Справа № 2018/2-а-480/11
"28" лютого 2011 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Сенаторова В.М.
при секретарі - Русановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адмiнiстративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинення дій, -
14.12.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, яким просив:
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат з за 2005-2010 р.р.;
- зобов'язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації усунути порушення і провести виплатиту згідно ст..48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат за 2005-2010 р.р.;
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова Має посвідчення 1 категорії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст.48 Закону від 28.02.1991 р. №796-XII щорічна допомога на оздоровлення по 1 категорії виплачується у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, але цю допомогу він отримує в заниженому розмірі, тому вважає що Управління соціального захисту населення своїми діями та бездіяльністю порушує його Конституційні права та чинне законодавство.
У судове засідання позивач не з”явився, направив заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заперечення на позов, яким просив справу розглядати за відсутності його представника (а.с20-25) та вважав позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, при цьому, посилався на наступне.
Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії є інвалідом 3 групи.
До 2008 року, на підставі ч.4 ст.48 Закону України №796-XII від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»ОСОБА_1 було передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від мінімальної заробітної плати, яка для учасників ліквідації наслідків лаварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії передбачена у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, за цим Законом, визначається на момент виплати.
Відповідно до ст.62 вказаного Закону, застосування цього закону провадиться порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Ст. 63 зазначеного Закону закріплено, що фінансування витрат, пов'язаних його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.
Пунктом 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»била призупинена на 2007 рік дія положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Крім того, статтею 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Законом про Державний бюджет України затверджуються повноваження на реалізацію у відповідному році державних програм і заходів та здійснення платежів з конкретною метою. Одним із принципів бюджетної системи України Бюджетним кодексом України визначено збалансованість, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України.
Частиною 2 ст.95 Конституції України визначено, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування видатків.
Виходячи з цього, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»був передбачений відповідний обсяг видатків.
У 2007 році щорічна допомога на оздоровлення громадянам постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС призначалась відповідно до постанови кабінету міністрів України № 562 від 12.07.2005 року „ Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в затверджених розмірах, а саме учасникм ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії -90 грн.
Позивач у 2007 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення у лютому місяці у розмірі 90 грн.
У 2008 році на підставі підпункту 11 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внесені зміни і текст 48 викладено у новій редакції, де «…. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, становлених Кабінетом Міністрів України».
Тому, у 2008 р. гр. ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильсківй АЕС 1 категорії допомога на оздоровлення призначалась також згідно постанови Кабінету Міністрів україни № 562 від 12.07.2005 р. „щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ( яка є чинною на данний час) у розмірі 90 грн., що виплачена позивачу у березні 2008 р.
Проте, 22 травня 2008 р. конституційний Суд України прийняв рішення №10-рп2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України», яким визнав п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»таким, що не відповідає Конституції України ( неконституційним).
Згідно ст.. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Після прийняття вказаного рішення Конституційного суду України не визначено порядок та механізм його виконання. Оскільки Верховною Радою України не внесено відповідних змін до чинного законодавства, не збільшено видатків державного бюджету на виплату щорічної допомоги на оздоровлення.
Щорічна допомога ОСОБА_1 у 2007-2008 р. була призначена Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради та Харківським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до прийняття Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними окремих положень законів України про державний бюджет України на 2007-2008 роки. Відповідач, вважає що для перегляду та перерахунків розмірів виплачених у 2007-2008 р. допомог не має підстав, так як рішення Конституційного суду україни набрали чинність відповідно тільки з 09.07.2007 р. та 22.05.2008 р. і їх дія не має зворотної сили. Отже управління, як суб'єкт владних повноважень у 2007-2008 р. діяло у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень , до моменту визнання останніх неконституційними, дії управління були законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 ст. 119 Конституції України.
У 2009 році статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», у 2010 р. статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Згідно ст..61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов»язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов»язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.
Отже, щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2009 -2010 роках виплачувалась також на підставі постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року, яка є чинною і після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., розмір кої для учасників ліквідації на ЧАЕС 2 категорії становив 100 грн.
Кошти для виплати щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати у 2009 році не передбачалися державним бюджетом України.
Згідно розпорядження управління №700414 від 10.02.2009 року позивачу призначена щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 90 грн., яка була виплачена Харківським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у лютому 2009 року.
Згідно розпорядження управління №700414 від 02.02.2010 року позивачу призначена щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 90 грн., згідно вищевказаної постанови та передані документи до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню виплат для здійснення цієї допомоги.
Крім того, управління праці і соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради не є розпорядником коштів державного бюджету з питання виплати допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не має відповідних бюджетних зобов'язань та бюджетних асигнувань з цього приводу, не має рахунків, з яких здійснюється виплата коштів на ці цілі.
Представник відповідача - Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації у судове засідання свого представника не направив, проте надав заперечення, в яких посилається на те, що Центр не може бути належним відповідачем по справі, так як підпорядковується Головному управлінні праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, яке є головним розпорядником коштів, а районні управління праці та соціального захисту населення здійснюють призначення та встановлюють суми належних виплат відповідно до діючого законодавства (а.с.13-14).
