Іменем України
17 травня 2011 року справа № 5020-399/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-399/2011
Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електро-Інтерм»
про стягнення грошових коштів в сумі 530 000,00 грн,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №37 від 12.01.2011;
відповідача -не з'явився;
Суть спору:
17.03.2011 Приватне акціонерне товариство «Агробудмеханізація»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електро-Інтерм»про стягнення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 530 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18.03.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, в порядку статті 59 Господарського кодексу України подав суду відзив на позовну заяву (арк.с.59-60).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача,
Приватним акціонерним товариством «Агробудмеханізація»(надалі Позивач) було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Електро-Інтерм»(надалі Відповідач) платіжним дорученням №1430 від 25.04.2007 грошові кошти у сумі 50 000 грн, платіжним дорученням №1522 від 11.05.2007 грошові кошти у сумі 60 000 грн, платіжним дорученням №1542 від 15.05.2007 грошові кошти у сумі 20 000 грн, платіжним дорученням №1566 від 22.05.2007 грошові кошти у сумі 200000 грн, платіжним дорученням №1703 від 25.05.2007 грошові кошти у сумі 100000 грн, платіжним дорученням №1900 від 13.06.2007 грошові кошти у сумі 200000 грн, платіжним дорученням №2040 від 04.07.2007 грошові кошти у сумі 80000 грн з призначенням платежу «оплата за виконані роботи з-но дог. 24/44-07 від 10.01.07.»(арк.с.22, 24, 26, 29, 32, 34, 36).
Тобто з призначенням платежу «оплата за виконані роботи з-но дог. 24/44-07 від 10.01.07.»було перераховано Позивачем 710 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, договір за №24/44-07 від 10.01.2007 не укладався і не існував.
19.01.2011 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів, проте вимога була залишена без відповіді (арк.с.17).
Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.
Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що право вимоги помилково перерахованих коштів у позивача виникло після спливу п'яти днів після кожного перерахування коштів та заявив застосування позовної давності до вимог позивача.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов:
- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;
- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Отже, з урахуванням вказаних вимог чинного законодавства та всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що Позивач має всі правові підстави вимагати від Відповідача повернення суми перерахованих платежів з призначенням «оплата за виконані роботи з-но дог. 24/44-07 від 10.01.07.»в розмірі 530 000 грн, оскільки відповідач в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є таким, що набув спірні кошти без достатньої правової підстави.
Разом з цим, Відповідач, не оспорюючи обставини справи, заявив про застосування судом строків позовної давності.
Згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до пункту 6 Указу Президента від 16.03.1995 №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Таким чином, право вимоги помилково перерахованих коштів у Позивача виникло після спливу п'яти днів після кожного перерахування коштів.
Тобто, перебіг позовної давності почався через п'ять днів після кожної оплати, а відтак, строк позовної давності за останнім платежем сплив 10 липня 2010 року.
Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На підставі зазначеного, позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають.
Витрати позивача по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 256, 261 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 23.05.2011.