіреність №508 від 27.12.2010 року;
розглянувши матеріали апеляційної скарги закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Укрспецмонтажпроект»,
на рішення господарського суду міста Києва від 22 лютого 2011 року
у справі № 4/522 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біла акація», м. Одеса,
до 1) публічного акціонерного товариства «КОНВЕРСБАНК», м. Київ,
2) закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Укрспецмонтажпроект», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача акціонерне товариство «Український інноваційний банк», м. Київ,
про визнання права власності та усунення перешкод,
ТОВ «Біла акація» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ «КОНВЕРСБАНК» та ЗАТ «Науково-виробнича фірма «Укрспецмонтажпроект» про визнання права власності на нерухоме майно (а.с. 4-7).
Рішенням господарського суду м. Києва від 22 лютого 2011 року по справі № 4/522 позов задоволено повністю (а.с. 269-277).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22 лютого 2011 року у справі № 4/522 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на визнання місцевим господарським судом неправомірність дій органу владних повноважень, зокрема КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2011 року прийнято апеляційну скаргу відповідача-2 до провадження та призначено розгляд справи на 18 квітня 2011 року.
18 квітня 2011 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення місцевого господарського суду від 22 лютого 2011 року у справі № 4/522 без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 - без задоволення.
Від третьої особи надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких акціонерне товариство «Український інноваційний банк» просить залишити апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва у справі № 4/522 - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2011 року розгляд справи було відкладено на 16 травня 2011 року, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача-1.
У судовому засіданні 16 травня 2011 року представники відповідачів підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22 лютого 2011 року та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представники позивача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2 заперечили та просили залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 - без задоволення.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 16 травня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
За приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2011 року у справі № 36/421 (т. І а.с. 253-262), 12 червня 2007 року між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Закритим акціонерним товариством «Науково-виробнича фірма «Укрспецмонтажпроект» укладено іпотечний договір, до якого в подальшому були внесені зміни згідно з додатковим договором № 1 від 10.06.2008 року, додатковим договором № 2 від 28.08.2010 року, іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П 12.06.2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 3379.
Умовами іпотечного договору від 12.06.2007 року, із змінами, внесеними відповідно до додаткового договору № 1 від 10.06.2008 року, додаткового договору № 2 від 28.08.2010 року, передбачено, що іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (іпотекодержатель за іпотечним договором), що випливають з угоди про надання міжбанківського валютного кредиту № DP570390 від 12.06.2007 року, додаткової угоди №1 від 10.06.2008 року та додаткової угоди № 2 від 28.08.2008 року до неї, укладених між Акціонерним банком «Синтез» та іпотекодержателем, додаткових угод до неї, укладених протягом строку її дії.
Вищевказаний договір іпотеки було укладено на забезпечення зобов'язань Акціонерного банку «Синтез» щодо повернення міжбанківського валютного кредиту в сумі 6 000 000 доларів США відповідно до Угоди № DP570390 від 12 червня 2007 року, а також сплати процентів та інших платежів, передбачених кредитною угодою, виконання інших зобов'язання, передбачених кредитною угодою.
АБ «Синтез» свої зобов'язання за Угодою № DP570390 від 12 червня 2007 року не виконало у зв'язку з чим АТ «Український інноваційний банк» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність відповідно до умов іпотечного договору від 12 червня 2007 року та ст. 37 Закону України «Про іпотеку». 10 серпня 2010 року та зареєструвало право власності на нерухоме майно в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна». Таким чином, АТ «Український інноваційний банк» правомірно набуло право власності на нежилий будинок.
27 серпня 2010 року між АТ «Український інноваційний банк» (продавец) та ТОВ «Біла акація» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку - інженерно лабораторного корпусу (літ. А) (т. І а.с. 12-17).
Згідно зі ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Слід відзначити, що Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 2543 та в Державному реєстрі правочинів за № 4091136, а також має державну реєстрацію, як того вимагає ст. 657 Цивільного кодексу України.
Отже, ТОВ «Біла акація» правомірно набуло право власності на спірне майно.
03 вересня 2010 року було зареєстровано право власності ТОВ «Біла акація» на нежилий будинок в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», що підтверджується відповідним витягом № 27207989 (т. І а.с. 22).
08 вересня 2010 року позивач розрахувався з АТ «Український інноваційний банк» за договором купівлі-продажу нежилого будинку, що підтверджується банківською випискою (т. І а.с. 23).
