Справа № 2а/1770/1207/2011
29 квітня 2011 року 12год. 10хв. м.Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивач: ОСОБА_1,
представник відповідача: Тарасюк Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Рівненському районі
про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та зобов'язання
вчинення певних дій, -
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинення певних дій. Уточнивши в ході судового розгляду позовні вимоги, просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо формування податкової вимоги від 27.01.2011р. №119 та здійснення обтяження майна шляхом податкової застави, скасувати вказану податкову вимогу та зобов'язати відповідача відкликати податкову заставу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав усі вимоги Указу Президента України від 03.07.1998р. №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Податкового кодексу України щодо сплати єдиного податку, податкового боргу в сумі 150,00грн. у нього не існує, а відтак дії відповідача є протиправними.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що згідно з поданою заявою від 09.12.2010р. отримав свідоцтво про сплату єдиного податку на 2011 рік. Зазначив, що 05.02.2011р. від Рівненської філії державного підприємства «Інформаційний центр» отримав витяг №30139556 про обтяження його майна, а 19.02.2011р. - від ДПІ у Рівненському районі вперше податкову вимогу від 27.01.2011р. №119 на суму податкового боргу за лютий 2011 року 150,00грн. з відміткою від руки «повторно». Дії податкового органу щодо винесення податкової вимоги та накладення обтяження на майно є незаконними та необґрунтованими. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.59 Податкового Кодексу України орган податкової служби надсилає (вручає) платнику податків податкову вимогу у разі, коли платник не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання. Згідно з п.2 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки, до Пенсійного фонду України - 42 відсотки, на загальнообов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків. Відповідно до п.3 пр.8 Перехідних положень Податкового кодексу України єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Закону України «Про внесення змін до декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року. При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється. За таких обставин, сума єдиного податку за лютий 2011 року, яка повинна бути сплачена до місцевого бюджету в межах норми (43% від 150,00грн.) не пізніше 20 березня 2011 року становить 64,50грн. Вказав, що 10 лютого 2011 року ним було сплачено до місцевого бюджету Квасилівської селищної ради єдиний податок у сумі 64,50грн. за лютий 2011 року, що підтверджується квитанцією від 10.02.2011р. №К12/А/78. Крім того, довідкою Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі від 19.04.2011р. №4172/02 підтверджено відсутність заборгованості зі сплати внесків до Пенсійного фонду України станом на 19.04.2011р. Таким чином, ДПІ у Рівненському районі безпідставно застосовано вимоги ст.ст.20,59,60,89 Податкового кодексу України та незаконно сформовано податкову вимогу від 27.01.2011р. №119 на суму податкового боргу 150,00грн. та здійснено обтяження майна. Просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Державна податкова інспекція у Рівненському районі адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні представник відповідача надала суду пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема вказала, що ДПІ у Рівненському районі діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999р. N599 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за N752/4045, передбачає, що вказане свідоцтво видається суб'єкту підприємницькій діяльності - фізичній особі за умови подання письмової заяви та платіжного документа про сплату єдиного податку за період не менше, ніж календарний місяць. Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. У разі щомісячної сплати єдиного податку, така сплата здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку. Оскільки ОСОБА_1 попередня сплата єдиного податку за січень 2011 року була здійснена 09.12.2010р., то відповідно наступна сплата за лютий 2011 року повинна бути проведена до 20.01.2011р. За період з 01.01.2011р. по 07.02.2011р. сплата єдиного та фіксованого податків здійснювалася на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України в 2010 році. Розподіл зазначених видів платежів між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснювався у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Нові рахунки для зарахування сум єдиного та фіксованого податків в органах Державного казначейства України відкрито 07.02.2011р. Відповідно позивач до 20 січня 2011 року повинен був сплатити єдиний податок за лютий 2011 року на суму 150,00грн. Оскільки цього ним зроблено не було, то на вказану суму податкового боргу і було виставлено оспорювану податкову вимогу та застосовано податкову заставу. Зазначила, що жодної з підстав, передбачених ст.93 Податкового кодексу України, для звільнення майна позивача з податкової застави наразі не існує. Зважаючи на правомірність дій ДПІ у Рівненському районі, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований Рівненською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець 11.05.2010р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №961600 (а.с.5).
