"17" травня 2011 р.Справа № 5/17-53-2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання - Риковій О.М.
за участю представників :
КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" - Заленська Ю.С.(за дорученням),
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -ОСОБА_2.(за дорученням),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2011 р.у справі №5/17-53-2011 за позовом КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6573,43 грн.
05.01.2011 р. КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (далі -Підприємство, Теплові мережі) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Підприємець) 6573 грн.43 коп. (в т.ч.: борг за постачання теплової енергії в розмірі 3688, 45 грн.; пеню в розмірі 2724,68 грн. ; втрати від інфляції в сумі 160,30 грн.)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунку витрат теплової енергії приміщення за опалювальний період 2009-2010 рр., (з 02.11.2009 р. по 22.03.2010 р.) нарахування складають 3823,04 грн.; факт надання послуги підтверджується довідками про роботу котельні у цей період. В зв'язку з несплатою у встановлені строки заборгованості Тепловими мережами було нараховано Підприємцю пеню та суму втрат від інфляції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.03.2011 р. (підписаним суддею Погребною К. Ф.- 09.03.2011 р.) позов задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3688, 45 грн. заборгованості, пені в розмірі 2724,68 грн. та втрат від інфляції в сумі 160,30 грн. Рішення вмотивоване тим, що позивачем доведено факт надання послуг з теплопостачання за період з 02.11.2009 р. по 22.03.2010 р. на суму 3823,04 грн., а також правомірним і обґрунтованим є нарахування на зазначену суму боргу пені та втрат від інфляції.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Підприємець звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
При цьому скаржник зазначає, що позивач не звертався до неї з претензією, чим порушив вимоги ст. 5, п.6 ч. 2 ст. 54 ГПК України. Договір №И-11 від 26.09.2008 р. з моменту укладання жодного разу не був пролонгований і на період 2009 - 2010 р. не укладався. Теплову енергію за період 2009-2010 рр. вона фактично не споживала , оскільки за актом від 18.09.2009 р. були демонтовані усі опалювальні батареї і приміщення було відключено від центрального опалення. 29.12.2009 р. Підприємець повідомила Теплові мережі про відключення і 30.01.2010 р. Теплові мережі у відповідь зазначили, що Підприємець не має права здійснювати самовільне відключення, але не направило свої працівників для перевірки та документального оформлення.
Одночасно з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 р. скаржнику відновлено пропущений процесуальний строк, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.05.2011 р. о 12:00, про що всі учасники процесу були повідомлені належним чином.
У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішеня місцевого суду - без змін.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.
Колегія суддів задовольнила клопотання представника скаржника і залучила до мінералів справи довідки поштового відділення з даними про надходження відповідачу кореспонденції з суду першої інстанції.
Представник скаржника підтримав скаргу і просив задовольнити її в повному обсягу.
Представник позивача просив відмовити в задоволенні скарги.
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі, запереченнях на неї, наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а також наданих представником скаржника (відповідача) суду апеляційної інстанції довідок поштового відділення відповідач у порушення приписів ГПК України був повідомлений про призначення та відкладення розгляду справи неналежним чином, а саме після проведення судових засідань і відповідно не приймав у них участі, що згідно ст.104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду .
З огляду на викладене рішення місцевого суду підлягає скасуванню.
Щодо суті спору колегія суддів встановила наступне.
26.09.2002 р. Тепловими мережами та Підприємцем укладено договір № И-11 від на відпуск теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), за умовами якого підприємство зобов'язалось надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії на опалення нежилого приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 61,5 кв. м., яке належить Підприємцеві на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3993 від 06.01.1999 р. Підприємець, в свою чергу, був зобов'язаний здійснювати своєчасну оплату за надані послуги протягом 20 днів згідно пред'явленого платіжного документу (п. 12 Договору).
Згідно п. 4.4. Договору Підприємець зобов'язується здійснювати оплату, згідно виставленого платіжного документу на протязі 20 днів, з моменту його одержання. За несвоєчасну оплату нараховується пеня у розмірі 0,3% на добу за кожен день прострочення оплати платіжного документа.
Відповідно до п.4.5. Договору абонент зобов'язаний поквартально проводити із постачальником звірення розрахунків за спожиту теплову енергію.
Договір укладений строком на один рік та набирає чинності з моменту його підписання сторонами або за закінченням двадцяти днів з дня його одержання відповідачем (п.7.2. договору); договір вважається продовженим на наступний строк, якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного договору, не поступить заява від однієї із сторін про розірвання договору або його перегляді, у зв'язку з переходом права власності або проведенні у встановленому порядку відключення від теплових мереж. Зміни до договору вносяться за погодженням сторін (п.7.3. договору).
Посилання Підприємця в апеляційній скарзі на те, що договір не було продовжено не приймаються колегією суддів до увага, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази здійснення будь-якою зі сторін Договору дій по його розірванню , припиненню або відмові від подальшої його дії ,а тому Теплові мережі обґрунтовано вважають цей договір автоматично пролонгованим.
02.11.2009р. на підставі відповідного розпорядження в.о. міського голови від 30.10.2009р. № 48р “Про початок опалювального сезону” у місті Ізмаїлі розпочався опалюваний сезон, який закінчився 22.03.2010р. на підставі розпорядження в.о. міського голови від 22.03.2010р. № 95р “Про закінчення опалювального сезону”.
