Справа № 2018/2-а-92/11
"04" березня 2011 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Сенаторова В.М.,
при секретарі - Русановій Н.І.,
розглянувши справу за адмiнiстративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова, Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов”зання вчинення дій, -
ОСОБА_1 03.11.2010 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському району м.Харкова, Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, яким просила:
- визнати неправомірними дії відповідачів щодо нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю та нарахуванні і виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок ЧАЕС;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському району м. Харкова встановити та здійснити з 01.01.2005 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону україни „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р.;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському району м.Харкова встановити йому та здійснити з 01.01.2005 рокеу перерахунок та виплату недоотриманої суми державної пенсії, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком встановленої згідно ст.. 49, ч.4 ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова усунути порушення і провести перерахунок згідно ст..48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат з за 2009-2010р.р.;
- зобов”язати Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації виплатити згідно ст..48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат за 2009-2010 р.р..
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова. Згідно довідки МСЕК № 050024 від 04.10.1999 року, встановлена друга група інвалідності безстроково. Також має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серія А № 108934 від 21.08.2000 року.
Позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок ЧАЕС повинні були робити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ, в якому зазначено, що позивач має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно абз. б ст..49 Закону.
Згідно ст..50 Закону, особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі інвалідам 2 групи -75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
УПФУ в Київському районі м.Харкова, керуючись ст..ст.19,46 Конституції України, постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №1261 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України «та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ повинно було призначити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю в розмірі 75% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою згідно ст..49, ч.4 ст.54 Закону про ЧАЕС не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності -8-ми мінімальних пенсій за віком. Пенсії у вказаному розмірі позивач не отримує, тому вважає що вказаними діями УПФУ в Київському районі м.Харкова порушуються його Конституційні права.
Згідно ст.48 Закону від 28.02.1991 р. №796-XII щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 2 групи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, але цю допомогу він отримує в заниженому розмірі, тому вважає що Управління соціального захисту населення своїми діями та бездіяльністю порушує його Конституційні права та чинне законодавство.
Позивач вважає, що дії відповідачів щодо перерахунку йому підвищення пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03 січня 2002 року № 1, в значно меншому розмірі ніж це передбачено статтями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що суперечать вимогам зазначеного Закону України та Конституції України, та порушують його право, гарантоване Конституцією України та Законами України тому, що Конституція України та Закон України гарантують розрахунок підвищення його пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім цього, позивач зазначив, що він звернувся до суду з вимогою про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, а відповідно до вимог визначених ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з”явився, у озовній заяві просить розглянути справу без його участі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Представник відповідача -Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова у судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких просив справу розглядати за відсутності його представника (а.с.30-336) та відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Пенсія по інвалідності, яка настала у зв'язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи призначається на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 від 28.02.91 р., а не за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.03 р.
Відповідно до ч.7 ст.54 Закону № 796 -порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України.
На підставі цієї норми управління при нарахуванні основної та додаткової пенсії позивачу застосовувало норми Постанови КМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 3 січня 2002 року № 1, п.б ч.1 якої визначає, що розрахунок розміру пенсії проводиться із розміру 19 грн. 91 коп.
Із положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до ч.5 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-120) порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, а саме:
- Станом на 01.01.05р. постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 3 січня 2002 року № 1;
- Починаючи з 28.05.08р. постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року № 530;
- Починаючи з 16.07.08р. постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16 липня 2008 року № 654.
01.01.08 року Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік»були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якими ст. 54 викладена наступним чином -у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках:
по 1 групі інвалідності -160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 2 групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 3 групі інвалідності -140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р. № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, до 22.05.08р. управління діяло на підставі діючої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Після винесення рішення Конституційним Судом України від 22.05.08р. управління керувалося діючими Постановами Кабінету Міністрів, що регулювали питання призначення та виплати пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся до суду 03.11.2010 року, тобто позовні вимоги до 03.03.2010 року подані з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду. Тому управління наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог що стосуються до 03.03.2010 року з причини пропуску шестимісячного строку на зверненян до суду.
Представник відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради у судове засідання не з'явився, проте надав до суду заперечення на позов, яким просив справу розглядати за відсутності його представника (а.с.34--37) та вважав позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, при цьому, посилався на наступне.
Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1категорії, є інвалідом 2-ої групи
До 2008 року, на підставі ч.4 ст.48 Закону України №796-XII від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від мінімальної заробітної плати, яка для інвалідів 2-ої групи передбачена у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, за цим Законом, визначається на момент виплати.