09 грудня 2010 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 подав до ДПІ у Рівненському районі заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та квитанцію про сплату єдиного податку від 09.12.2010р. №12162.143.1 на суму 150,00грн. Вказані обставини сторонами не заперечуються.
10 грудня 2010 року ДПІ у Рівненському районі позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 терміном дії на 2011 рік, види діяльності - юридична практика, послуги ксерокопії (а.с.6).
Згідно з рішенням Квасилівської сільської ради Рівненського району від 19.09.2007р. №312 «Про перегляд ставок єдиного податку» розмір ставок єдиного податку для обраних позивачем видів діяльності становить: юридична практика - 150,00грн., послуги (ксерокопії) - 60,00грн. (а.а.с.36-39).
27 січня 2011 року ДПІ у Рівненському районі сформовано податкову вимогу №119, згідно з якою сума податкового боргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 станом на 27.01.2011р. за узгодженим податковим зобов'язанням з єдиного податку на підприємницьку діяльність фізичних осіб складає 150,00грн.; у вказаній податковій вимозі міститься попередження про те, що з 21.01.2011р. на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України (а.с.7).
28 січня 2011 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про обтяження рухомого майна ОСОБА_1 - податкову заставу: обтяжувач - ДПІ у Рівненському районі, підстава обтяження - п.89.1.1 ст.89 Податкового Кодексу України, об'єкт обтяження - будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (госп. віданні або опер. управлінні) і балан. вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також ін. майно, на яке він набуде право вл. в майбутньому (а.с.9).
Порядок застосування суб'єктом підприємницькою діяльності - фізичною особою спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та сплати єдиного податку врегульовано Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727/98).
Згідно з п.2 Указу №727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно з п.4 Указу №727/98 форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
При цьому, Податковим кодексом України установлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва цей Указ №727/98 застосовується з урахуванням окремих особливостей, викладених у пункті 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України.
Пунктом 3 підрозділу 8 Перехідних положень передбачено, що єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.
Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999р. №599, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за N752/4045 (далі - Порядок №599).
Згідно з п.2 Порядку №599 підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. У разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Як зазначалося вище, для застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 до ДПІ у Рівненському районі 09.12.2010р. було подано відповідну заяву та квитанцію про сплату єдиного податку за січень 2011 року в сумі 150,00грн. від 09.12.2010р. №12162.143.1.
Таким чином, з урахуванням вимог п.2 Порядку №599 позивач зобов'язаний сплатити єдиний податок за лютий 2011 року до 20 січня 2011 року.
Відповідно до листа Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України від 14.02.2011р. N2634/03-20, N3986/7/19-0117/165 «Щодо надходжень єдиного податку з 01.01.2011 року» єдиний та фіксований податки сплачуються на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.
За період з 01.01.2011р. до 07.02.2011р. сплата єдиного та фіксованого податків здійснювалась на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України у 2010 році. Розподіл зазначених видів платежів між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснювався у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Нові рахунки для зарахування сум єдиного та фіксованого податків в органах Державного казначейства України відкрито 07.02.2011 року.
Сплата сум єдиного податку в рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 07.02.2011 року, здійснюється на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України з 07.02.2011 за кодами 18050100 і 18050200. Розподіл зазначених сум між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування з подальшим спрямуванням за призначенням здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 до 20 січня 2011 року зобов'язаний був сплатити єдиний податок за лютий 2011 року в сумі 150,00грн.
