73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
17.05.2011 Справа № 5024/617/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна", м. Херсон
до Закритого акціонерного товариства "Дельта-Сервіс", м. Херсон
про стягнення 50199 грн. 70 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - адвокат ОСОБА_1. ордер від 17.05.2011 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з закритого акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" (відповідач) заборгованість у розмірі 50199 грн. 70 коп.
Позивач повторно не направив свого представника в судове засідання, не надав витребувані судом документи, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідно до ст.64 ГПК України, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач проти позову заперечує, оскільки, на його думку, зобов'язання ЗАТ "Дельта-Сервіс" перед позивачем припинені зустрічними однорідними вимогами.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд
Між сторонами у лютому 2009 року був укладений правочин у усній формі без дотримання письмової форми про замовлення закритим акціонерним товариством "Дельта-Сервіс" у товариства з обмеженою відповідальністю "ФА Інтертрейдінг Україна" кукурудзу та ячмінь.
Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Із огляду на встановлене, суд дійшов до висновку, що сторони уклали правочину у відповідності до чинного законодавства, на підставі якого у сторін виникли певін господарські зобов'язання. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На підставі цієї домовленості, позивач 19.02.2009 року направив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-000000 про оплату ячменю у кількості 13,160 тон на загальну суму 12 633 грн. 60 коп., який був дійсний до 25.02.09 р.
Крім того, 24.02.2009 року позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000003 про оплату кукурудзи у кількості 34,151 тон на загальну суму 37 566 грн. 10коп., який дійсний до 25.02.09
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до видаткової накладної №РН-0000004 від 19.02.2009 року, довіреності № 35 від 19.02.2009 року та податкової накладної № 4 від 19.02.2009 року, ячмінь у кількості 13,160 тон був поставлений відповідачу.
Відповідно до видаткової накладної №РН-0000005 від 24.02.2009 року, довіреності № 36 від 24.02.2009 року та податкової накладної № 5 від 24.02.2009 року, також відповідачу була поставлена кукурудза у кількості 34,151 тон.
Судом встановлено, що отриманий товар відповідачем не оплачений ні за час дійсності рахунків, ні на день розгляду справи.
Із огляду на встановлені факти суд дійшов до висновку, що сторони не надали будь-яких доказів наявності домовленості щодо порядку розрахунків ( за виставленими рахунками, за накладними, тощо) . Рахунки були дійсні по 25.02.09. Після закінчення цієї дати, вони стали недійсними та втратили підставність їх оплати.
Таким чином, суд вважає, що сторони здійснили поставку за усним правочином, наявність якого підтверджується наданими накладними, де погоджені кількість товару та ціна, але сторони ніяким чином не погодили терміни та порядок розрахунків за отриманий товар.
В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Із огляду на наведену норму суд дійшов до висновку, що між сторонами не погоджений термін виконання грошового зобов'язання, однак, ст.530 ГПК України визначений порядок розрахунків, якою слід керуватись сторонам у випадку не погодження термінів оплати за товар.
Відповідно до норми ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав у якості доказів виникнення у відповідача грошових зобов'язань письмову вимогу.
Оглянувши наданий доказ судом встановлено, що 16.03.2011 року позивач направив відповідачу вимогу про оплату поставленої продукції, однак, не надав доказів направлення такої вимоги. Відповідач не визнав факту отримання такої вимоги та пояснив, що вважає заборгованість відсутня, оскільки ним направлено позивачеві листа 11.05.11 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд заяву про зарахування не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення. Відповідач не надав докази виникнення грошових зобов'язань у позивача за договором № 06/04/09 від 06.04.09. До відзиву відповідач надав тільки копію зазначеного договору, однак не довів, що його умови виконанні щодо отримання за зберігання грузів.
На підставі розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позивач звернувся до господарського суду передчасно, адже не довів, що належним чином повідомив відповідача про оплату товару. На день розгляду справи у відповідача не виникли грошові зобов'язання щодо плати вартості товару, отриманого за вищезгаданими накладними. У зв'язку з цим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.05.2011р.