"10" травня 2011 р.Справа № 3/138/10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.,
суддів Сидоренка М.В.,
Будішевської Л.О.
при секретарі судового засідання Хом'як О.С.
за участю представників сторін :
від ФО-П ОСОБА_1 -ОСОБА_2 -по довіреності;
від ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”- не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Миколаївської області від 15 лютого 2011 року
у справі №3/138/10
за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про дострокове розірвання кредитного договору №010/01-04/07-555 від 01.10.2007р. та стягнення заборгованості в сумі 30177,36дол. США
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 10.05.2011р. згідно зі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У вересні 2010р. Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції (надалі - позивач, ПАТ, Банк) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач, ФОП) про дострокове розірвання кредитного договору № 010/01-04/07-555 від 01.10.2007р. та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/01-04/07-555 від 01.10.2007 р. у сумі -30177,36 дол. США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ станом на 15.07.2010 р. -238 467,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на положення ст. 526, ч. 2 ст. 625, ч. 2 ст.1050 ЦК України та вмотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо погашення кредиту за кредитним договором № 010/01-04/07-555 від 01.10.2007 року, додатковим договором № 010/01-04/07-555/1 від 06.11.2007р., додатковою угодою № 010/01-04/07-555/2 від 06.08.2009р., додатком № 1 до додаткової угоди № 010/01-04/07-555/2 від 06.08.2009р.
Одночасно позивач звернувся до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок 20604101740 в ПОТ ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” МФО 326182, код ЄДРПОУ 2684601976, який належить відповідачу, на суму ціни позову, включаючи суму судових витрат.
Ухвалою від 12.10.2010р. відмовлено позивачу в задоволенні клопотання щодо
забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2010р. зупинено провадження у справі № 3/138/10 до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 12/153/10.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.10.2010 р. по справі № 12/153/10 (суддя Семенов А.К.) здійснено процесуальне правонаступництво, а саме, замінено відповідача Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2010р. рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2010 р. у справі № 12/153/10 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.01.2011р. провадження у справі №3/138/10 поновлено.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.02.2011 р. (суддя Смородінова О.Г.) здійснено процесуальне правонаступництво, а саме, замінено позивача Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”; позов задоволено в повному обсязі; достроково розірвано кредитний договір № 010/01-04/07-555 від 01.10.07 року укладений між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”в особі МОД та ФО-П ОСОБА_1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”в особі МОД заборгованість в сумі -30177,36 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ станом на 15.07.2010 р. -238 468,54 грн., 2384,68 грн. держмита за майновий спір, 85,00 грн., держмита за немайновий спір та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду обґрунтовано посиланнями на положення ст. 629, ч.2 ст. 651, ч. 1 ст.1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ст.ст. 193, 199, 202 ГК України та вмотивовано тим, що Банком умови, передбачені п. 5.1. кредитного договору, виконані в повному обсязі, що підтверджується меморіальними валютними ордерами № 82 від 02.10.2007 р. та № 23 від 06.11.2007р., тоді як відповідачем взяті на себе зобов'язання виконані неналежним чином, оскільки за період з 02.10.2007р. по 30.04.2010р. останнім було здійснено погашення суми основного боргу тільки в розмірі 7 115,95 доларів США, про що свідчить виписка з особового рахунку відповідача; в матеріалах справи відсутні документальні докази, які б свідчили про належне реагування відповідачем на претензію №16-1/14-27156 від 12.05.2009р. та вимогу від 28.07.2010р. та сплати загальної заборгованості перед Банком; відповідачем не надано суду належних доказів виконання умов кредитного договору № 010/01-04/07-555 від 01.10.2007 року та не спростовані позовні вимоги Банку.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ФОП ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повідомлення судом першої інстанції відповідача належним чином про час і місце судового засідання 15.02.2011р., в якому за відсутності відповідача було вирішено спір; висновок господарського суду про те, що Банком виконані умови, передбачені п. 5.1 кредитного договору в повному обсязі, не відповідають обставинам справи, так як надані позивачем копії меморіальних ордерів № 82 від 02.10.2007 р. та № 23 від 06.11.2007 р. не відповідають п.3.5. кредитного договору, адже вони не містять підписів та печатки Банку і в них вказується лише про перерахування коштів у доларах США з одного рахунку і зарахування коштів вже у гривнях на інший рахунок, тобто даних про наступну конвертацію та перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника в банківській виписці руху коштів по позичковому рахунку № 20738101 не міститься; висновок суду першої інстанції про те, що станом на 15.07.2010р. у відповідача перед Банком виникла прострочена заборгованість в сумі 26716,20 доларів США не відповідає обставинам справи, адже зазначена сума є загальним боргом, строк сплати якого на 15.07.2010р. ще не настав, що підтверджується графіком погашення згідно додаткової угоди № 010/01-04/07-555/2 від 06.08.2009р.; розмір нарахованих відсотків і правильність їх нарахування позивачем не підтверджена, оскільки останнім не надано банківських виписок щодо руху коштів по рахунку прострочених відсотків №20780104 згідно п.3.7 кредитного договору та по рахунку прострочених відсотків, а надано лише загальний розмір прострочених відсотків -2220,24 доларів США, але як вони нараховувались та за які періоди, та на підставі якої відсоткової ставки, судом першої інстанції не було з'ясовано.