Відповідно до ст.62 вказаного Закону, застосування цього закону провадиться порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Ст. 63 зазначеного Закону закріплено, що фінансування витрат, пов'язаних його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України.
Пунктом 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»була призупинена на 2007 рік дія положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Крім того, статтею 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Законом про Державний бюджет України затверджуються повноваження на реалізацію у відповідному році державних програм і заходів та здійснення платежів з конкретною метою. Одним із принципів бюджетної системи України Бюджетним кодексом України визначено збалансованість, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України.
Частиною 2 ст.95 Конституції України визначено, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування видатків.
Виходячи з цього, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»був передбачений відповідний обсяг видатків.
У 2008 році на підставі підпункту 11 пункту 28 розділу Закону україни „ Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України до Закону україни „ Про статус і соціальний захист громадян, які викладено у новій редакції, де „ .. щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”.
Проте, 22 треавня 2008 рок Конституційний Суд України прийняв рішення № 10-2008 ( справа щодо предмету змісту закону про Державний бюджет України), яким визнав п.28 розділу ІІ Закону України № Про державний бюджет України на 2008 рік та до внесення змін до деяких законодавчих актів України” таким, що не відповідає Конституції Українри ( є неконституційними).
Згідно ст.. 152 Конституції Українри закони, інші правовві акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом україни рішення про їх неконституційність.
Післ я прийняття вказаного рішення Конституційного суду України не визначено поядок та механізм його виконання. Оскільки Верховною Радою України не внесено відповідних змін до чинного законодавчста, не збільшено видтків державного бюджету на виплату щорічної допомоги на оздоровлення.
У 2009 році статтею 71 Закону України „ Про державний бюджет України на 2009 рік”, у 2010 р. статтею 60 Закону україни „ Про Державний бюджет україни на 2010 р.” надано право Кабінету міністрів Українр встановлювати розімір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Згідно ст. 61 Закону України „ Про державний бюджет України на 2009 р.”, ст. 60 закону України „ Про державний бюджет України на 2010 р.” , розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязаньл минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.
Отже, щорічна допомога на оздоровлення, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2009-2010 роках призначалась і виплачувалась також на чинною і після прийняття рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, розмір якої для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії інвалідів ІІ групи становив 120 грн.
Кошти для виплати щорічної допомоги на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати у 2009 році не передбачалися державним бюджетом України.
Згідно розпорядження управління №700223 від 05.02.2009 року позивачупризначена щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 120 грн., яка була виплачена Харківським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у лютому 2009 року.
Згідно розпорядження управління № 700223 від 30.01.2010 р. позивачу призначена щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 120 грн. Згідно вищевказаної постанови та передані документи документи до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат для здійснення виплати цієї допомоги.
Крім того, управління праці і соціального захисту населення Київської районної у м. Харкові ради не є розпорядником коштів державного бюджету з питання виплати допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не має відповідних бюджетних зобов'язань та бюджетних асигнувань з цього приводу, не має рахунків, з яких здійснюється виплата коштів на ці цілі.
Представник відповідача -Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації у судове засідання свого представника не направив, проте надав заперечення, в яких посилається на те, що Центр не може бути належним відповідачем по справі, так як підпорядковується Головному управлінні праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, яке є головним розпорядником коштів, а районні управління праці та соціального захисту населення здійснюють призначення та встановлюють суми належних виплат відповідно до діючого законодавства (а.с.44-45)
Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, є iнвалiдом 2-ї групи, яка, особа, яка постраждала внаслiдок Чорнобильської катастрофи та яка вiднесена до 1-ї категорії постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи, що пiдтверджується вiдповiдно копiями посвiдчень Серiя А № 108934, вкладки №120128 від 31.08.2000 року та довідки МСЕ № 050024 від 04.10.1999 року (а.с. 10,13,14) та має пiльги встановленi законодавством України для iнвалiдiв, осiб вiднесених до першої категорії постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи.
Позивач 30.03.2010 року звернулась до Управлiння Пенсiйного фонду України в Київському районi м. Харкова з заявою про перерахунок розмiру пенсiї згiдно дiючого законодавства України (а.с.21), проте перерахунок проведено не було. Суд вважає не проведення перерахунку пенсiї позивачу неправомiрним з наступних підстав.
Статтею 49 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсія особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Відповідно до пп.15 п.28 II розд. Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” ст.54 Закону України „Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладена у наступний редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по 1 групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності -180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пп.15,12 п.28 ІІ розділу Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, з 22.05.2008 р. ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»дії редакції, яку вона мала до внесення в неї змін в неї Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який визначав би цей або встановлював інший розмір немає.
