"20" березня 2008 р.
11:30
Справа № 1/896/07
м. Миколаїв
За позовом: Управління Пенсійного фонду України в
Центральному районі м. Миколаєва.
/54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19/
До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Пік-Гарант і Ко».
/54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7/
про: стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 44564,07, 46 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Сорогіна А.В.
Представники:
Від позивача: Галинтовська О.О., довіреність від 24.11.2006р.
Скляренко І.М., довіреність від 05.05.2007р.
Від відповідача: Кузовлєв В.В., довіреність від 01.02.2008р.
Макаренкін В.Ю., зам. директора.
Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.11. 2006 року по 31.10.2007 року в сумі 44 564,07 грн. (а.с.4-5, 29).
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що нараховані страхові внески в сумі 63254,21 грн. сплачені у повному обсязі: 45025,90 грн. по Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та 18932,24 грн. у складі єдиного податку відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (а.с.30-33, 91-93).
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, - суд
Відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У відповідності з п.6 ч.2 ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003р. відповідач, як страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ст.64 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено право Пенсійного фонду та її територіальних органів стягувати з платників несплачені суми страхових внесків.
Страхові внески ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені, як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше та кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.11.2006 року по 31.10.2007 року в сумі 56 357,46 грн.
На доказ наявності вказаної заборгованості позивач надав розрахунок, звіти відповідача за жовтень 2006 року -листопад 2007 року (а.с.7-20), які свідчать про наявність зобов'язання відповідача в сумі 56 357,46 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав:
На вимогу господарського суду, що викладена в ухвалі від 05.03.2008 року(а.с.73), сторонами здійснена звірка щодо достовірності визначення відповідачем зобов'язань по страховим внескам за період з 01.11.2006 року по 31.10.2007 року та повноти їх сплати. Наданий акт звірки (а.с.94) свідчить, що за вказаний період відповідач погасив суму зобов'язань по страховим внескам до Пенсійного фонду України в повному обсязі.
Як свідчать усні пояснення позивача, заперечення відповідача (а.с.30-33,91-93) сума недоїмки - 56 357, 46 грн. -це недоїмка за період грудня 2004 року -1-й квартал 2005 року.
Ухвалою господарського суду від 12.03.2007 року по справі № 1/273/06 (а.с.98-99) було встановлено, що відповідач в 2004 році був платником єдиного податку за ставкою 10% ,відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» і на підставі пункту 3 вказаного нормативного акту сплачував внески до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку (42%).
В січні 2005 року платіжними дорученнями від 10.01.2005 року №2 та від 19.01.2005 року №9 відповідач сплатив позивачу страхові внески у сумі 57 031, 38 грн. у складі єдиного податку -135 789 грн., які Державним Казначейством України позивачу не були перераховані.
Факт виконання зобов'язання перед позивачем підтверджується Законом України від 25.03.2005 року “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік», Законом України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з перерозподілом Державним Казначейством України частки податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -1 кварталу 2005 року», відповідно яких не вважається заборгованістю суми внесків до Пенсійного Фонду України, які були сплачені в 2004 році -1-му кварталі 2005 року і не були перераховані державним казначейством України позивачу та не застосовуються донарахування та штрафні санкції.
Отже, судом встановлено , що обов'язок боржника -відповідача по справі, перед позивачем по сплаті боргу добровільно виконано повністю.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва