"12" травня 2011 р.Справа № 12/161/10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Єрмілова Г.А. Суддів: Воронюка О.Л.
Лашина В.В.
при секретарі: Хом'як О.С.
(згідно розпорядження голови суду №318 від 11.05.2011р.)
Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час і місце його проведення повідомлені належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду Миколаївської області
від 16.11.2010р.
у справі №12/161/10
за позовом Одеської залізниці
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 4468грн.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
18.10.2010 року Одеська залізниця звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 4468 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.11.2010р. провадження у справі № 12/161/10 припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Крім того, стягнуто з відповідача на користь позивача 102грн. держмита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Постановляючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість погашена в повному обсязі. При цьому, судові витрати у справі стягнуто саме з відповідача, оскільки докази сплати боргу було надано суду вже після звернення залізниці з позовом.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де просить ухвалу від 16.11.2010р. скасувати, справу повернути на новий розгляд до місцевого господарського суду, а також стягнути з відповідача стягнути судові витрати за розгляд апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що насправді грошові кошти у сумі 4468грн. були сплачені Одеською залізницею за поставлений відповідачем товар платіжними дорученнями №1526 від 18.12.2009р. та №606 від 19.05.2009року, тобто ще до подачі позову до господарського суду Миколаївської області.
Таким чином, у даному випадку ні про яке погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед позивачем мова не йде, а отже підстави для покладення на відповідача судових витрат по справі, встановлені ст.49 ГПК України, були відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу від Одеської залізниці до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.
Представники сторін в судове засідання 12.05.2011р. не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними відмітками на повідомленнях про вручення поштових відправлень.
Водночас, 12.05.2011р. до канцелярії суду від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшла телеграма із проханням розглядати справу за її відсутності.
Враховуючи викладене, а також строки перегляду ухвал суду першої інстанції в апеляційному порядку, визначені ст.102 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за відсутності представників сторін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з тексту позовної заяви, Одеська залізниця просила стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 4468 грн. з посиланням на те, що вказані грошові кошти були перераховані позивачу безпідставно, оскільки рахунки, зазначені в платіжних дорученнях №1526 від 18.12.2009р. та №606 від 19.05.2009року у якості призначення платежу, у позивача відсутні, і будь-які послуги по виставленим рахункам відповідачем не надавались.
16.11.2010р. позивач звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, обґрунтовуючи це клопотання тим, що відповідачем були надані документи, як-то накладну №2845 до рахунку №1539 від 23.12.2009р. на суму 3380грн., податкову накладну №2845 від 18.12.2009р. на суму 3380грн., довіреність №229 від 21.12.2009р., накладну №2117 до рахунку №1034 від 19.05.2009р. на суму 1088грн., податкову накладну №2120 від 19.05.2009р. на суму 1088грн., довіреність №67 від 19.05.2009р., які підтверджують підставність перерахування залізницею Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 спірної грошової суми.
Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі у випадку, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що зазначені документи містять достатньо даних щодо підстав перерахування відповідачу 4468грн., судова колегія вважає правильним висновок місцевого господарського суду про припинення провадження у даній справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Водночас, судова колегія вважає неправомірним стягнення з відповідача держмита та витрат на ІТЗ судового процесу з наступних підстав.
Згідно п.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Однак зазначена норма закону не може бути застосована у даному випадку, оскільки у разі припинення провадження у справі спір не вирішується по суті, тобто відсутній результат вирішення спору.
Враховуючи, що спір не був вирішений по суті, судові витрати по справі не можуть бути стягнуті з відповідача. Тим більше, як стверджують сторони, спір у даному випадку виник не через винні дії відповідача, а внаслідок неналежної організацію у позивача юридичного забезпечення господарської діяльності.
Однак місцевий господарський суд при винесенні ухвали від 16.11.2010р. наведених обставин не врахував та безпідставно стягнув з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Одеської залізниці 102грн. державного мита. та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що ухвала місцевого господарського суду, як прийнята з порушенням норм процесуального права, залишатись чинною не може та підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача зазначених судових витраті.
Керуючись ст.ст.49, 85, 99, 103-106 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.11.2010р. по справі №12/161/10 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Одеської залізниці держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Визнати наказ господарського суду Миколаївської області від 16.11.2010р. про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Одеської залізниці державного мита у розмірі 102грн. та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу, виданий на виконання ухвали від 16.11.2010р., таким, що не підлягає виконанню.
В решті ухвалу залишити без змін.
Стягнути з Одеської залізниці на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 51грн. держмита за подачу апеляційну скарги.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.
Головуючий суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Суддя В.В. Лашин
Повний текст постанови складено 17.05.2011року