Той факт, що позивач 10.02.2011р. згідно з квитанцією №К12/А/78 сплатив до місцевого бюджету Квасилівської селищної ради єдиний податок за лютий 2011 року в сумі 64,50грн. (а.с.11) не вказує, всупереч думці позивача, на неправомірність дій ДПІ у Рівненському районі щодо формування податкової вимоги на суму податкового боргу з єдиного податку 150,00грн. за лютий місяць 2011 року, який повинен бути сплачений до 20.01.2011р.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що жодної норми Указу №727/98 ним порушено не було та відповідач безпідставно застосував вимоги Порядку №599 з огляду на те, що наказ ДПА України від 29.10.1999р. №599, яким було затверджено Порядок №599, було видано саме з метою приведення нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації України у відповідність до вимог Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Тобто, зазначений Порядок №599, затверджений в межах компетенції ДПА України та на виконання п.4 Указу №727/98, містить вторинні (похідні) норми, що розкривають і конкретизують первинні норми Указу №727/98, прийняті на підставі останніх та спрямовані на їх виконання.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Як зазначалося вище, п.2 Указу №727/98 передбачено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Крім того, цим же пунктом визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності самостійно приймають рішення щодо обрання способу оподаткування доходів за єдиним податком шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Указом №727/98 та Порядом №599 встановлено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає до податкового органу письмову заяву, таким чином він погоджується на сплату єдиного податку на відповідний вид діяльності у розмірі, встановленому місцевою радою.
У заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (форма заяви є додатком 1 до Порядку №599) фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності зазначає дату переходу на спрощену систему оподаткування, підтверджує граничні терміни сплати єдиного податку та суму єдиного податку, належну до щомісячної сплати.
Тобто, з цих підстав сума єдиного податку вважається узгодженою, а платник податку зобов'язаний сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання в строки не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Оскільки позивач до 20.01.2011р. не сплатив узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку за лютий 2011 року в розмірі 150,00грн., податковий орган мав усі правові підстави для формування податкової вимоги.
Вищевказане повністю узгоджується з нормами п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. N1037, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за N1432/18727, в силу положень якого податкові вимоги формуються, зокрема, автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.
Відповідно до ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно з п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п.89.8 ст.89 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Пунктом 93.3 статті 93 Податкового кодексу України порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом державної податкової служби.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. N1043, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за N1438/18733 затверджено Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби (далі - Порядок N1043).
Згідно з п.1.7 Порядку №1043 право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до п.1.8 Порядку №1043 день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби відповідно до законодавства.
Пунктом 1.9 Порядку №1043 передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 статті 89 розділу II Кодексу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно з п.1.11 Порядку №1043 повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу II Кодексу.
З досліджених у судовому засіданні доказів (зокрема, і зворотного боку облікової картки платника - а.а.с.27-28, 40) та встановлених обставин випливає, що у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на момент формування оспорюваної податкової вимоги від 27.01.2011р. №119 та реєстрації публічного обтяження - податкової застави 28.01.2011р. (згідно з витягом №30139556) існував податковий борг зі сплати єдиного податку за лютий 2011 року у сумі 150,00грн. Право податкової застави у даному випадку виникло 21.01.2011р.
Таким чином, орган державної податкової служби виконав встановлений чинним законодавством обов'язок щодо безоплатної реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі.
Підстави звільнення майна платника податків з податкової застави передбачені ст.93 Податкового кодексу України, згідно з якою таке майно звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження; 93.1.5. реєстрації в органі державної податкової служби податкової поруки у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Такі ж умови звільнення майна платника податків з податкової застави визначені в розділі V Порядку №1043.
На момент розгляду справи жодна із перерахованих обставин не настала, податкова застава зареєстрована ДПІ у Рівненському районі правомірно, а відтак підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо звільнення майна ОСОБА_1 з обумовленої застави у суду відсутні.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд прийшов до висновку, що ДПІ у Рівненському районі, формуючи податкову вимогу від 27.01.2011р. №119 та реєструючи податкову заставу позивача діяла відповідно до вимог Податкового кодексу України, Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. N1037, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за N1432/18727, та Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. N1043, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за N1438/18733, а тому адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність своїх дій та оспорюваної податкової вимоги доказана повністю.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги від 27.01.2011р. №119 та зобов'язання відкликати податкову заставу відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.