Крім того, скаржник зазначає, що розрахунок пені, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 258 ЦК України, здійснений позивачем за період понад шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано та з пропуском річного строку позовної давності.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник ФО-П ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, визнавши при цьому обставину одержання кредитних коштів за кредитним договором у сумі 32969,70 дол. США та наявність заборгованості в порушення графіка погашення кредиту в сумі 3461,16 дол. США станом на 15.07.2010р.
Представник ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в засідання суду апеляційної інстанції двічі не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, про причини неявки не повідомив.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 15.02.2011р. підлягає скасуванню частково виходячи з наступного.
Так, 01.10.2007 р. між ФОП ОСОБА_1 (позичальник) та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (кредитор) укладено кредитний договір № 010/01-04/07-555 (кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкрив відповідачу кредитну лінію у сумі 32969,70 дол. США. для купівлі обладнання для виготовлення металопластикових вікон.
П. п. 1.2 та 1.3 договору сторони обумовили, що кредит надається кредитором позичальнику траншами та повинен бути повернутий позичальником у строк по 30 вересня 2014 року включно. За користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти -13,0 % процентів річних; розмір процентів може змінювати в порядку, передбаченому цим договором.
Пунктом 7.3 кредитного договору сторони передбачили право кредитора достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку невиконання ФОП зобов'язань, передбачених розділом 6 та/або п. 3.9 договору кредиту. Так, відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 відповідач повинен був використати кредит на зазначені у договорі цілі і в строки, передбачені кредитним договором та забезпечити повернення кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором, комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків кредитора, викликаних неналежним виконанням цього договору. У випадку порушення умов цього договору, сплачувати кредитору пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором.
Додатком № 1 “Графік погашення кредитного договору” до кредитного договору № 010/01-04/07-555 сторони визначили, що погашення позичкової заборгованості за перший транш здійснюється рівними щомісячними платежами в розмірі еквівалентному 127,00 доларів США 00 центів не пізніше числа кожного місяця протягом 83 місяців починаючи з жовтня 2007 року та остаточно в розмірі 111,90 доларів США 90 центів в строк до 30 вересня 2014 року.
В подальшому сторонами були укладені додатковий договір № 010/01-04/07-555/1 від 06.11.2007 р. та додаткова угода № 010/01-07-555/2 від 06.08.2009 р., якими вносились зміни у графік сплати заборгованості та обсяг прав кредитора (п.п. 7.7. та 7.8.).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищенаведеного кредитного договору Банк звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості та дострокове розірвання договору.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про обґрунтованість позовних вимог, в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі (26 716,20 + 1008,.16) = 27724,36 дол. США, що еквівалентно 219083,44 грн., так як дана заборгованість підтверджується матеріалами справи (а. с. 72-78) та не спростована відповідачем. Також ґрунтується на законі і фактичних обставинах справи рішення про дострокове розірвання кредитного договору у зв'язку з істотним порушенням позичальником договірних зобов'язань.
Стосовно стягнення з ФОП заборгованості по відсоткам та пені по відсоткам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок щодо правомірності зазначених вимог, так як в матеріалах справи відсутнє обґрунтування та докази стосовно наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсоткам та пені по відсоткам.
За таких обставин суд першої інстанції повинен був витребувати докази у позивача, що є необхідними для вирішення спору в цій частині, проте в порушення приписів процесуального закону цього не зробив та прийняв рішення про стягнення відсотків та пені за недоведеністю заявлених до стягнення сум.
