"18" травня 2011 р.Справа № 4/17-1059-2011
За позовом агропромислового підприємства "ПРОТОС" (Товариство з обмеженою відповідальністю);
до приватного підприємства "КОНДИТЕР"
про стягнення 7509,03 грн.;
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1. по довіреності;
Від відповідача: -не з'явився;
Суть спору: Агропромислове підприємство "ПРОТОС" (Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "КОНДИТЕР" 7509,03 грн., з яких 7300грн.- основний борг, індекс інфляції 326,67грн., 77,40 грн. -3% річних.
27.04.2011р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 7300грн.- основний борг, індекс інфляції 326,67грн., 77,40 грн. -3% річних та 2825,10грн.- пені.
Відповідач до суду не з'явився, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Справа розглядалась в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній документами.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Так, відповідно до матеріалів справи, а саме до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців місцезнаходженням приватного підприємства "КОНДИТЕР" є м. Одеса, вул. Дальницька, 25.
Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -
05 травня 2009року між Агропромисловим підприємством "ПРОТОС" ТОВ (далі -Позивач ) та приватним підприємством "КОНДИТЕР" ( далі -Відповідач) укладено договір поставки борошна за № 05/05/09 ( далі -Договір ).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити борошно.
Згідно до умов договору, Позивач як постачальник поставив, а Відповідач, як покупець купив борошно, його прийняв та зобов'язався сплатити його вартість.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунок за борошно здійснюється відповідачем на підставі виставлених рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача 50% в якості попередньої оплати, а 50% у продовж 5 банківський днів з моменту поставки борошна.
За період з 12.12.09р. по 11.11.10р. позивачем було поставлено борошно на суму 47275грн., а відповідачем сплачено частково на суму 39975грн..
У встановлений умовами договору строк, відповідач в порушення своїх зобов”язань не сплатив борг у сумі 7300грн..
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого позивачем та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання з своєчасної сплати платежів по договору поставки не виконувались належним чином, внаслідок чого за відповідачем, утворилась заборгованість в сумі 7300 грн., яку відповідачем на час розгляду справи не сплачено.
Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача, в частині стягнення основного боргу, в сумі 7300грн..
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми.
Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 77,40грн. та індексу інфляції складає 326,67грн., які підлягають стягненню.
Також, На підставі ст. 230 ГК України, п. 12 договору позивач нарахував пеню в розмірі 1% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" в сумі 6666,74 грн..
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 6666,74грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до приписів ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2825,10грн. згідно наданого розрахунку. Але відповідно до діючого законодавства та розрахунку суду сума пені яка підлягає задоволенню складає 443,30грн..
При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 7300грн.- основний борг, індекс інфляції 326,67грн., 77,40 грн. -3% річних та 443,30грн.- пені.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "КОНДИТЕР" (м. Одеса, вул. Дальницька, 25) код ЄДРПОУ 31014825 на користь агропромислового підприємства "ПРОТОС" (товариство з обмеженою відповідальністю) код 24772983 ( Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1-А) 7300грн.- основний борг, індекс інфляції 326,67грн., 77,40 грн. -3% річних та 443,30грн.- пеню, державне мито 102 грн., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 236 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20 травня 2011 року.
Суддя Літвінов С.В.