11.05.2011 Справа № 17/67
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом прокурора м. Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі - позивач-1, міська рада) та Головного управління земельних ресурсів в Закарпатській області, м. Ужгород (далі - позивач-2, управління) до відкритого акціонерного товариства „Машинобудівний завод” Тиса”, м. Ужгород (далі -відповідач, товариство)
за участю представників:
позивача - 1 - не з'явився;
позивача - 2 - Блажівська Н.В.;
відповідача - Олашин О.А., директор,
прокуратури - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: про припинення користування земельною ділянкою
Прокурор звернувся до суду з позовним вимогами про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 002404 виданий Ужгородському машинобудівному заводу „Тиса” на земельну ділянку площею 18,8 га та зобов'язання відповідача припинити користуватися зазначеною земельною ділянкою. При цьому, посилається на реорганізацією в 1996р. Ужгородського машинобудівного заводу „Тиса” шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство „Машинобудівний завод „Тиса” -відповідача у справі (далі -товариство, відповідач), вважаючи її юридичним фактом для припинення права на користування земельною ділянкою товариства за змістом п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (1992р.) та на те, що товариство не набуло та не оформило право користування земельною ділянкою, що була надана у користування підприємству, хоч і є правонаступником останнього. Як на документальне обґрунтування вимог прокурор посилається на долучені до справи акт перевірки від 13.07.10 управлінням Держкомзему в Ужгородському районі Закарпатської області дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено відсутність у відповідача правовстановлюючого документу на землю, та припис від 13.07.10 управління Держкомзему в Ужгородському районі Закарпатській області про усунення зазначеного порушення (далі -акт перевірки та припис).
Представники позивачів у ході судового розгляду підтримали позов з наведених у ньому підстав.
Відповідач письмовим відзивом на позов зазначив про незрозумілість змісту вимог до нього як користувача земельної ділянки правомірно ним набутої на підставі рішення Ужгородської міської ради та посвідченого державним актом, про що зазначено, власне, у тексті позовної заяви. Посилається на відсутність власних повноважень заперечувати правомірність рішення виконкому Ужгородської міської ради та бути відповідальним за таке рішення шляхом визнання чи заперечення позовних вимог. Вважає правомірними та законними правовідносини щодо землекористування між ним та Ужгородською міською радою, що тривають на протязі 14 років. Припис управління, що покладений в основу позову, вважає безпідставним, протиправним та таким, що порушує його законні права, у зв'язку з чим під час даного судового розгляду оскаржив його як рішення суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин розгляд даної справи було зупинено до вирішення адміністративним судом справи за позовом ВАТ „Машинобудівний завод „Тиса” до Управління Держкомзему в Ужгородському районі про визнання протиправним та скасування припису державного інспектора Держкомзему в Ужгородському районі Закарпатської області від 13.07.10 про усунення порушень земельного законодавства (справа № 2а-3089/10/0770).
Відповідач листом від 07.04.11 повідомив про вирішення Закарпатським окружним адміністративним судом зазначеної справи та набрання законної сили постановою суду у цій справі, якою позов ВАТ „Машинобудівний завод „Тиса” задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано зазначений припис, після чого провадження у даній справі поновлено.
Після поновлення провадження жоден з учасників процесу не надав суду письмових пояснень по суті спору з огляду на обставини скасування Закарпатським окружним адміністративним судом припису.
Представник відповідача у ході судового розгляду заперечує проти позову як безпідставного та не обґрунтованого ні документально, ні нормативно.
Позивач-1 -Ужгородська міська рада - не забезпечив участі уповноваженого представника у судовому розгляді, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштових відправлень суду містяться в матеріалах справи).
Представники прокуратури та позивача-2 у ході судового розгляду не наполягають на задоволенні позовних вимог.
Клопотання про відкладення на інший час розгляду даної справи, призначеного на 11.05.11 у зв'язку з перебуванням у відрядженні представника, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене клопотання поступило від управління майном міста Ужгородської міської ради, яке не є стороною у даній справі.
Вивчивши матеріали даної справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників сторін, прокуратури, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині вимог про зобов'язання відповідача припинити користуватися спірною земельною ділянкою та про припинення провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.
При цьому суд виходив з наступного.
Як вбачається з тексту позовної заяви та не заперечується ніким із учасників процесу, відповідач є правонаступником Ужгородського машинобудівного заводу „Тиса”, якому згідно з рішенням Ужгородської міської ради від 27.09.1995 за № 138 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 18,8 га в м. Ужгороді по вул. Паризької Комуни, 4, під виробничими будівлями. На зазначену земельну ділянку видано державний акт на право постійного користування серії ІІ-ЗК № 002404 від 26.06.1996.
Розпорядженням голови Ужгородської міської ради від 28.06.96 № 206 „Про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності” у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми зареєстровано відкрите акціонерне товариство „Машинобудівний завод „Тиса” та визнано таким, що втратив чинність статут державного підприємства машинобудівний завод „Тиса”.
Прокурор м. Ужгорода звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Закарпатської області з позовом про зобов'язання відповідача припинити користуватися земельною ділянкою площею 18,8 га по вул. Паризької Комуни, 4 мотивуючи тим, що у зв'язку з реорганізацією товариство відповідача не набуло та не оформило право користування земельною ділянкою. У позовній заяві не зазначено і в ході судового розгляду ні прокурором ні позивачами також не надано пояснень, в чому ж полягає у даних правовідносинах порушення прав держави, на захист яких подано позов, та нормативно не обґрунтовано обраний спосіб захисту прав шляхом зобов'язання відповідача припинити користуватися земельною ділянкою. Посилання прокурора на акт та припис як підтвердження використання відповідачем зазначеної земельної ділянки всупереч ст. 125 Земельного кодексу України, не оформивши правовстановлюючі документи, суд не приймає з огляду на те, що судом зазначений припис визнано протиправним та скасовано.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач є правонаступником підприємства, в зв'язку з чим, у відповідності до ст. 30 Земельного кодексу України 1992р., в редакції чинній станом на час створення відповідача, набув право користування цією земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Зазначені приписи щодо переходу права користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення при переході права власності на будівлю містяться і в ст. 120 ЗК України (в редакції чинній станом на час виникнення даних спірних відносин). З огляду на наведене та те, що Ужгородська міська рада з цього приводу також не приймала жодного рішення, суд дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою перейшло до ВАТ “Машинобудівний завод ”Тиса” як правонаступника Ужгородського машинобудівного заводу „Тиса”.
За таких обставин позовна вимога про зобов'язання відповідача припинити користуватися землею не підлягає задоволенню судом з огляду на її безпідставність, недоведеність наявності порушених прав, на захист яких подано позов, та з огляду на обраний спосіб захисту прав, що не передбачений законом.
Провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею належить припинити, оскільки відповідно до положень земельного законодавства, зокрема ст.ст. 125, 126 ЗК України, зазначений державний акт не є правочином, який може бути визнано недійсним господарським судом, тому, що він лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки.
Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст.ст. 120, 125, 126, 141, 144, п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 27, 30 Земельного кодексу України (1992р.), ст.ст. 1, 2, 21, 4-3, 33, 38, 43, 44-49, 75, п. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. Припинити провадження у частині вимог про визнання недійсним державного акту на землю.
2. Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Дане рішення, повний текст якого виготовлено 23.05.11, набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Ушак І.Г.