Справа 2а-7/11
09 березня 2011 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі : головуючого-судді Римлянської Г.О.
при секретарі Сімак О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення щодо оскарження дій по нарахуванню доплати за роботу у зоні відчуження,-
В своєму позові ОСОБА_1 посилається на те, що він працював у зоні відчуження в ДП «Чорнобильсервіс» /надалі - відповідач-1/ на посаді монтера шляху залізничної дільниці транспортного комплексу з 01.02.2003 року по 31.07.2007 року.
На підставі ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» /надалі - Закон/ за весь період роботи у зоні відчуження йому повинна бути виплачена щомісячна доплата за період з 01.02.2003 року по 31.12.2005 року, розмір якої визначений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №137 /надалі - Постанова/ і дорівнює 9-кратному розміру доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного /обов'язкового/ відселення, плюс премія в розмірі 50 відсотків від цієї суми. Відповідно до ст.39 Закону доплата громадянам, які працюють у зоні безумовного /обов'язкового/ відселення, становить три мінімальних заробітних плати. Таким чином, вважає, що відповідачем-1 повинна бути виплачена йому доплата у розмірі 27 мінімальних заробітних плат плюс 50 відсотків премії від цієї суми.
Однак, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 та розпорядження державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення /надалі - відповідача-2/, відповідач-1 фактично виплатив йому доплату у розмірі 118,8 грн. плюс 50% премії від цієї суми, тобто щомісячна доплата складала 178,2 грн.
Вважає, що за період з 01.02.2003 року по 31.12.2005 року з вини відповідача-1 йому недоплачено допомогу на суму 277294,36 грн.
Просить стягнути з державного підприємства «Чорнобильсервіс» на свою користь невиплачену частину заробітної плати за роботу у зоні відчуження в сумі 277294,36 грн. та зобов'язати адміністрацію ДП «Чорнобильсервіс» внести зміни в щомісячні дані про його заробітну плату, відповідно до розрахунку.
Оскільки зміст позовних вимог фактично зводиться до визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача державний департамент Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення.
Ухвалою суду від 09.03.2011 року закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Чорнобильсервіс» /відповідача-1/ про стягнення невиплаченої частини заробітної плати за роботу у зоні відчуження в період з 01.02.2003 року по 31.12.2005 року та зобов'язання внести зміни в щомісячні дані про його заробітну плату, відповідно до розрахунку.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, якою свої вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві та просить розглянути справу без його присутності.
Будучи вчасно та належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився та про причини своєї неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача-суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Із записів №№32-35 в трудовій книжці ОСОБА_1 судом встановлено, що з 08.11.2001 року по 31.07.2007 року він працював монтером шляху ДП «Чорнобильсервіс».
З довідки відповідача-1 №12/843 від 12.08.2010 року вбачається, що за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року позивачу виплачувалася доплата відповідно до Постанови за фактично відпрацьований ним час з розрахунку 118,80 грн. плюс премія 50% від цієї суми щомісячно.
Відповідно до ч.3 ст.39 Закону громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного /обов'язкового/ відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2 постанови КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, в зоні безумовного /обов'язкового/ відселення установлюється доплата в розмірі 1320 тис. карбованців, що відповідає на час виплати 13 грн. 20 коп.
На підставі п.п.1 п.1 постанови КМУ від 29.01.2003 року №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного /обов'язкового/ відселення після повного відселення жителів» в період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року особам, які постійно працюють у зоні відчуження, проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного /обов'язкового/ відселення /13,2 х 9 = 118,80 грн./. Ця доплата проводиться пропорційно відпрацьованому часу, але не більше від зазначеного розміру.
Таким чином, позивач за час фактичної роботи в зоні безумовного /обов'язкового/ відселення мав отримувати доплату виходячи із розміру 118,80 грн. та 50% премії від цієї суми щомісячно, які він і отримав.
Підставою позовних вимог зазначено ч. 3 ст. 39 Закону та постанову Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 137, якою встановлено доплати й компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного /обов'язкового/ відселення після повного відселення жителів.
Відповідно до ст. 62 Закону роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією зазначеного Закону, як гарантія соціального захисту громадян здійснюється за рахунок державного бюджету /ст. 63 Закону від 28 лютого 1991 року № 796- XII/.
Згідно ч. 3 ст. 39 Закону доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється за рішенням Адміністрації зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про державний департамент - Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення /далі - Адміністрація/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2000 року № 1263, Адміністрація є урядовим органом державного управління, який діє у складі МНС України та йому підпорядковується.
Адміністрація вирішує питання фінансування всіх заходів на території зони відчуження і зони безумовного /обов'язкового/ відселення та є розпорядником цих державних коштів.
Тобто, враховуючи, що у даному випадку застосуванню підлягають законодавчі акти, які носять публічно-правовий характер, а відповідачем є орган державного управління, способом захисту порушених прав позивача може бути визнання незаконними дій органу державного управління щодо встановлення розміру та виділення коштів для виплати йому доплати за роботу в зоні безумовного /обов'язкового/ відселення в 2003-2005 роках та зобов'язання провести нарахування та виплату належних сум, а не ухвалення рішення про стягнення конкретних сум.
У зв'язку з тим, що згідно рішення відповідача позивачу нараховано та виплачено доплату за роботу у зоні відчуження у розмірі, передбаченому законодавством, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі ч. 3 ст. 39, ст..ст. 62, 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796- XII, постанови КМУ від 29.01.2003 року №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» та постанови КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та керуючись ст.ст. 17,18, 158-163,167 КАС України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення щодо оскарження дій по нарахуванню доплати за роботу в зоні відчуження в період 01.02.2003 - 31.12.2005 років - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги, з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Головуючий: