Постанова
Іменем України
14 квітня 2008 року
Справа № 2-25/9841.1-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Голика В.С.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (Приватне підприємство "Ремсервіс");
відповідача: не з'явився (Закрите акціонерне товариство "Крим-Лада");
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ремсервіс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 28 січня 2008 року у справі №2-25/9841.1-2007
за позовом Приватного підприємства "Ремсервіс" (вул. 40 років Перемоги, 52,Глухів, Сумська обл.,41400)
до Закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" (пр. Перемоги, 211-а,Сімферополь,95000)
про стягнення 21682,72 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2008 року у справі № 2-25/9841.1-2007 відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства "Ремсервіс" до закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" про стягнення 21682,72 грн.
Не погодившись з вказаним судовим актом, позивач звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. На думку позивача, висновки суду не відповідають матеріалам справи, є неповними й необ'єктивними.
10 квітня 2008 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив закритого акціонерного товариства "Крим-Лада" на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розпорядженням про заміну складу колегії від 14 квітня 2008 року у зв'язку з відпусткою суддів Волкова К.В. та Заплава Л.М. та з метою дотримання графіку розгляду справ, суддів Волкова К.В. та Заплава Л.М. замінено на суддів Голика В.С. та Щепанську О.А.
В судове засідання, призначене розглядом на 14 квітня 2008 року, представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від приватного підприємства "Ремсервіс" надійшло клопотання, в якій сторона просила відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою представника.
Судова колегія, враховуючи ті обставини, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, клопотання про відкладення розгляду справи не підкріплено відповідною медичною довідкою, а також те, що чинний Господарський процесуальний кодексу України не обмежує коло представників юридичних осіб, які мають право представляти їх інтереси в господарському процесі, визнала можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін.
Розглянувши в порядку й на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2003 року між приватним підприємством «Ремсервіс»(далі -Продавець) та Севастопольською філією АТЗТ «Крим Лада»(далі -Покупець) укладений договір № 8/07-03, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити пиломатеріал і обладнання на суму 11990,06 грн. (з ПДВ) та транспортні послуги на суму 4000 грн.
Згідно з пунктом 1.2 Договору загальна сума угоди складає 15990,06 грн.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунок за поставлену продукцію проводиться на протязі десяти днів з моменту отримання продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2003 року.
Відповідно до пункту 5.2. Договору у разі несвоєчасної оплати продукції (згідно п. 3.1) Покупець сплачує штраф у розмірі подвійної ставки НБУ від загальної суми договору за кожний день прострочення.
У зв'язку з несплатою відповідачем поставленої продукції у розмірі 15990,06 грн. підприємство «Ремсервіс» звернулося до суду з позовом про стягнення з ЗАТ «Крим-Лада»заборгованості в примусовому порядку.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись з позовом до суду, приватне підприємство "Ремсервіс" в підтвердження виконання зобов'язань за вказаним Договором в частині поставки товару надало накладну № 122 від 17.07.2003 року на суму 11990,06 грн. та накладну № 124 від 17.07.2003 року на суму 4000,00 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів того, що особа, яка підписалась у накладній про одержання товару, була уповноважена на вчинення відповідної дії від імені відповідача. Також, позивач не надав належних доказів того, що запасні частини, які передавалися відповідно до накладних № 122 від 17.07.2003 року та № 124 від 17.07.2003 року, поставлялись саме на виконання умов договору № 8/07-03 від 17.07.2003 р., у накладній відсутнє жодне посилання на вказаний договір, як на підставу здійснення господарської операції.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит - зміст господарської операції.
Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, також встановлено, що в первинних документах повинен відображуватися зміст господарської операції.
Згідно із пунктом 2.7 вказаного Положення первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України. Міністерство статистики України Наказом від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» затвердило типову форму М-1 І накладна-вимога на відпустку (внутрішнє (переміщення) матеріалів», визначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.
Таким чином, діючими нормативно-правовими актами встановлений перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ - накладна на відпуск товару.
Типова форма первинного документу «Довіреність» (форма № М-2) затверджена Наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. № 192 «Про затвердження типової форми первинного обліку».
Порядок обігу первинного документу «Довіреність» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей».
Відповідно до пункту 1 Інструкції передбачено, що остання поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Так, пунктом 2 вказаної Інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Бланки довіреностей є документами суворої звітності. їх виготовлення повинно бути з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. N 98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 р. N 118, [Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 р. N 740. ; Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Згідно із пунктом 12 Інструкції забороняється відпускати цінності зокрема у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; закінчення строку дії довіреності.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (пункт 15 Інструкції).
Отже, чинним законодавством встановлено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям виключно за довіреністю одержувача. Довіреність повинна містити у числі обов'язкових реквізитів підставу її видачі - номер наряду, рахунку, договору або замовлення.
Підприємство-постачальник має право відпускати матеріальні цінності виключно на підставі оформленої належним чином довіреності одержувача.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпустки за довіреністю цінностей покладається виключно на посадовців підприємства-постачальника. Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що неможливо прийняти у якості підстав для задоволення позову довіреність ЗАТ «Крим-Лада»№ 016 від 03.01.2003 р., якою було уповноважено Сивоконя О.Ф. представляти інтереси філії ЗАТ «Крим-Лада»в м. Севастополі в усіх установах та організаціях, з усіх питань пов"язаних з отриманням документів, ведення справ, укладати всі дозволені законом правочини, договори та контракти, розписуватися та здійснювати інші законні дії, пов'язані з виконанням вказаного доручення.
Таким чином, позивачем не було представлено відповідної довіреності на отримання товару уповноваженою на те особою відповідача, і фактично не доведено отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд не може прийняти до уваги представлений позивачем акт звірки взаєморозрахунків в обґрунтування позовних вимог, з огляду на те, що у відповідності до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" єдиним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ - договори, накладні, рахунки тощо.
Тобто наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується лише первинними документами.
Акт звірки - це бухгалтерський документ, що лише фіксує тотожність відображення первинних господарських операцій у обліку сторін. Натомість, представлений позивачем акт звірки взаємних розрахунків не містить посилання на первинні документи, на підставі яких були здійснені господарські операції, на підставі яких виникла заборгованість.
Крім того, матеріали справи свідчать, що печатка, якою засвідчено підпис представника філії ЗАТ «Крим-Лада»у накладній № 122 від 17.07.2003 року на суму 11990,06 грн. та накладній № 124 від 17.07.2003 року на суму 4000,00 грн. була виготовлена значно пізніше, лише 20.10.2003 р., що взагалі ставить під сумнів дійсність накладних № 122 від 17.07.2003 року та № 124 від 17.07.2003 року.
Враховуючи рекомендації колегії Вищого Господарського Суду України, викладені в постанові від 14.06.2007 р. за касаційним переглядом попередніх судових рішень у дійсній справі, виконання яких є обов'язковим при новому розгляді справи, слід зауважити, що дослідити в судовому засіданні книгу придбання товарів відповідача та дати їй правову оцінку визнано неможливим у зв'язку зі знищенням цієї книги за спливом строку зберігання, що підтверджується Актом № 1 від 22.03.2007 року.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального і кодексу України передбачено. що кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи документи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства та не підтверджують факту поставки товару, через що у суду відсутні достатні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову за основним зобов'язанням, немає підстав й для стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та витрат за проведення судової експертизи.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення у справі прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вимоги приватного підприємства "Ремсервіс", які викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Ремсервіс" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2008 року у справі №2-25/9841.1-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді