01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"28" квітня 2011 р. Справа № 21/154-10/19
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали», м. Біла Церква;
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Відділення публічного
акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської
області», м. Біла Церква;
про визнання недійсним іпотечного договору
Головуючий суддя Карпечкін Т.П.
Судді: Дьоміна С.Ю.
Скутельник П.Ф.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 5 від 10.01.2011 р.);
від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність № 09-32/529 від 20.11.2010 р.);
ОСОБА_3. (довіреність № 09-32/322 від 25.08.2010 р.).
Відкрите акціонерне товариство «Будматеріали»(надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області»про визнання недійсним іпотечного договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір № 92 від 02.07.2007 р., посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 2512. Проте, зазначений договір був укладений генеральним директором ВАТ «Будматеріали»з перевищенням повноважень. Крім того, при укладенні спірного Іпотечного договору № 92 від 02.07.2007 р. не було виконано однієї із істотних умов, що є необхідними для такого виду договорів, а саме не зазначено цільового призначення земельної ділянки, яка передавалася в іпотеку. Цим самим було порушено вимоги п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», що, в свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого договору недійсним.
Ухвалою від 12.07.2010 р. господарський суд порушив провадження у справі № 21/154-10 та призначив її розгляд на 28.07.2010 р.
Ухвалою від 28.08.2010 р. Голова господарського суду Київської області за клопотанням відповідача призначив колегію у складі трьох суддів: головуючий суддя Карпечкін Т.П., судді Дьоміна С.Ю. та Скутельник П.Ф. для розгляду справи № 21/154-10.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2010 р. по справі № 21/154-10/19 позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали»до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Відділення публічного акціонерного товариства «Промінвестбанк»в місті Біла Церква Київської області" про визнання договору недійсним залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р. ухвалу господарського суду Київської області від 20.09.2010 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 р. касаційну скаргу ВАТ "Будматеріали" задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 20.09.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 р. по справі № 21/154-10/19 скасовані. Справу № 21/154-10/19 направлено для розгляду по суті до господарського суду Київської області.
Відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області від 06.04.2011 р. справу передано для вирішення по суті колегії суддів у складі: головуючий суддя Карпечкін Т.П., судді Дьоміна С.Ю. та Скутельник П.Ф.
Під час нового розгляду справи представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених раніше у відзиві на позовну заяву та пояснень, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
02.07.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 66-2007, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику валютний кредит у сумі 2256984,26 євро, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, встановленні договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір № 92 від 02.07.2007 р., посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 2512.
Згідно умов іпотечного договору, іпотекодавецем (позивачем) передано в іпотеку іпотекодержателю (відповідачу) нерухоме майно, а саме будівлі:
- основний виробничий цех під літ. «Б»загальною площею 6035,1 кв.м.;
- адмінкорпус під літ. «А»загальною площею 650,5 кв.м.;
- допоміжний виробничий комплекс підліт. «В»загальною площею 1305,6 кв.м.;
- адмінкорпус енергоцеху під літ. «Г»загальною площею 216,3 кв.м.,
- вагова під літ. «Ж»загальною площею 11,8 кв.м.;
- прохідна під літ. «З»загальною площею 9,1 кв.м.;
- гаражі під літ. «К»загальною площею 380,4 кв.м.;
- склад паливно-мастильних матеріалів (диспетчерська) під літ. «Е», загальною площею 5,8 кв.м.;
- трансформаторна підстанція під літ. «Т»загальною площею 108,5 кв.м.; та споруди: навіс для автомобілів під літ. «Н», мийка для автомобілів № 1, очисні споруди під № 2, навіс, резервуари, вагончик під № 3, 4-6, площадка під склад готової продукції під № 7, майданчик складу готової продукції під № 8, огорожа під № 9-12, внутрішньозаводські дороги під № 13, підпірна стінка під № 14, мілко трубчатий колодязь з бесідкою під № 15, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 52, та земельна ділянка площею 4,353 га, яка знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Київська, 52.
Проте, позивач вважає, що укладення іпотечного договору здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», текст договору іпотеки повинен містити серед інших таку істотну умову, як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.
Однак, спірний договір не містить у собі інформацію про цільове призначених земельної ділянки площею 4,353 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Київську 52, та є предметом іпотеки.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Крім того, відповідно до п. 1.4 іпотечного договору, балансова вартість будівель та споруд згідно виписки з балансу № 219 від 25.06.2007 р. станом на 31.05.2007 року становить 12669790,97 грн. без ПДВ. Балансова вартість земельної ділянки, згідно виписки з балансу № 219 від 25.06.2007 р., станом на 31.05.2007 року становить 948087,00 грн.
Підпунктом «г» пункту 7.22. Статуту ВАТ «Будматеріали» встановлено, що до компетенції генерального директора належить прийняття рішень про укладення угод на суму, яка не перевищує 25% балансової вартості активів Товариства.
Згідно підпункту «ї»пункту 7.16. Статуту ВАТ «Будматеріали», до компетенції наглядової ради належать повноваження прийняття рішень про укладення угод на суму від 25% до 50% балансової вартості активів Товариства.
Балансова вартість активів ВАТ «Будматеріали»станом на 01.07.2007 р. становила 45534900,00 грн. Тобто, балансова вартість активів, які передавалися в іпотеку, складала 29,91% загальної їх вартості.
Натомість, наглядова рада ВАТ «Будматеріали»не приймала рішень про укладення Іпотечного договору № 92 від 02.07.2007 р., за яким в іпотеку передавалося майно Товариства на суму, що перевищує 25% балансової вартості активів.