Розрахунок сум за постачання теплової енергії проведений Тепловими мережами у відповідності до затверджених рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради №1388 від 05.11.2009 р. тарифів на теплову енергію, що відпускаються тепловими об'єктами Теплових мереж населенню, підприємствам та організаціям. Так, згідно тарифів Підприємець відноситься до групи - “інші споживачі”, для яких встановлено тариф за 1 Гкал тепла в розмірі 758,35 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності заборгованості Підприємця перед Тепловими мережами в сумі 3 823,04 грн., що підтверджується направленими Підприємцю належним чином рахунками (рахунок фактура №0000001791 від 30.11.2009р. на суму 583,93грн., який надіслано відповідачу 12.12.2009р., що підтверджується реєстром на відправлену кореспонденцію; рахунок фактура №0000002260 від 30.12.2009р. на суму 937,44 грн.; рахунок фактура № 0000000275 від 30.01.2010р. на суму 844,94 грн.; рахунок фактура № 0000000609 від 26.02.2010р. на суму 960,49 грн.; рахунок фактура № 0000000799 від 30.03.2010р. на суму 496.24 грн. (а.с. 19-23)).
Направлення Підприємцю вищезазначених рахунків підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами на відправлену кореспонденцію від 15.12.2009 р., від 12.01.2010 р., від 17.02.2010 р., від 12.03.2010 р. та від 12.04.2010 р. (а.с.24-26)
Статтями 526, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, в свою чергу, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зазначені вимоги кореспондуються з приписами ст.. 193 ГК України, яка встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що Тепловими сітями не направлялась претензія Підприємцю не заслуговує на увагу, оскільки законодавством в даному випадку не встановлено обов'язковість досудового врегулювання спору і недотримання такого порядку не позбавляє позивача права на судовий захист свого порушеного права в судовому порядку.
Також колегією суддів не приймається до уваги твердження скаржника щодо того, що він відключився від мережі теплових сітей, що підтверджується складеним ним власним актом від 18.09.2009 р. з огляду на таке.
Так, пунктом 40 „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 р. передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.
За таких обставин складення Підприємцем акту про відключення без участі теплопостачальної організації не може вважатись належним доказом його фактичного здійснення (відключення) та не звільняє Підприємця від оплати за Договором.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий Тепловими мережами розрахунок індексу інфляції колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду визнає його вірним і погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 160,30 грн. збитків від інфляції.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 3 ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуткових територій»від 20.05.1999 року за №686-XIV встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більш 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно п. 4.4 Договору № И-11 від 26.09.2002р. абонент зобов'язаний проводити оплату згідно виставленого платіжного документу впродовж 20 днів з моменту його отримання. За несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 0,3% на добу за кожен день прострочення оплати платіжного документу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
З огляду на викладене слід визнати обґрунтованим стягнення пені у розмірі 0,3 % на добу за кожен день прострочення оплати платіжного документу, оскільки згідно законодавства її розмір може бути встановлено за погодженням сторін та він не перевищує передбачену Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуткових територій»ставку.
Однак, проаналізувавши положення законодавства та матеріали справи колегія суддів не погоджується з визначеним періодом нарахування пені з огляду на таке. Оскільки положення ч. 6 ст. 232 ГК України встановлюють шестимісячне обмеження періоду нарахування пені у всіх випадках, коли інше не встановлено законом або договором, і ані в Законі, ані в Договорі не має посилання на те, що нарахування пені здійснюється за весь період прострочення до повного погашення заборгованості, то в даному випадку слід застосовувати обмеження періоду нарахування передбачене ч. 6 ст. 232 ГК України.
За таких обставин розмір пені підлягає перерахуванню з урахування шестимісячного терміну (за рахунком №0000001797 від 30.11.2009 р. за період з з 06.01.2010 р. по 06.07.2010 р., за рахунком №0000002260 від 29.12.2009 р. за період з 04.02.2010 р. по 04.08.2010 р., за рахунком №0000000275 від 30.01.2010 р. за період з 11.03.2010 р. по 11.09.2010 р., за рахунком №0000000609 від 26.02.2009 р. за період з 03.04.2010р. по 03.10.2010 р., за рахунком №0000000799 від 30.03.2010 р. за період з 04.05.2010 р. по 02.11.2010 р.) і становить 2061, 44 грн.
З огляду на викладене рішення місцевого суду підлягає скасуванню (з процесуальних підстав) з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.44, 49,
99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
1) Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2) Рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2011 року у справі № 5/17-53-2011 -скасувати та виконання за ним припинити.
3) Позов Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго":
- 3688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 45 коп. -основного боргу;
- 160 (сто шістдесят) грн. 30 коп. втрат від інфляції;
- 2061 (дві тисячі шістдесят одну) грн. 44 коп. пені;
- 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита;
- 212 (двісті дванадцять ) грн.16 коп. витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.
В решті позову відмовити.
4) Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до цієї постанови з зазначенням у ньому всіх необхідних реквізитів сторін.
Постанова згідно ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Мирошниченко М.А.
Судді: Бєляновський В.В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 17.05.2011р.