Справа № 2а/1770/1822/2011
28 квітня 2011 року 9 год. 50 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Рівне
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач -ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне (далі за текстом -КЕВ м. Рівне) щодо відмови ОСОБА_1 у поданні до виконавчого комітету Рівненської міської ради необхідних документів для оформлення йому спеціального ордера на 3-х кімнатну службову квартиру НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м в будинку АДРЕСА_1, та зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне подати до виконавчого комітету Рівненської міської ради необхідні документи для оформлення позивачу спеціального ордера на 3-х кімнатну службову квартиру НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом т.в.о. військового прокурора Рівненського гарнізону № 17 від 14.02.2011 року, виданого на підставі Розпорядження начальника Рівненського гарнізону № 1 від 27.01.2011 року, позивачу була надана 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.
20 квітня 2011 року позивач звернувся до начальника КЕВ м. Рівне з заявою щодо подання ним до виконавчого органу Рівненської міської ради необхідних документів для оформлення йому спеціального ордера на виділене службове житло, що передбачено Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року N 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.10.2006 року за N 1171/13045. Проте листом від 20.04.11 року вих. № 636 відповідач відмовив позивачу у поданні таких документів, мотивуючи тим, що не має відповідного погодження цього питання комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.
Вважає такі дії відповідача такими, що порушують його право на вселення в надане йому службове житлове приміщення за місцем проходження служби, передбачене чинним законодавством України, а саме Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. N 1081 “Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями”, просить позов задовольнити повністю.
В судове засідання позивач не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому просить справу розглянути без його участі, а також зазначає, що на час звернення позивача із заявою 20.04.2011 року а також на час розгляду справи, КЕВ м. Рівне не подав до Виконавчого комітету Рівненської міської ради затвердженого начальником гарнізону списку розподілу службового житла у військовій прокуратурі Рівненського гарнізону, де проходить військову службу позивач, для оформлення спеціального ордера, у зв'язку з тим, що вказаний список направлений на погодження Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (створеною відповідно до наказу МО України № 354 від 08.07.2010 року). Після погодження списку вказаною комісією він разом із необхідними документами буде поданий до Виконавчого комітету Рівненської міської ради для оформлення спеціального ордера.
Керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд даної справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що на даний час позивач проходить військову службу у м. Рівне на посаді військового прокурора Рівненського гарнізону Західного регіону України. До складу сім'ї позивача входить чотири особи: він, дружина, неповнолітні дочка та син.
Статтею 118 Житлового кодексу Української РСР визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Статтею 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1081 “Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями” (далі за текстом -Постанова N 1081) визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. Пунктом 6 Постанови передбачено, що питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Пунктом 7 Постанови визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями. Пунктом 12 Постанови передбачено, що службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.
На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Безпосередню організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень визначений Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року N 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за N 1171/13045 (далі за текстом -Інструкція N 577), пп. 1.2. якої визначено, що військовослужбовцям та членам їх сімей надаються службові житлові приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою в кожній військовій частині формується фонд службового житла. П.п.1.7. Інструкції передбачено, що розподіл службових житлових приміщень здійснюється начальником гарнізону між військовими частинами гарнізону пропорційно кількості військовослужбовців, що потребують службових житлових приміщень, рапорти яких зареєстровані у військовій частині в Журналі реєстрації рапортів військовослужбовців щодо надання службових житлових приміщень. П.п.2.1. Інструкції визначено, що військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла надаються службові житлові приміщення. Службове житлове приміщення надається на час виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби. П.п. 2.6. Інструкції передбачено, що службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям за місцем проходження ними військової служби за рішенням командира військової частини (у гарнізоні міста Києва - Міністра оборони України за поданням начальника гарнізону міста Києва, погодженого з начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України) за погодженням з квартирно-експлуатаційним органом. На підставі рішення про надання службового житлового приміщення квартирно-експлуатаційний орган подає затверджений начальником гарнізону список розподілу службового житла з необхідними документами до виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради для оформлення спеціального ордера, який є єдиною підставою для вселення в надане службове житлове приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2011 року начальником Рівненського гарнізону було видане розпорядження № 1 (копія -а.с. 7-10), відповідно до п. 2 якого за військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в будинку АДРЕСА_1 були закріплені службові квартири: 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. та 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_2 житловою площею 34, кв.м. В той же день вказане рішення Начальника Рівненського гарнізону було одноголосно затверджене на засіданні житлової комісії Рівненського гарнізону (протокол № 38). В подальшому, наказом т.в.о. військового прокурора Рівненського гарнізону № 17 від 14.02.2011 року (копія -а.с. 16) позивачу на склад сім'ї 4 особи була надана 3-х кімнатна службова квартира НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.
Отже, позивачу, як військовослужбовцю зі складом сім'ї чотири особи, який проходить військову службу у м. Рівне та за місцем проходження служби будь-якого житла для постійного проживання ніколи не мав та не має, відповідно до вимог ЖК України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Постанови N 1081 та Інструкції N 577, рішеннями начальника Рівненського гарнізону та т.в.о. військового прокурора Рівненського гарнізону було законно надане службове житлове приміщення, після чого відповідно до вимог п.п. 2.6. Інструкції КЕВ м. Рівне зобов'язаний подати затверджений начальником гарнізону список розподілу службового житла з необхідними документами до виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради для оформлення спеціального ордера, який є єдиною підставою для вселення в надане службове житлове приміщення.
Покликання відповідача на те, що вказані вище дії ним не виконані вчинені через те, що на даний час вказаний список направлений на погодження та на даний час не погоджений Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (створеною відповідно до наказу МО України № 354 від 08.07.2010 року), не береться судом до уваги, оскільки відсутність такого погодження не є підставою чи перешкодою для виконання вимог Постанови N 1081 та Інструкції N 577. Разом з тим, пунктом 6 Постанови N 1081 чітко визначено, що питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем перебування їх на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, тобто безпосередньо у Рівненському гарнізоні.
Крім того, відповідно до п.п. 4.5 Інструкції N 577списки розподілу житлової площі подаються начальником гарнізону, головою гарнізонної житлової комісії та керівником квартирно-експлуатаційного органу на перевірку до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України для подальшого їх розгляду комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України виключно при забезпеченні військовослужбовців житловими приміщеннями для постійного проживання, а безпосереднім правом надання військовослужбовцю службового житлового приміщення за місцем проходження ним служби наділений виключно командир військової частини.
Слід також зазначити, що зміст Положення про комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, затвердженого наказом МО України № 354 від 08.07.2010 року, щодо розподілу у гарнізонах Збройних Сил України службового житла, явно суперечить вимогам ЖК України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Постанови N 1081 та Інструкції N 577 та не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов. Натомість, доводи, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є правомірними і їх слід задовольнити повністю.
Судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову в сумі 3,40 грн., присуджується йому з державного бюджету згідно частини 1 статті 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне щодо відмови ОСОБА_1 у поданні до виконавчого комітету Рівненської міської ради необхідних документів для оформлення йому спеціального ордера на 3-х кімнатну службову квартиру НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 та зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне подати до виконавчого комітету Рівненської міської ради необхідні документи для оформлення ОСОБА_1 спеціального ордера на 3-х кімнатну службову квартиру НОМЕР_1 житловою площею 37,5 кв. м. в будинку АДРЕСА_1.
Присудити на користь позивача - ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д. Є.