Отже, спірний Іпотечний договір № 92 від 02.07.2007 р. був укладений генеральним директором з перевищенням повноважень, передбачених Статутом ВАТ «Будматеріали», без отримання згоди наглядової ради, що є порушенням п.п. «ї»п. 7.16., п.п. «г»п. 7.22 Статуту ВАТ «Будматеріали»та ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Таким чином, виходячи з вищенаведених обставин, позивач вважає, що Іпотечний договір № 92 від 02.07.2007 р. має бути визнаний судом недійсним, на підставі ч. 1, 2 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 2 статті 207 цього ж Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»(в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиняється у письмовій формі.
Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Як передбачено частиною першою статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 577 Цивільного кодексу України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
Крім того, правовідносини сторін за спірним договором також регулюються Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законноїсили рішенням суду.
За змістом статті 18 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів -найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; посилання на видачу заставної або її відсутність.
Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з умов оспорюваного договору, предметом іпотеки є будівлі, споруди та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 52, які належать позивачу на праві власності.
Земельна ділянка, на якій розташовані відповідні будівлі і споруди, що є предметом іпотеки, належить позивачу на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 652599 від 11.08.2006 р., зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020601000006, кадастровий номер земельної ділянки 3220484900:00:005:0010 з цільовим призначенням під територію цегельного заводу.
Відповідно до ч. 4 ст.6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).
Отже, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку», при передачі в іпотеку будівлі (споруди), відповідна земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки передається в іпотеку лише у випадку, якщо вона належить іпотекодавцю на праві власності.
Оскаржуваний Іпотечний договір № 92 від 02.07.2007 р. містить посилання на Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 652599 від 11.08.2006 р., зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею,договорів оренди землі за № 020601000006, кадастровий номер земельної ділянки 3220484900:00:005:0010, яким визначено цільове;,призначення земельної ділянки під територію цегельного заводу і реєстраційні дані якого є достатніми для ідентифікації предмета іпотеки. ,
Згідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Також, безпідставними є твердження позивача про те, що Іпотечний договір № 92 від 02.07.2007 р. був укладений генеральним директором ВАТ «Будматеріали»з перевищенням повноважень, оскільки Статутом позивача передбачено, що органами Товариства є : загальні збори акціонерів, наглядова рада, генеральний директор, ревізійна комісія (п. 7.1. Статуту). Загальні збори є вищим органом Товариства, (п.7.2. Статуту) . До компетенції загальних зборів належать питання прийняття рішень про укладення угод на суму, що перевищує 50% балансової вартості активів Товариства (пп. є) п.7.3. Статуту). До компетенції наглядової ради належать такі повноваження: прийняття рішень про укладення угод на суму від 25 % до 50 % балансової вартості активів Товариства, (пп. ї) п.7.16 Статуту).
Відповідно до вимог Статуту Товариства для отримання кредиту позивачем було надано Банку копію Протоколу засідання Наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Будматеріали» № 6 від 15.01.2007 року, завірену належним чином, відповідно до якого члени наглядової ради Товариства вирішили подати вимогу про скликання позачергових загальних зборів акціонерів 12.03.2007 року про прийняття рішення щодо отримання кредиту та надання майна в заставу і затвердження сум кредиту для реконструкції підприємства та надання в заставу майна.
Також, позивачем було надано Банку копію Протоколу Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали»від 12.03.2007 року, завірену належним чином, згідно якого позивачем вирішено отримати кредит, надати майно Товариства в заставу банку та доручити генеральному директору здійснити всі дії стосовно підписання договорів про надання кредиту Товариству та надання майна в заставу.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Під час розгляду справи судом було оглянуто кредитну справу ВАТ «Будматеріали», в якій містяться засвідчені належним чином і скріплені печаткою позивача копії вищевказаних протоколів, наданих, в свою чергу, відповідачу для підтвердження повноважень генерального директора щодо укладення договорів про надання кредиту та передачі майна товариства в заставу.
При цьому, позивач факт існування засвідчених належним чином копій вказаних вище протоколів загальних зборів акціонерів належними та допустимими доказами не спростував.
Отже, Іпотечний договір № 92 від 02.07.2007 р., укладений між позивачем та відповідачем, відповідає вимогам, які передбачені ст.ст. 203, 207, 208, 209, 210 Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регулюють цивільні відносини, зокрема, Закону України «Про іпотеку», а саме:
- зміст оспорюваного правочину не суперечить цивільному законодавству та моральним принципам суспільства;
- особа, яка вчиняла правочини - генеральний директор ВАТ «Будматеріали»мав необхідний обсяг цивільної дієздатності (підтверджується Статутом Товариства, Протоколом засідання Наглядової ради відкритого акціонерного товариства «Будматеріали»№ 6 від 15.01.2007 року, Протоколом загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали»від 12.03.2007 року);
- з наданих суду доказів вбачається волевиявлення учасників правочину, зокрема згода позивача отримати кредит та надати в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором майно, яке є власністю Відкритого акціонерного товариства «Будматеріали», воно було вільним й відповідало внутрішній волі;
- правочин вчинений у формі встановленій законом відповідно до ст.ст.207, 208, 209, 577 ЦК України, іпотечний договір, вчинений у письмовій формі, нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 2512, підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками;
- вчинений правочини спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме в разі невиконання зобов'язань за кредитним договором відповідач набуває право звернення стягнення на майно, надане позивачем в іпотеку.
Таким чином, виходячи з вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Т.П. Карпечкін
Суддя С.Ю. Дьоміна
Суддя П.Ф. Скутельник