Кіровоградської області
14.04.08 Справа № 2/224
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І.,розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича-фінансова компанія "Інтелсоюз" б/н від 30.01.2007 року (вх. № 02-14/3847 від 05.02.08) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №2/224
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Інтелсоюз", м. Київ
до відповідача 1: Відділу державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції, м. Гайворон, Кіровоградської області
до відповідача 2: Управління Державного казначейства в Кіровоградській області, м. Кіровоград
до відповідача 3: Відділення Державного казначейства у Гайворонському районі, м. Гайворон, Кіровоградської області
до відповідача 4: Державного казначейства України, м. Київ
про стягнення 909031,90 грн.
від позивача - Гребенюк В.В., довіреність б/н від 01.12.07р., представник;
від відповідача 1 - участі не брав;
від відповідача 2 - участі не брав;
від відповідача 3 - участі не брав;
від відповідача 4 - участі не брав;
Про час та місце розгляду справи відповідачі належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Вручення рекомендованих поштових відправлень учасникам судового засідання підтверджується відповідними повідомленнями (т.6 а.с. 107-116).
Заслухавши представника позивача (заявника), дослідивши матеріали справи та правовідносини, які виникли між учасниками спору, господарський суд,-
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 12.03.2008 року розгляд скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича-фінансова компанія "Інтелсоюз" б/н від 30.01.2007 року (вх. № 02-14/3847 від 05.02.08) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначено в судове засідання на 14.04.2008 року о 15 год. 30 хв., при цьому витребувано від учасників судового процесу документи, необхідні для повного та всебічного вирішення спору по суті та визнано явку повноважних представників скаржника та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні обов'язковою.
14.04.2008 року відповідач 1 (ВДВС Гайворонського РУЮ), відповідача 2 (Управління Державного казначейства в Кіровоградській області, м. Кіровоград), відповідача 3 (Відділення Державного казначейства у Гайворонському районі, м. Гайворон, Кіровоградської області), відповідач 4 (Державне казначейство України, м. Київ) та відповідача 3 (відділення Державного казначейства у Гайворонському районі) в судовому засіданні участі не брали, причини неявки до суду не повідомили, хоча належним чином сповіщені про дату, місце та час проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №2670493 від 15.02.2008р. та №2670558 від 15.02.2008р. (а.с. 89-90). Натомість відповідачем 1 (ВДВС Гайворонського РУЮ) направлено до суду телеграму про неможливість явки в судове засідання та про відкладення розгляду справи.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в судовому засіданні 12.03.2008 року також участі не брав, однак в судове засідання 14.04.2008 року надав заперечення по суті позовних вимог, вважає за необхідне залишити без задоволення вимоги про визнання незаконними його дій, оскільки на час винесення постанови про закриття виконавчого провадження державний виконавець отримав інформацію про ліквідацію боржника без визначення правонаступника. Витребуваних матеріалів виконавчого провадження від відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України до суду не надійшло. Повноважний представник від відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в судове засідання не прибув. Передбачені законом підстави для відкладення розгляду справи, визначені статтею 77 Господарського процесуального кодексу України відсутні. Клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягають, оскільки в отриманій від нього телеграмі відсутні будь- які докази на підставі яких можна зробити висновок про обґрунтованість звернення.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що скарга на дії ВДВС підлягає до часткового задоволення враховуючи наступне.
Витребувані господарським судом матеріали виконавчого провадження відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України до суду для огляду в засіданні не надані.
Господарський суд вважає за можливе розглянути скаргу на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до вимог ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Разом з тим, зі змісту ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження» вбачається, що постанова державного виконавця може бути визнана судом незаконною, або скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Господарський суд може лише визнати постанову державного виконавця незаконною, а не скасовувати її, оскільки це право належить начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.
Окрім того, виходячи зі змісту законодавства, що регулює порядок оскарження рішень, дій бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, у разі визнання неправомірними (незаконними, недійсними) рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Господарським судом звернуто увагу на ту обставину, що заявник просить скасувати незаконну на його думку дію ДВС, а такими повноваженнями суд згідно до вимог закону не наділений.