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, призначається пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 1 групи - 100% мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи -75% мінімальної пенсії за віком; ІІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежного від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
В статті 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення i призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 № 3108-1У - відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”). Відповідний перерахунок пенсій позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 Закону України „Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст. ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів i нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
За змістом абзацу третього статті 1 цього Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно- правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних i культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України i щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Проте, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри державної пенсії по інвалідності та додаткові пенсії особам, які постраждали внаслідок ліквідації на Чорнобильській АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Державний бюджет».
Таким чином, управління пенсійного фонду, здійснивши у зазначений період нарахування та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», діяли правомірно, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року управління пенсійного фонду не мало повноважень здійснювати зазначені виплати державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст..ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.
Також суд враховує вимоги ст..71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою доповнено Закон України від 05.10.2006 року №231-У про те, що дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, визначений в статті 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України „Про державний бюджет України на відповідний рік”, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині визнання дій відповідача про відмову в перерахунку розміру пенсії позивача у відповідності з діючим законодавством України протиправними та зобов»язання відповідача у відповідності з ст..ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»провести призначення, перерахунок та виплату її державної пенсії з 12 січня 2005 року, за виключенням періоду часу з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, оскільки органи пенсійного фонду діяли в цей період у відповідності з приписами діючого законодавства, із розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком -прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії -75 % мінімальної пенсії за віком -прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову позивача в частині в подальшому, у разі прийняття Урядом рішень щодо збільшення розміру прожиткового мінімуму проводити відповідні перерахунки пенсій з забезпеченням їх виплати, у зв'язку з його безпідставністю в цій частині, оскільки на теперішній час право позивача не порушене і доказів того, що воно порушуватиметься у подальшому, позивач суду не надав.
З приводу вимог позивача в частині проведення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с., 32-33), щорічна допомога на оздоровлення у 2009-2010р.р. виплачувалась позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме позивачем одержана допомога на оздоровлення: за 2009-2010 роки, як особі, постраждалій внаслідок ЧАЕС 1-ї категорії у сумі 120 грн. на рік
Положеннями Закону України №769-ХІІ визначено основні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, на охорону їх життя, і здоров'я, оскільки відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
У відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України №769-ХІІ, для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 та 2 категорій, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Як передбачено ч.7 ст. 48 Закону України №769-ХІІ, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»№ 835-ІV від 26.12.2008 р. дія Закону України №769-ХІІ не зупинялась. Як зазначено ч.2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», розміри державних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Законом, який встановлює разову грошову допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС є Закон України № 769-ХІІ.
Таким чином, у 2009-2010 роках відповідач мав виконувати приписи діючої норми ст. 48 Закону України №769-ХІІ і виплату позивачу у лютому 2009 р. допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн., визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 562 неможна вважати правомірною, з урахуванням того, що на час виплати, згідно ст. 55 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»№835-VІ від 26.12.2008р., розмір мінімальної заробітної плати складав 605 грн.
Зважаючи на викладене, позивач за відліком вже сплачених відповідачем 120 грн., повинен у 2009-2010 р. отримати допомогу на оздоровлення по 2905 грн. = (605 х 5)-120 грн., за 2009-2010 роки.
Суд вважає безпідставними позовні вимоги в частині: зобов'язання Головного Управління праці та соціального захисту населення виділити кошти, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, - виплати суми на оздоровлення, оскільки на кожного з відповідачів ці обов'язки покладені у відповідності до визначених функцій діючим законодавством і втручатись в діяльність відповідачів, регламентовану Законом, суд не вправі.
На підставі викладеного, ст. 46 Конституції України, ст.ст.48, 49, 50, 54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 65 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008, ст. ст. 2, 3, 6 -9, 11, 17, 18, 69 -71, 94, 159, 160 -163-4, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 в розмірі меншим ніж встановлено ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2005 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, розраховуючи з встановленої мінімальної пенсії за віком, та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік та за 2010 рік у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення у Київському районі м.Харкова та Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та провести відповідні виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та за 2010 рік, як особі віднесеної до 1 категорії учасників ліквідації наслідків на ЧАЕС, у відповідності до положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням фактично виплачених йому сум за 2009 рік та за 2010 рік.
В іншій частині вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а якщо постанова була проголошена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя-
Повний текст судового рішення виготовлено 14.03.2011 р.