Справа 1-57/11
17 березня 2011 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого-судді Римлянської Г.О.
при секретарі Сімак О.І.
з участю прокурора Берник У.І.
захисника ОСОБА_1
та потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та фактичного жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, непрацюючого, раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч. 1 КК України, -
Підсудний ОСОБА_3 05.04.2010 року, приблизно о 04 годині, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, прийшов до господарства, яке знаходиться по вул. Толстого, 10 в с.Вашківці Сокирянського району Чернівецької області, в якому на той час перебувала ОСОБА_2 та вчинив з останньою словесну сварку, в ході якої умисно наніс один удар ногою по правій нозі ОСОБА_2, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синця задньо-зовнішньої поверхні верхньої третини правого стегна, внутрішньої поверхні верхньої третини правої гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в об'ємі пред'явленого обвинувачення визнав повністю та пояснив, що близько 22 години 04.04.2010 року біля кафе «Ельдорадо» в с.Вашківці, він влаштував сварку з своєю тодішньою дружиною ОСОБА_2 з приводу того, чому вона перебуває в кафе та з ким залишила їхню дитину, і вони штовхали один одного. Потім в ніч з 4 на 5 квітня 2010 року, близько 04 години, він прийшов до ОСОБА_2, яка вже проживала окремо, та сіпнувши вхідні двері в будинок, зірвав їх із защіпки. Почувши як дружина з кимось розмовляла по телефону, він приревнував її та вчинив сварку, під час якої носком своєї ноги, взутої в кросівку, умисно наніс їй один удар по правій нозі в області стегна. Після цього вони ще штовхали один одного, під час чого ОСОБА_2 могла вдаритися гомілкою. Потім він взяв на кухні ножа, щоб налякати потерпілу, однак вона вже втекла до своєї матері, а він пішов додому. В даний час з потерпілою помирився.
Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, вона також доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Показаннями потерпілої, яка пояснила аналогічні обставини та доповнила, що підсудний їй наніс один умисний удар ногою по стегну за викладених ним обставин. Такого, щоб ОСОБА_3 брав до неї ножа, вона не бачила, оскільки вже втекла до своєї матері. В той час вони з підсудним ще підтримували шлюбні стосунки, хоча і вже пару днів проживали окремо. В даний час вони помирилися і вона простила підсудного та просить суворо його не карати.
Висновком судово-медичної експертизи №428 від 17.11.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 заподіяні слідуючі тілесні ушкодження: синці задньо-зовнішньої поверхні верхньої третини правого стегна, внутрішньої поверхні верхньої третини правої гомілки, які виникли від дії тупих предметів, цілком можливо внаслідок травматичної дії ноги взутої в тверде взуття, по часу свого виникнення можуть відповідати на 04.04.2010 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень( а.с.34).
Заслухавши підсудного, який у відповідності зі ст. 299 ч.3 КПК України не заперечує проти проведення скороченого судового слідства, не маючи сумнівів в добровільності та істиності його позиції, враховуючи відсутність заперечень прокурора та потерпілої, суд визнав за недоцільне дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Дії ОСОБА_3 слід вірно кваліфікувати за ст. 125 ч.1 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження..
Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 ч.2 КК України вчинений підсудним злочин є злочином невеликої тяжкості.
ОСОБА_3 вважається особою, раніше несудимою, за місцем проживання характеризується посередньо, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину.
Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, є щире каяття, що ґрунтується на повному визнанні ним своєї вини.
Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.
Характеристика вчиненого злочину, дані про особу винного, його поведінка до та після вчинення злочину, дають суду підстави вважати, що підсудному ОСОБА_3 за ст. 125 ч.1 КК України слід обрати покарання у виді штрафу. Оскільки після вчинення даного злочину підсудний вчинив інший злочин, за який засуджений вироком суду від 14.07.2010 року, остаточне покарання йому слід призначити за сукупністю злочинів.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України та призначити йому покарання - штраф у розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Сокирянського районного суду від 14.07.2010 року по кримінальній справі за №1-112/10 та враховуючи положення ст. 72 ч.3 КК України, остаточне покарання ОСОБА_3 призначити - 3 (три) роки обмеження волі та штраф у розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 ч.1 п.п.2,3,4 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, роботи чи навчання та періодично з'являтися в інспекцію для реєстрації.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання (а.с.48-49).
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Чернівецької області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Сокирянський районний суд.
Головуючий