Зі змісту ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження» згадані дії мають однаковий наслідок, однак суд може лише визнати постанову державного виконавця незаконною. При цьому суд керується вимогами ст.19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Господарський суд вважає, що строк на звернення із скаргою встановлений ст. 121-2 ГПК України скаржником не пропущений незважаючи на ту обставину, що постанова про закриття виконавчого провадження від 19.10.2006 року не була направлена стягувачу та представникам товариства “ВКФ “Інтелсоюз» не була вручена під розписку. Як вбачається із наданих до суду заступником директора Департаменту державної виконавчої служби - начальника відділу примусового виконання рішень матеріалів (№25-255/2 від 11.04.2008 року ), постанову про закінчення виконавчого провадження винесено головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Бурносом С.В. та затверджено начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Кантеміром В.І. 19.10.2006 року. Докази про отримання вказаного документа виконавчого провадження стягувачем згідно до листа №25/10-255/2 від 19.10.2006 року відсутні. Підставою для закінчення виконавчого провадження органами ДВС визнано лист Гайворонської районної державної адміністрації №1200 від 18.10.2006 року про виключення відділу Державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців з 18.04.2006 року у зв'язку з ліквідацією, як юридичної особи без правонаступництва.
Крім того, заперечення від імені органу, дії якого оскаржуються, підписане головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Бурнос С.В. без надання будь- яких документів про повноваження на вчинення таких дій від імені відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби та фактично особою, яка безпосередньо зацікавлена в результатах розгляду справи.
Господарський суд вважає, що визначальним для вирішення спору є положення нормативних актів про проведену реорганізацію органів державної виконавчої служби, які передбачали та допускали правонаступництво, тобто відсутня саме одна з підстав п.3.ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження» враховуючи наступне.
На підставі постанови Уряду України N 320 від 23.04.2005р. ліквідовано відділи державної виконавчої служби ГУ МЮ України в АР Крим, обласних міських управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції. На виконання вказаної постанови на базі ліквідованих відділів ДВС в Кіровоградській області створена і з 1.11.2005р. функціонує державна виконавча служба у ... містах та районах області.
Згідно п.4 Положення про державну виконавчу службу у районах, містах /містах обласного значення/, районах у містах, затвердженого наказом Департаменту державної виконавчої служби 29.09.2005р. N 40/к, територіальний орган державної виконавчої служби відповідно до покладених на нього завдань: здійснює передбачені законодавством України заходи щодо своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Крім того, таку правову позицію також повністю підтверджено листом Міністерства юстиції України №28-41-29 від 20.02.2008 року за підписом заступника Міністра Цоклан В.І. згідно про наступне.
У зв'язку з реформуванням системи органів державної виконавчої служби відповідно до Закону України від 23.06.2005 № 2716 "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження", Указу Президента України від 20.04.2005 № 701/2005 "Питання Міністерства юстиції України" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2005 № 320 "Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції" утворено Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління.
На виконання вищевказаних нормативних актів та наказу Міністерства юстиції України від 19.08.2005 № 1482/к «Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції» відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції ліквідовано.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 22.12.2006 № 521 "Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" щодо реформування органів державної виконавчої служби», постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 № 1622 "Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби", наказів Міністерства юстиції України від 25.01.2007 № 21/5 «Про реформування органів юстиції» та від 26.01.2007 № 22/5 «Про утворення відділів державної виконавчої служби у складі територіальних управлінь юстиції» Міністерство юстиції України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби, новостворені відділи державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції є правонаступниками відповідних державних виконавчих служб у районах, містах (міст обласного значення), районах у містах.
На підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника є обов'язковим для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Натомість, господарським судом враховуються приписи ст.115 Господарського процесуального кодексу України згідно до яких рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження».
Згідно до ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами; здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Таким чином, при розгляді в судовому засіданні заяви стягувача, господарським судом встановлено порушення органами Державної виконавчої служби порядку виконання наказу господарського суду в частині складання документів виконавчого провадження, зокрема поспішно, без дослідження питання про можливе правонаступництво закінчено виконавче провадження, тобто вчинено порушення закону, які підлягають до усунення шляхом скасування чи зміни вказаного акту.
В решті вимог заяви в задоволенні слід відмовити.
Таку правову позицію викладено в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» за приписами якого при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець згідно зі ст. 50 Закону N 606-XIV ( 606-14 ) у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Наведений у додатку до Закону N 606-XIV ( 606-14 ) Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, є єдиним для всіх випадків звернення стягнення на зазначене майно.
Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням правил ст. 62 Закону N 606-XIV (606-14). При введенні спеціальною нормою закону мораторію на примусову реалізацію певного майна виконавче провадження підлягає зупиненню.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича-фінансова компанія "Інтелсоюз" б/н від 30.01.2007 року (вх. № 02-14/3847 від 05.02.08) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі №2/224 про визнання неправомірними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження по справі №2/224 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2006 року про закінчення виконавчого провадження по справі №2/224 від 20.12.2004 року .
Зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути виявлені порушення проведення виконавчих дій.
В решті заявлених вимог відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Ю. І. Хилько