10.05.2011
Справа №22ц-2357 2011 р. Головуючий в 1-й інстанції Мамаєв В.А.
Категорія: 52 Доповідач -Пузанова Л.В.
2011 року травня місяця «10»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Пузанової Л.В.
суддів: Базіль Л.В., Бугрика В.В.
при секретарі -Красношапка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 15 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до державного закладу «Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція»про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, -
В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного закладу «Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція»про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зазначаючи, що на виконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 жовтня 2008 року відповідач 27.11.2008 року видав наказ №107, яким поновив його на роботі -на посаді лікаря-епідеміолога з 01 лютого 2008 року і одночасно звільнив із вказаної посади з 01 липня 2008 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, в зв'язку із скороченням штату працівників.
Вважаючи, що звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема ст.492 КЗпП України та без виплати вихідної допомоги, як це передбачено ст.44 КЗпП України, позивач просив суд скасувати наказ №107 від 27.11.2008 року про його звільнення та поновити на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2956 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1789 грн. та 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням суду від 15 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що висновки суду щодо законності його звільнення не відповідають обставинам справи і суперечать вимогам трудового законодавства.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач її доводи не визнав, а рішення суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом №6 від 01.02.2008 року ОСОБА_1 був звільнений з посади лікаря-епідеміолога державного закладу «Великолепетиська районна санітарно-епідеміологічна станція»з 01 лютого 2008 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.100-102).
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 20.05.2008 року у задоволенні позову про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.107-109).
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 13.10.2008 року рішення Великолепетиського районного суду від 20.05.2008 року частково скасовано і ухвалено нове рішення, яким скасовано наказ №6 від 01.02.2008 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-епідеміолога з 01.02.2008 року та стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.103-105).
Ухвалою Верховного Суду України від 26 січня 2009 року у зазначеній вище справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Великолепетиської районної санітарно-епідеміологічної станції на рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 жовтня 2008 року, в зв'язку з чим зупинено виконання рішення апеляційного суду, в тому числі і щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі, до закінчення касаційного провадження (а.с59).
Ухвалою Верховного Суду України від 24 лютого 2010 року рішення апеляційного суду Херсонської області від 13 жовтня 2008 року скасовано, а рішення Великолепетиського районного суду від 20 травня 2008 року залишено в силі (а.с.64-65).
Враховуючи, що виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі було зупинено судом касаційної інстанції, який в послідуючому визнав звільнення ОСОБА_1 з роботи з 01.02.2008 року законним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для продовження трудових відносин між сторонами після 01.02.2008 року були відсутні, як відсутні і підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі, зважаючи, що наказом №19 від 19.03.2010 року відповідач скасував наказ №107 від 27.11.2008 року, виданий ним в порядку виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі з 01.02.2008 року, залишивши в силі наказ від 01.02.2008 року №6 про звільнення останнього з посади лікаря-епідеміолога з 01.02.2008 року, а також скасував наказ від 27.11.2008 року №107 в частині його звільнення з посади лікаря-епідеміолога з 01.07.2008 року відповідно до ст.40 п.1 КЗпП України в зв'язку із скороченням штату працівників (а.с.76).
Таким чином, не будучи відновленими, трудові відносини не можуть бути продовжені без згоди однієї із сторін, а ОСОБА_1 не може вважатися таким, що перебував у вимушеному прогулі у зазначений ним період часу та не вправі розраховувати на отримання компенсації за невикористану відпустку та виплату вихідної допомоги, яка йому за підставами звільнення не належить.
Висновки суду щодо необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 позовних вимог відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів і нормам трудового законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Зокрема, доводи апеляційної скарги стосуються законності та підстав звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-епідеміолога з 01 лютого 2008 року за п.2 ст.40 КЗпП України, в той час, як зазначені обставини виходять за межі підстав та предмета заявленого в даній справі позову і не мають правового значення для вирішення спірних правовідносин.
До того ж законність звільнення позивача встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили і вказані обставини відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Твердження апелянта щодо необґрунтованої відмови у відшкодуванні заподіяної йому відповідачем моральної шкоди є юридично неспроможними, оскільки трудове законодавство передбачає право працівника на відшкодування роботодавцем моральної шкоди, в разі порушення його законних прав. Однак у спірних правовідносинах факти порушення законних прав позивача відповідачем не встановленні.
При вказаних обставинах колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Великолепетиського районного суду від 15 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сплати з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: Л.В.Пузанова