Викладене є підставою для скасування оскарженого рішення в частині стягнення з відповідача 2220,24 дол. США заборгованості по відсоткам та 203,72 дол. США пені.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 12.04.2011 р. зобов'язав позивача надати за 3 дні до судового засідання банківські виписки щодо руху коштів по рахунку відсотків та пені. Вказану ухвалу отримали 18.04.2011р. ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” і 20.04.2011 р. Миколаївська обласна дирекція, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення зазначеним особам поштових відправлень.
Між тим, позивач зазначену вимогу у строк, встановлений судом, не виконав, що позбавило апеляційну інстанцію можливості розглянути спір по суті в частині стягнення заборгованості по відсоткам у сумі 2220,24 дол. США., що еквівалентно 17544,78 грн., та пені по відсоткам у сумі 203,72 дол. США. Зазначені обставини у відповідності до приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, являються підставою для залишення позову в цій частині без розгляду, так як суд позбавлений можливості дослідити обґрунтованість нарахування Банком зазначених сум, періоду їх нарахування та розміру.
Твердження скаржника щодо неповідомлення його належним чином про час і місце судового засідання 15.02.2011р. спростовуються відміткою канцелярії суду про здійснення відправки ухвали господарського суду Миколаївської області від 24.01.2011 р. про поновлення провадження у справі та конвертом (а. с. 87), в якому було направлено відповідачу на адресу: АДРЕСА_1. Зазначену ухвалу повернуто до суду у зв'язку зі спливом строку зберігання, тобто небажанням відповідача одержати поштове відправлення.
Інші посилання ФОП ОСОБА_1 щодо невідповідності меморіальних ордерів № 82 від 02.10.2007 р. та № 23 від 06.11.2007р. пункту 3.5. кредитного договору апеляційна інстанція вважає помилковими, з урахуванням часткового виконання ним умов договору та того, що зазначені обставини не звільняють його від виконання обов'язку повернути кредитні кошти.
Твердження ФОП ОСОБА_1 щодо неправомірного нарахування пені, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 258 ЦК України, судова колегія не розглядає, оскільки позов в цій частині залишений без розгляду.
Докази, які надійшли від позивача за супровідним листом від 06.05.2011 р. № с-15-114-1/11-2011, апеляційна інстанція не досліджує та не надає їм оцінки, так як вони надійшли до суду 11.05.2011 р. о 14:30, тобто наступного дня після проголошення вступної та резолютивної частин даної постанови, отже при прийнятті постанови не досліджувались та не оцінювались.
На підставі вищенаведеного, оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 15.02.2011 р. слід скасувати в частині стягнення заборгованості по відсоткам та пені по відсоткам, позов в цій частині залишити без розгляду. В іншій частині оскаржене рішення залишається без змін із здійсненням відповідного перерозподілу судових витрат у справі.
Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим проведення процесуального правонаступництва позивача по справі за ст. 25 ГПК України, оскільки позовна заява була подана ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” і правонаступництво ПАТ відносно ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” у процесуальних відносинах місця не мало (пункт 1 резолютивної частини рішення від 15.02.2011р. у зв'язку з цим підлягає виключенню з рішення).
Вказана помилка у застосуванні норм процесуального права не призвела до прийняття неправильного рішення та підставою для його скасування або зміни (в частині, залишеній без змін) слугувати не може.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції (за розрахунком суду апеляційної інстанції -2098,50грн. держмита, сплаченого при поданні позовної заяви, 207,68грн. -витрат на ІТЗ судового процесу) покладаються на ФО-П ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог Банка.
Витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги покладаються на ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” пропорційно задоволеним вимогам скаржника, що за розрахунком апеляційного господарського суду складає 143,08грн.
Керуючись ст. ст. 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, 99, 101 -105 ГПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.02.2011 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам у сумі 2220,24 дол. США., що еквівалентно 17544,78 грн., та пені по відсоткам у сумі 203,72 дол. США, що еквівалентно 1609,99 грн.
Позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині рішення від 15.02.2011 р. залишити без змін.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.А. Мишкіна
Суддя М.В. Сидоренко
Суддя Л.О. Будішевська
Повний текст постанови складений та підписаний 16.05.2011р.