Рішенням господарського суду міста Києва від 27 грудня 2010 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2011 року по справі № 36/421 в позові про визнання недійсними іпотечного договору та кредитного договору відмовлено (т. І а.с. 143-155, 253-262).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникненням, перехід і припиненням підлягають державній реєстрації.
Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Колегія суддів наголошує, що реєстрація права власності не породжує це право.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 29 жовтня 2010 року визнано недійсним іпотечний договір від 12 червня 2007 року та застосовано реституцію, як наслідок недійсності договору (т. І а.с. 203-210).
Однак, вказане рішення скасовано за нововиявленими обставинами ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 21 грудня 2010 року (т. І а.с. 211-212).
Тому, витяг про державну реєстрацію прав № 28067249 від 19 листопада 2010 року, виданий комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», за яким нежитловий будинок - інженерно-лабораторний корпус (літ. А) загальною площею 4701,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Струтинського Сергія, буд. 6 належить ЗАТ НВФ «Укрспецмонтажпроект» не можна вважати належним доказом наявності права власності останнього.
За таких обставин, станом на час звернення з позовом та прийняття рішення місцевим господарським судом позивач є власником приміщення за адресою: м. Київ, вул. Струтинського Сергія, буд. 6.
Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має право лише власник цього майна.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави підтверджують його право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Щодо обставин укладення між відповідачами договору іпотеки № 653/980 - ЮО/І судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.
19 листопада 2010 року ЗАТ «НВФ «Укрспецмонтажпроект» зареєстрував право власності на нежилий будинок в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про що одержав Витяг про реєстрацію права власності від 19.11.2010р. за № 28067249.
Того ж числа, ЗАТ «НВФ «Укрспецмонтажпроект»одержав в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації»витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 28068684, який у відповідності до п. 96 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, нотаріус вимагає при посвідченні іпотечних договорів. Суд зазначає, що всупереч вимогам п. 7.9. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010р. № 1692/5), витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 28068684 не скріплений печаткою БТІ.
19 листопада 2010 року між відповідачами було укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 653/980-ЮО, відповідно до умов якого ЗАТ «НВФ «Укрспецмонтажпроект» та на забезпечення виконання зобов'язань за цим договором уклало з ПАТ «Конверсбанк» договір іпотеки № 653/980-ЮО/І, відповідно до умов якого відповідач 2 передав відповідачу 1 в іпотеку нежилий будинок - на інженерно-лабораторний корпус (літ. А), який знаходиться за адресою м. Київ. вул. Струтинського Сергія, буд. 6.
Також, 19 листопада 2010 року на підставі договору іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нотаріусом було внесено запис про заборону відчуження нежилого будинку.
Такі дії відповідачів свідчать про невизнання ними права власності позивача на нежилий будинок. Наявність спору про право з приводу нежилого будинку (справа № 36/421 у господарському суді міста Києва) підтверджує ту обставину, що відповідач 2 -ЗАТ «НВФ «Укрспецмонтажпроект» оспорює право власності позивача на нежилий будинок.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Таким чином, позивач обґрунтовано звернувся до місцевого господарського суду з вимогою про визнання права власності на нежилий будинок в порядку, передбаченому ст. 392 Цивільного кодексу України, з підстав невизнання та оспорювання його права власності на вищезазначене нерухоме майно.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України зміст права власності полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ч. 1 ст. 319 та ст. ст. 391 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, відповідач 2 без достатніх на те підстав розпорядився майном, яке не належало йому на праві власності.
Тому, позов ТОВ «Біла акація» підлягає задоволенню в повному обсязі.
Посилання скаржника на визнання місцевим господарським судом неправомірність дій КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги, оскільки ані в тексті рішення, ані в його резолютивній частині не йдеться про визнання недійсною реєстрації права власності на спірне майно за ЗАТ НВФ «Укрспецмонтажпроект».
Беручи до уваги те, що до фактичних обставин справи судом першої інстанції обґрунтовано і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні скарги апелянта необхідно відмовити.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду м. Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Рішення господарського суду м. Києва від 22 лютого 2011 року по справі № 4/522 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Укрспецмонтажпроект» на рішення господарського суду м. Києва від 22 лютого 2011 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Укрспецмонтажпроект» на рішення господарського суду м. Києва від 22 лютого 2011 року у справі № 4/522 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 22 лютого 2011 року по справі № 4/522 залишити без змін.
3. Справу № 4/522 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддя
Судді