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Вказані спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів», «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 562 від 12.07.2005 року.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильскої катастрофи першої категорії інвалід ІІІ групи, захворювання якого пов'язане з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ (в редакції закону від 06.06.1996 року та від 12.01.2005 року), інвалідам ІІІ групи і дітям -інвалідам виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотири мінімальних заробітних плати.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що пiдтверджується копiяєю посвiдчення Серiя А № 017842 від 14.12.1993 року, має пiльги встановленi законодавством України для iнвалiдiв, осiб вiднесених до першої категорії постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи.
З матеріалів справи (а.с.6), щорічна допомога на оздоровлення у 2005 -2010р.р. виплачувалась позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме позивачем одержана допомога на оздоровлення: за 2005-2010 роки, як особі, постраждалій внаслідок ЧАЕС 1-ї категорії у сумі 90 грн. на рік
Положеннями Закону України №769-ХІІ визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, на охорону їх життя, і здоров'я, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
У відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України №769-ХІІ, для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 та 2 категорій, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Як передбачено ч.7 ст. 48 Закону України №769-ХІІ, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2000-2006 р.р. не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України №769-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, - допомоги на оздоровлення.
Навпаки ч.1 ст.67 Закону України №769-ХІІ встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом міністрів України, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще у 1996 році Постановою Кабінету міністрів України № 836 від 26.07.1997 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України №769-ХІІ та законодавство щодо встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2000-2006 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 року за №836.
На протязі 2005 року позивач мав право на отримання допомоги на оздоровлення на рівні чотирьох мінімальних заробітних плат, як це було передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ (в редакції закону від 06.06.1996 року).
На протязі 2006 року позивача не мав права на отримання допомоги на оздоровлення на рівні чотирьох мінімальних заробітних плат, як це було передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ (в редакції закону від 06.06.1996 року та від 12.01.2005 року), оскільки дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ (в редакції закону від 06.06.1996 року) було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV «Про державний бюджет на 2006 рік», тому позовні вимоги за вказаний період не підлягають задовленню.
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006р. було зупинено на 2007 рік дію ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ, в частині визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення на 2007 рік на рівні п'яти мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зупинення дії статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно п. п. 11, п. 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. 48 Закону України №769-ХІІ викладена в новій редакції. Відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію цього положення Закону діяла Постанова Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення для учасників ліквідації Чорнобильської АЕС 1 категрії становить 90 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. п. 11, п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» стосовно виплати щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ЧАЕС.
Таким чином, дія рішення Конституційного Суду України є перспективною і не поширюється на відносини, що виникли, змінилися або припинилися до ухвалення судом вищевказаного рішення.
Виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 провадились у лютому 2007 р. та березні 2008 р., тобто до прийняття Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, відповідно, з 01 січня по 09 липня 2007 року, та з 01 січня по 22 травня 2008 року відповідач мав застосовувати законодавство, що було чинним на час проведення цих виплат.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач, здійснивши виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у лютому 2007р. в розмірі 90 грн. як учаснику ліквідації ЧАЕС 2-ї категорії та в березні 2008 р. у розмірі 90 грн. діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений діючим у зазначені періоди законодавством України, оскільки враховуючи разовий характер виплати щорічної допомоги на оздоровлення, та момент їх здійснення у лютому 2007р., березні 2008р., позивач реалізував своє право на їх отримання, як наслідок, у відповідача припинився обов'язок щодо їх виплати, як і правовідносини між сторонами припинились фактом виплати разової допомоги на оздоровлення.
Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання проведення перерахунку та виплати соціальної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2008 р.р.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання відповідачів провести перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2009 та за 2010 роки, суд зазначає наступне:
Положеннями Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону її життя і здоров'я, оскільки, відповідно до ч.1 ст.50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення, навпаки у ч.1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, суд вважає, що застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»№ 835-ІV від 26.12.2008 р. дія Закону України №769-ХІІ не зупинялась. Як зазначено ч.2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», розміри державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Законом, який встановлює разову грошову допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС є Закон України № 769-ХІІ.
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.
В 2010 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не приймалося.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у 2010 році нарахування одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796. Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону № 796 та не може бути віднесено до реалізації права визначеного ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Суд вважає, що положення ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»в частині надання права Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань не можуть бути застосовані до визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки він вже встановлений ст. 48 зазначеного Законом, тому норма Закона в будь-якому випадку має вищу юридичну силу ніж постанова КМ України.
В 2010 р. змін та доповнень до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилося. Тому ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.
Таким чином, 2009-2010 роках відповідач мав виконувати приписи діючої норми ст. 48 Закону України №769-ХІІ, і виплату позивачу лютому 2009 р. та лютому 2010 р. ( а.с. 24-25) допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн., визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 562 неможна вважати правомірною.
На підставі викладеного, ст. 46 Конституції України, ст.ст.48, 49, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», ст. 82 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 № 3235-IV, 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р., Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008, ст. ст. 2, 3, 6 -9, 11, 17, 18, 69 -71, 94, 159, 160 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та провести відповідні виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік, 2009 рік та за 2010 рік, як особі віднесеної до І категорії учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС, у відповідності до положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням фактично виплачених йому сум за 2005 рік, 2009 рік та за 2010 рік.
В іншій частині вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а якщо постанова була проголошена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови
Суддя-
Повний текст судового рішення виготовлено 11.03.2011 р.