79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.05.11 Справа № 2/148
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ за вих. № 201.5-33/85-553 від 24.03.2011 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2011 року
у справі № 2/148
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Івано-Франківського відділення Львівської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м. Івано-Франківськ
до відповідача: Приватного підприємства «Егіна», м. Одеса
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ
про стягнення 6 184 169,36 грн. заборгованості шляхом звернення стягнення на майно
та за зустрічним позовом: Приватного підприємства «Егіна», м. Одеса
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ в особі Івано-Франківського відділення Львівської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк», м. Івано-Франківськ
про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки,
за участю представників (за первісним позовом):
від позивача: ОСОБА_2. (довіреність № 02-04/761 від 25.11.2010 року);
від відповідача: ОСОБА_3. (довіреність від 21.02.2011 року);
від третьої особи: не з'явився;
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2011 року у складі колегії: головуючого-судді Мельник Г.І., суддів: Михалюк О.В. та Якімець Г.Г. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду. У зв'язку із зайнятістю судді Якімець Г.Г. в іншому судовому засіданні розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року в склад колегії по розгляду даної справи замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Новосад Д.Ф.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (у складі колегії: головуючого-судді Круглової О.М., суддів: Максимів Т.В. та Михайлишина В.В.) від 11.03.2011 року у справі № 2/148 первісний позов задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства «Егіна», м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ заборгованість по тілу кредиту, відсотках, пені, штрафу на загальну суму 483198 доларів США, що по курсу НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 3 834 224,45 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на нерухоме майно: нежитлові приміщення № № 32, 33, 34, 35, 36, У площею 484,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 04 жовтня 2004 року, зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 05.10.2004 року за № 4944802, за іпотечним договором, який посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. та зареєстрований в реєстрі 30.05.2006 року за № Д-324, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку»за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; стягнуто з Приватного підприємства «Егіна», м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ 15810,16 грн. державного мита та 146,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено: визнано недійсним додатковий договір до договору іпотеки, який укладений між Приватним підприємством «Егіна», м. Одеса і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», м. Київ та посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. 06.04.2007 року за реєстраційним № 912; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ на користь Приватного підприємства «Егіна», м. Одеса 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач -ПАТ «Укрсоцбанк»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісних позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 2293614,20 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким у зустрічному позові відмовити, а первісний позов задоволити повністю та звернути стягнення на предмет іпотеки на суму 6127838,65 грн., оскільки вважає вказане рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте за неповного з'ясування та недоведеності обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, фактичним обставинам справи та з порушенням норм матеріального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що відповідач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним додаткового договору до договору іпотеки від 06.04.2007 року, про що заявив позивач до прийняття рішення судом першої інстанції. Посилається також на те, що місцевим господарським судом залишено поза увагою ту обставину, що ПП «Егіна», яке є майновим поручителем ОСОБА_1 (позичальника), вчинило дії, які свідчать про схвалення ним додаткового договору до договору іпотеки, а тому зустрічний позов про визнання недійсним цього додаткового договору з підстав відсутності у представника ПП «Егіна»належних повноважень на укладення такого договору задоволенню не підлягає.
Відповідач -ПП «Егіна»правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало, однак його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року та 26.04.2011 року.
Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 26.04.2011 року, про що свідчить відмітка на зворотній стороні цієї ухвали, тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності її представника за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2011 року у справі № 2/148 -скасувати, виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи та наявних у ній доказів колегією суддів встановлено, що 30.05.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та громадянкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340, на виконання якого банк надав позичальнику кредит окремими частинами (траншами) згідно заяв на видачу готівки (а. с. 99-111, Т. І) у формі відновлювальної кредитної лінії зі сплатою 12,0 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначених Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться у додатку № 1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 338 000,00 дол. США згідно графіка змін максимального ліміту заборгованості, наведеного у п. 1.1.1 даного договору, та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 29.05.2016 року на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою № 1 від 06.04.2007 року розмір кредитної лінії збільшено до 650 000,00 дол. США та встановлено новий графік змін максимального ліміту заборгованості, визначений п. 1.1.1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
Відповідно до п. п. 3.3.7 та 3.3.9 договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, передбаченому п. 1.1.1 цього договору, та комісії в розмірах, зазначених в додатку № 1 до даного договору, а також здійснювати погашення кредиту відповідно до графіка змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п. 1.1.1 цього договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв у попередньому періоді, та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступному періоді, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, що визначений п. 1.1.1 цього договору.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З'ясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 (позичальник) всупереч вимогам ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України та в порушення умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії допустила прострочення повернення кредиту (згідно графіка змін максимального ліміту заборгованості) в сумі 67 831,06 дол. США та сплати процентів за користування кредитом в сумі 67 334,14 дол. США, у зв'язку з чим позивач згідно вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку»надіслав позичальнику та його майновому поручителю -ПП «Егіна»письмову вимогу № 21-20/96-246 від 16.02.2009 року про дострокове виконання зобов'язань по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року, погашення існуючої заборгованості та нарахованих штрафних санкцій (а. с. 26-27, Т. І), яка залишена відповідачем та третьою особою без задоволення.
