ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом Державного підприємства “Луганськвугілля» м. Луганська
до Державного підприємства “Вугілля України» м. Києва
третя особа Відкрите акціонерне товариство “Дніпроенерго» м. Львова
про зобов'язання вчинити дії,
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від позивача Зоріна О.М.,
від відповідача не з'явився,
від третьої особи не з'явився.
у січні 2008 року Державне підприємство “Луганськвугілля» звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору поставки № 24-01/2-К від 4 лютого 2004 р. він у липні 2005 року відвантажив останньому залізничним транспортом 374,44 т вугілля на Запорізьку ТЕС, 4775,56 т вугілля на Криворізьку ТЕС, у лютому 2006 року -3447,71 т вугілля також на Криворізьку ТЕС.
Всупереч умов указаного договору відповідач відвантажену продукцію в установленому порядку не прийняв та не оплатив.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов та зобов'язати відповідача прийняти зазначені обсяги вугільної продукції.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у попередньому судовому засіданні проти позову заперечував. Через канцелярію суду подав заяву про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Запорізької області пов'язаної з нею справи № 20/364/07. Судом відмовлено у задоволенні заяви, оскільки вказана справа не перешкоджає розгляду даної справи.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку. Третя особа поштою надіслала суду письмові пояснення, в яких просила у позовних вимогах позивача відмовити у повному обсязі.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України у відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 4 лютого 2004 року між сторонами по справі було укладено договір поставки № 24-01/2-К, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу вугілля кам'яне енергетичне українського походження, а позивач -прийняти та оплатити одержаний товар. Поставку вугілля передбачено здійснювати залізничним транспортом, відвантажене вугілля повинно супроводжуватися комплектом перевізних документів відповідно до вимог Статуту залізниць України, датою поставки вугілля визначено дату підписання акту приймання-передавання (п.п. 2.1, 2.2 договору). Необхідні реквізити залізничних накладних, що направляються разом з вугіллям та квитанцій про приймання вантажу визначені також у п. 4.8 договору.
Згідно з додатками до договору №№ 07/05-4 та 07/05-5 від 1 липня 2005 р., 02/06-1 від 29 січня 2006 р., 09/06-6 від 31 серпня 2006 р. поставку вугілля передбачено здійснювати наступним вантажоодержувачам: Криворізька ТЕС та Запорізька ТЕС ВАТ “Дніпроенерго», Бурштинська ТЕС ВАТ “Західенерго».
Строк дії договору відповідно до умов п. 9.8 договору в редакції додаткової угоди № 02-12/05 від 20 грудня 2005 р. встановлений з 1 квітня до 31 грудня 2006 р.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданих договору з додатками та додатковими угодами до нього.
На виконання умов договору позивач у липні 2005 року відвантажив відповідачу залізничним транспортом 374,44 т вугілля на Запорізьку ТЕС, 4775,56 т вугілля на Криворізьку ТЕС, у лютому 2006 року -3447,71 т вугілля також на Криворізьку ТЕС, що підтверджується поясненнями позивача, частково третьої особи, наявними у справі квитанціями про приймання вантажу, посвідченнями про якість №№ 219 від 20 липня 2005 р., 193 від 4 липня 2005 р., 210 від 11 липня 2005 р., 211 від 21 липня 2005 р., 212 і 215 від 24 липня 2005 р., 48 від 10 лютого 2006 р., 49 від 11 лютого 2006 р., 50 від 12 лютого 2006 р., 56 від 18 лютого 2006 р., рішенням господарського суду Запорізької області від 6 вересня 2006 р. у справі № 20/207/06 за позовом Державного підприємства “Вугілля України» до Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго», третя особа Державного підприємства “Луганськвугілля» в особі відособленого підрозділу “Луганськвуглепостачання» про спонукання до підписання актів приймання-передачі вугільної продукції.
З метою документального оформлення поставок вугілля позивач супровідним листом № 15-025 від 19 січня 2007 р. надіслав відповідачу акти приймання-передачі вугільної продукції №№ 63-к, 68-к, 73-к від 17 січня 2007 р., які відповідач не підписав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Спірним договором між сторонами не передбачено обов'язок позивача доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні. Отже, вугілля, відвантажене позивачем на Криворізьку та Запорізьку ТЕС у липні 2005 та лютому 2006 років згідно з квитанціями про приймання вантажу, вказаними у посвідченнях про якість №№ 219 від 20 липня 2005 р., 193 від 4 липня 2005 р., 210 від 11 липня 2005 р., 211 від 21 липня 2005 р., 212 і 215 від 24 липня 2005 р., 48 від 10 лютого 2006 р., 49 від 11 лютого 2006 р., 50 від 12 лютого 2006 р., 56 від 18 лютого 2006 р., є переданим позивачем відповідачу.
Доказів вчинення відповідачем правомірної відмови від прийняття товару, переданого позивачем, суду не надано.
За таких обставин позов про зобов'язання відповідача прийняти товар відповідно до вимог ч. 1 ст. 689 ЦК України підлягає задоволенню.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
позов Державного підприємства “Луганськвугілля» м. Луганська задовольнити.
Зобов'язати Державне підприємство “Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, код 32709929) прийняти від Державного підприємства “Луганськвугілля» (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В, код 32473323) вугільну продукцію, відвантажену:
у липні 2005 року (вантажоодержувач -Запорізька ТЕС) в кількості 374,44 т згідно залізничних накладних з показниками якості, зазначеними у посвідченні про якість № 219 від 20 липня 2005 р.;
у липні 2005 року (вантажоодержувач -Криворізька ТЕС) в кількості 4775,56 т згідно залізничних накладних з показниками якості, зазначеними у посвідченнях про якість №№ 193 від 4 липня 2005 р., 210 від 11 липня 2005 р., 211 від 21 липня 2005 р., 212 і 215 від 24 липня 2005 р.;
у лютому 2005 року (вантажоодержувач -Криворізька ТЕС) в кількості 3447,71 т згідно залізничних накладних з показниками якості, зазначеними у посвідченнях про якість №№ 48 від 10 лютого 2006 р., 49 від 11 лютого 2006 р., 50 від 12 лютого 2006 р., 56 від 18 лютого 2006 р.
Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929) на користь Державного підприємства “Луганськвугілля» (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1В, код 32473323) 85 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар