про повернення позовної заяви
"16" травня 2011 р.№ 15/17-2011-716
Суддя господарського суду Одеської області Петров В.С., розглянувши матеріали позовної заяви № 2525/2011 фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про визнання договору таким, що припинив свою дію, про зобов'язання виконати певні дії та заборону вчиняти певні дії, про визнання дій нечесною підприємницькою практикою, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про:
- визнання договору № 6409 від 01.10.2007 р. таким, що припинив свою дію з 31.12.2010 р.,
- зобов'язання відповідача провести огляд та надати позивачу акт про існування або відсутність системи центрального опалення у приміщенні позивача;
- зобов'язання відповідача анулювати рахунки на оплату опалення;
- заборонити відповідачу у майбутньому зобов'язувати позивача укладати новий договір на постачання теплової енергії при відсутності системи центрального опалення у приміщенні позивача;
- визнати дії відповідача щодо надсилання рахунків після припинення договору постачання теплової енергії нечесною підприємницькою практикою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).
Так, п. 35 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., передбачено, що з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.
Згідно ст. 3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим п. 36 вказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита визначено, що позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.
Пунктом 37 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (розділ "Справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів") передбачено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці.
Статтею 55 ГПК України встановлено, що ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено кілька вимог немайнового характеру, деякі з яких не пов'язані між собою.
При цьому, виходячи з аналізу заявлених вимог, суд доходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги, як-то визнання договору таким, що припинив свою дію, зобов'язання виконати певні дії, заборону вчиняти певні дії, визнання дій нечесною підприємницькою практикою, є самостійними вимогами, які можуть бути предметами окремих позовів.
З огляду на вказане та враховуючи вимоги вищезазначеної Інструкції державне мито має бути сплачене відповідно до кількості заявлених немайнових вимог, які не пов'язані між собою.
Так, до позовної заяви заявником додана квитанція № 10222371 від 21.04.2011р. про сплату державного мита в сумі 85 грн., що є доказом сплати державного мита за одну немайнову вимогу. Також згідно заяви про усунення порушень від 11.05.2011 р. в якості доказів сплати державного мита за інші вимоги немайнового характеру, які не пов'язані між собою, позивачем надана квитанція № 5536664 від 11.05.2011 р.
Проте, як вбачається з вказаної квитанції № 5536664 від 11.05.2011 р. про сплату держмита, держмито позивачем сплачено в сумі 170 грн. на рахунок № 2513101284489, отримувач коштів -Держказначейство України, код отримувача 20055032, банк отримувача АТ „Укрексімбанк”, код банку отримувача 322313. Однак, за розгляд позовної заяви у господарському суді Одеської області держмито перераховується на рахунок 31114095700008, одержувач: Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, банк одержувача - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460.
У зв'язку з наведеним квитанція № 5536664 від 11.05.2011 р. не є доказом сплати державного мита у встановленому законом порядку та розмірі за дану позовну заяву.
Відповідно до п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.,
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та те, що заявником не надано належних доказів сплати державного мита у встановленому законом розмірі, суд вважає за необхідне позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути без розгляду.
Керуючись ст. 57, п. 4 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,
суддя -
Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про визнання договору таким, що припинив свою дію, про зобов'язання виконати певні дії та заборону вчиняти певні дії, про визнання дій нечесною підприємницькою практикою повернути заявнику без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний термін після її прийняття.
Суддя Петров В.С.
Додаток: позовна заява з додатком на 43 арк.; заява про усунення порушень з додатком на 4 арк.