Неналежне виконання позичальником взятих на себе згідно договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року та додаткових угод до нього зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом згідно графіка змін максимального ліміту заборгованості (п. 1.1.1 договору) призвело до виникнення заборгованості (простроченої та строкової) перед позивачем станом на 05.10.2009 року по кредиту в сумі 520 071,06 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року (день прийняття рішення судом першої інстанції) еквівалентно 4 126 815,87 грн., та по процентах за користування кредитом в сумі 73 184,94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 580 729,82 грн.
Розмір цієї заборгованості є документально підтвердженим, відповідає дійсним обставинам справи та не спростований відповідачем і третьою особою в установленому законом порядку, оскільки докази погашення вказаної заборгованості в добровільному порядку чи докази своєчасного і повного виконання останньою зобов'язань по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з неналежним виконанням (порушенням) позичальником своїх договірних зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом позивач у відповідності до вимог ст. ст. 611-612, ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України та ст. ст. 230-231 Господарського кодексу України на підставі п. 4.2 кредитного договору нарахував пеню: за період прострочення повернення кредиту з 21.08.2007 року по 04.10.2009 року в сумі 57 104,73 грн. та за період прострочення сплати процентів за користування кредитом з 21.01.2008 року по 04.10.2009 року в сумі 22 156,34 грн., яка згідно позовної заяви розрахована по курсу НБУ станом на 05.10.2009 року. При цьому, пеня нарахована позивачем, виходячи із її розміру, який відповідає вимогам ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України і Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Окрім того, позивач на підставі п. 4.3 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року за порушення позичальником вимог п. п. 3.3.7, 3.3.9 та 4.5 цього договору нарахував штраф на загальну суму 169 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 1 341 031,90 грн.
Враховуючи те, що умовами кредитного договору сторони визначили обов'язок позичальника у випадку порушення (невиконання) ним умов договору сплатити на користь кредитора (банку) пеню та штраф і таке порушення умов договору мало місце зі сторони позичальника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та підставність нарахування позивачем і пені, і штрафу.
Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 (позичальника) та нарахованих штрафних санкцій по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року з урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 11.03.2011 року становить 6 127 838,66 грн.
Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 1.3.1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з цього договору (основне зобов'язання), 30.05.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель), та Приватним підприємством «Егіна» (іпотекодавець), що є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_1 (позичальника) по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року, було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4. та зареєстрований в реєстрі за № Д-324.
Відповідно до умов іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання нерухоме майно: нежитлові приміщення № № 32, 33, 34, 35, 36, V площею 484,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 04.10.2004 року, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 05.10.2004 року за № 4944802.
Згідно п. 1.2 іпотечного договору вартість предмета іпотеки за згодою сторін становила 2 440 150,00 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на момент укладення цього договору складало 483 198,00 дол. США.
06.04.2007 року між іпотекодержателем та іпотекодавцем було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 30.05.2006 року, яким, зокрема, внесено зміни до п. 1.2 цього договору та за згодою сторін збільшено вартість предмета іпотеки до 4 897 490,00 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на момент укладення цього додаткового договору становило 969 800,00 дол. США.
