Справа № 2018/2-а-1176/11
"15" лютого 2011 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Сенаторова В.М.
при секретарі Русановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду у Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинення дій по призначенню та нарахувань до пенсії, -
18.01.2011 року до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому він просить:1) визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова щодо перерахунку йому пенсії за період з 12.01.2005 р. по 31.12.2007 р., а також з 22.05.2008 р. по теперішній час -основної щомісячної пенсії в розмірі 8 ( восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 12.01.2005 р. по 31.12.200 р., а також з 22.05.2008 р. по теперішній час -в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії; 2) зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова здійснити йому донарахування та виплату недорахованої за період з 12.01.2005 р. по 31.12.2007 р., а також з 22.05.2008 р. по теперішній час - основної щомісячної пенсії в розмірі 8 ( восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за період з 12.01.2005 р. по 31.12.200 р., а також з 22.05.2008 р. по теперішній час -в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії; 3) зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, після здійснення відповідного перерахунку та виплати йому заборгованості пенсійних виплат у необхідних розмірах, призначити та виплатити йому у законодавчо встановленому розмірі державну пенсію в мінімальному об'ємі в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, враховуючи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком; 4) провести перерахунок вищезазначених йому виплат, починаючи з 12.01.2005 р. по 31.12.2008 р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час, та здійснювати такий перерахунок в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму; 5) поновити строки позовної давності та провести перерахунок вищезазначених виплат починаючи з 12.01.2005 р.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що він є інвалідом 2 групи, посвідчення серії А № 092322 від 28.10.1998 року та віднесений до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської АЕС 1 категорії. За цих підстав, згідно до ст. 49 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач набула право на отримання державної пенсії, розмір якої, у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повинен складати 75% мінімальної пенсії за віком. При цьому мінімальна пенсія за віком повинна була розраховуватись виходячи із розміру встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. Зазначає, що цей обов'язок виник після прийняття Конституційним Судом України рішення № 19-рп/2009 від 08.09.2009 р. по справі № 1-27/2009 за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», який передбачив обмеження максимального розміру пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»12 мінімальними розмірами пенсії за віком, встановленої згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування».
Позивач просив розглядати справи в його відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова у судове засідання не з'явився, про дату, час i місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника та заперечення на адміністративний позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки згідно ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»порядок обчислення пенсій по інвалідності, настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Постанова №1 від 03 січня 2002 р., згідно якою провадиться розрахунок пенсій, прийнята Кабінетом Міністрів України у відповідності з положеннями ст.54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою КМУ № 654 від 16.07.2008 р., постанову № 1 від 03.01.2002 р. визнано не чинною, а з 28.05.2008 р. набула чинності постанова КМУ № 530, якою встановлено у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по 1 групі інвалідності - 770 гривень; по II групі інвалідності - 725 гривень; по III групі інвалідності - 675 гривень. З 01.01.2008 р. ст.54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладена в новій редакції у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофи не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності -150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, до 28.05.2008 р. управління діяло на підставі діючої ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Після винесення рішення Конституційним Судом України від 22.05.08 р. управління керувалося діючими Постановами Кабінету Міністрів, що регулювали питання призначення та виплати пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда 2 групи захворювання, яке пов'язано з впливом іонізуючих та інших шкідливих факторів внаслідок ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 092322 від 28.10.1998 р. та вкладкою № 078314 від 14.10.1998 р. (а.с.15).
Позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 2-ї групи внаслідок ЧАЕС.
Статтею 49 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсія особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюється у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Відповідно до пп.15 п.28 II розд. Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” ст.54 Закону України „Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладена у наступний редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по 1 групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності -180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пп.15,12 п.28 ІІ розділу Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, з 22.05.2008 р. ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»діє редакція, яку вона мала до внесення в неї змін в неї Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який визначав би цей або встановлював інший розмір немає.
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, призначається пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 1 групи - 100% мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІ групи -75% мінімальної пенсії за віком; ІІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежного від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
В статті 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення i призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 № 3108-1У - відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”). Відповідний перерахунок пенсій позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 Закону України „Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка теж є відсильною нормою з посиланням на ст. ст. 28, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів i нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.
За змістом абзацу третього статті 1 цього Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно- правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних i культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України i щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Проте, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри державної пенсії по інвалідності та додаткові пенсії особам, які постраждали внаслідок ліквідації на Чорнобильській АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Державний бюджет».
Таким чином, управління пенсійного фонду, здійснивши у зазначений період нарахування та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», діяли правомірно, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року управління пенсійного фонду не мало повноважень здійснювати зазначені виплати державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у розмірах, встановлених ст..ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.
Також суд враховує вимоги ст..71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою доповнено Закон України від 05.10.2006 року №231-У про те, що дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, визначений в статті 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України „Про державний бюджет України на відповідний рік”, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині визнання дій відповідача про відмову в перерахунку розміру пенсії позивача у відповідності з діючим законодавством України протиправними та зобов»язання відповідача у відповідності з ст..ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»провести призначення, перерахунок та виплату її державної пенсії з 12 січня 2005 року, за виключенням періоду часу з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, оскільки органи пенсійного фонду діяли в цей період у відповідності з приписами діючого законодавства, із розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком -прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, додаткової пенсії -75 % мінімальної пенсії за віком -прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позову позивача в частині в подальшому проводити відповідні перерахунки пенсій з забезпеченням їх виплати, у зв'язку з його безпідставністю в цій частині, оскільки на теперішній час право позивача не порушене і доказів того, що воно порушуватиметься у подальшому, позивач суду не надав.
На пiдставi вищевикладеного, керуючись ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ вiд 28 лютого 1991 року зi змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17 листопада 2005 року № 3108 - IV, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування», ст.ст. 8- 14, 71, 155, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України суд, -
Адмiнiстративний позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду у Київському районі м.Харкова щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова провести перерахунок з 12.01.2005 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.
Суддя
Повний текст постанови виготовлено 16.02.2011 року.