Додатковий договір до договору іпотеки від 06.04.2007 року підписаний від імені іпотекодавця головним бухгалтером ПП «Егіна»Лесиком П.М., який діяв на підставі наказу № 0307/01-к від 19.03.2007 року (а. с. 158, Т. І). На підставі аналізу змісту вказаного наказу, положень ст. ст. 237, 244, 246 Цивільного кодексу України та п. п. 3.3 , 3.6, 3.8 Статуту ПП «Егіна»місцевий господарський суд дійшов висновку, що додатковий договір до договору іпотеки від 06.04.2007 року підписаний від імені ПП «Егіна»особою, яка не мала на це повноважень, а тому згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України визнав цей додатковий договір недійсним, що стало підставою для задоволення зустрічного позову ПП «Егіна». Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (така правова позиція викладена у п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 року № 02-5/111 з наступними змінами та доповненнями).
В свою чергу, про наступне схвалення відповідачем додаткового договору до договору іпотеки від 06.04.2007 року свідчить лист ПП «Егіна»від 09.12.2010 року, адресований ПАТ «Укрсоцбанк», з пропозицією про передачу на баланс позивача предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року. З цього листа вбачається, що відповідачу було відомо про збільшення сторонами вартості предмета іпотеки до 969 800,00 дол. США.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 214 Цивільного кодексу України та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що додатковий договір до договору іпотеки від 06.04.2007 року є дійсним, а тому підстав для задоволення зустрічного позову немає.
Згідно п. п. 2.4.3 та 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Аналогічні способи звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені і у п. 4.6 іпотечного договору.
Таким чином, зважаючи на вищенаведені обставини справи, у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою (позичальником) своїх зобов'язань по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року позивач на підставі ст. 33 Закону України «Про іпотеку»та п. п. 2.4.3, 4.1 іпотечного договору від 30.05.2006 року отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення заявлених ним вимог.
Водночас, враховуючи положення додаткового договору до договору іпотеки від 06.04.2007 року, який колегією суддів визнано дійсним, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення первісного позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту, процентах, пені, штрафу на загальну суму 483 198,00 дол. США (по курсу НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 3 834 224,45 грн.), що становить вартість предмета іпотеки по іпотечному договору від 30.05.2006 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованим і безпідставним.
Натомість, колегія суддів вважає, що первісний позов слід задоволити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року в сумі 6 127 838,66 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 520 071,06 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 4 126 815,87 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 73 184,94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 580 729,82 грн., пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 57 104,73 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 22 156,34 грн. та штраф в сумі 169 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 1 341 031,90 грн., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку позивачу за іпотечним договором від 30.05.2006 року з урахуванням додаткового договору до договору іпотеки від 06.04.2007 року.
Зважаючи на вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку», слід встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість предмета іпотеки визначена сторонами у додатковому договорі до договору іпотеки від 06.04.2007 року. Враховуючи тривалий період, який пройшов з моменту укладення цього додаткового договору до прийняття рішення судом першої інстанції (майже 4 роки), вартість предмета іпотеки істотно змінилася, про що зазначили і представники сторін в судовому засіданні, однак в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, на підставі яких можна було б встановити вартість предмета іпотеки на момент розгляду даної справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що з урахуванням положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку»початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації доцільно визначити на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження.
Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши обставини та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2011 року у справі № 2/148 -скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити, а у зустрічному позові відмовити. Інші доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не розцінюються колегією суддів як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ за вих. № 201.5-33/85-553 від 24.03.2011 року задоволити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2011 року у справі № 2/148 скасувати та прийняти нове рішення.
Первісний позов задоволити.
Стягнути з Приватного підприємства «Егіна», м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ заборгованість по договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 590-22/340 від 30.05.2006 року в сумі 6 127 838,66 грн., з яких: заборгованість по кредиту в сумі 520 071,06 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 4 126 815,87 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 73 184,94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 580 729,82 грн., пеня за прострочення повернення кредиту в сумі 57 104,73 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 22 156,34 грн., штраф в сумі 169 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11.03.2011 року еквівалентно 1 341 031,90 грн., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно: нежитлові приміщення № № 32, 33, 34, 35, 36, V площею 484,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать Приватному підприємству «Егіна», м. Одеса на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 04.10.2004 року, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації 05.10.2004 року за № 4944802, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Стягнути з Приватного підприємства «Егіна», м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У зустрічному позові відмовити.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Егіна», м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ 11 510,57 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Суддя Новосад Д.Ф.
Суддя Михалюк О.В.