27.02.08р.
Справа № А8/13-08(12/40)
За позовом Дніпропетровської обласної санітарно-епідеміологічної станції
(м.Дніпропетровськ)
до Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області (м.Дніпропетровськ)
3-тя особа: Державна податкова адміністрація України (м. Київ)
про визнання недійсним акту
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
від позивача: Біла Н.І. (дов. № 13/50 від 14.02.08 р.)
Гаркуша Т.Г. (дов. № 21 від 08.01.08 р.)
від відповідача: не з'явився
від 3-тьої особи: Волошина В.В. (дов № 10-2016/3037 від 23.08.07 р.)
Суть спору:
Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання недійсним рішення останнього від 21.01.05 р. № 20 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині включення подвійного ПДВ в розмірі 20 відсотків в сумі 1 026 955 грн. 80 коп. та штрафу у сумі 2 053 911 грн. 60 коп., а також визнання цього ж рішення недійсним в частині незастосування знижуючого коефіцієнта в сумі 2 358 грн. 61 коп. та штрафу в сумі 4 717 грн. 77 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що види послуг, які надаються закладами санепідслужби, затверджені постановою КМУ від 27.08.03 р. № 1351 згідно з вимогами Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або не є об'єктом оподаткування і відповідно мають обкладатися податком на додану вартість. Тобто, до ціни зазначених операцій необхідно додавати податок на додану вартість. Таке роз'яснення було отримане позивачем і від Державної податкової адміністрації за № 8101/5/15-2416 від 15.09.03 р., яке і застосовується в діяльності санепідемстанцій. Також, позивач вважає, що не застосування знижуючого коефіцієнту за період з 09.09.03 р. по 14.09.03 р. не є порушенням, оскільки позивачу не був відомий механізм застосування Постанови КМУ № 1351 від 27.08.03 р. та в цей період позивач звертався за роз'ясненням до Міністерства охорони здоров'я України.
Відповідач проти позову заперечє, посилаючись на те, що постановою КМУ від 27.08.03 р. №1351 затверджено фіксовані тарифи з урахуванням податків і зборів, які передбачені діючим законодавством, в тому числі - з податком на додану вартість. Тому, збільшення позивачем розмірів тарифів, затверджених цією постановою відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" є порушенням державної дисципліни цін, а сума 1 026 955 гри. 80 коп. є незаконно отриманою. Що стосується роз'яснення, яке було надане Державною податковою адміністрацією, то відповідач вважає його неправомірним, оскільки питання визначення структури ціни не відноситься до компетенції Державної податкової адміністрації. Роз'яснення щодо структури цін та тарифів мають право надавати тільки органи, які їх затверджують або узгоджують.
Третя особа позовні вимоги позивача підтримала, зазначаючи, що постанова КМУ № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" не містить жодних посилань з приводу того, чи включено до тарифу податок на додану вартість, та не регулює порядок нарахування та сплати ПДВ.
Ухвалою господарського суду від 03.12.07 р. справу № А8/13-08(12/40) було прийнято до розгляду суддею Дубініним І.Ю.
Під час нового розгляду справи позивач та третя особа підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач також наполягає на своїх запереченнях, викладених при попередньому розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 15.01.08 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 09.02.08 р.
Ухвалою господарського суду від 31.01.08 р. провадження у справі було зупинене по 19.02.08 р. включно.
По справі оголошувалась перерва з 19.02.08 р. по 27.02.08 р.
В судове засідання 27.02.08 р. відповідач не з'явився.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представника відповідача про оголошенння йому перерви в судовому засіданні, надав відзив на позов, а строк вирішення спору закінчується 27.02.08 р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши наявних представників, господарський суд, -
Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція є бюджетною установою, яка керується в своїй діяльності вимогами Закону України від 24.02.94 року № 4004 "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення".
Відповідно до ст. 35 цього Закону, фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється за рахунок державного бюджету.
В ході проведеної відповідачем перевірки позивача за період з 01.09.03 р. по 01.10.04 р. було встановлено порушення позивачем державної дисципліни цін та 20.01.05 р. прийнято рішення №20 про вилучення у позивача в доход державного бюджету суми у розмірі 1 030 275,30 грн. за необгрунтоване стягнення плати щодо складових робіт при дослідженні понад встановленого фіксованого тарифу; завищення тарифів на платні послуги за рахунок подвійного включення ПДВ, а також суми штрафу у розмірі 2 060 550,60 грн.
Підставою для винесення зазначеного вище рішення стало порушення вимог постанови КМУ від 27.08.03 р. № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" та ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення".
Зазначена у п. 1 вказаного рішення сума завищення тарифів є по суті податком на додану вартість, який в установленому порядку було перераховано позивачем до бюджету.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюється система оподаткування, податків і зборів.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначає зокрема Закон України "Про систему оподаткування".
Відповідно до ч. 3 ст. 1 вказаного Закону, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (ст. 2 названого Закону).
За ст. 14 вказаного Закону, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (з подальшими змінами і доповненнями) - це спеціальний Закон, який визначає коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування окремих операцій та порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до положень ст. 6 вказаного Закону, об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20%. Податок становить 20% бази оподаткування (вартісний показник), визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Види послуг, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ від 27.08.03 р. № 1351, відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або таких, що не є об'єктом оподаткування, і відповідно повинні обкладатись_податком на додану вартість.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, база оподаткування операцій з надання послуг, визначається виходячи з їх договірної контрактної вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Згідно п. 7.1 ст. 7 названого Закону, поставка послуг здійснюється за договірними чи контрактними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Тобто, база оподаткування включає сумарну вартість поставлених послуг згідно встановлених тарифів (цін), що повинні містити всі загальнодержавні податки та збори, крім податку на додану вартість, який, відповідно до п. .7.1 ст. 7 Закону додатково нараховується на вартість такої поставки.
Статтями 6, 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін та тарифів.
Згідно зі ст. 8 цього ж Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відсотків від державних фіксованих цін і тарифів.
Статтею 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»встановлено, що оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантом, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
В постанові КМУ від 27.08.03 р. № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" зазначено, що відповідно до ст. 35 Закону України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" затверджуються тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, і зазначена ціна є в гривнях, жодні інші посилання стосовно ціни відсутні.
Оскільки п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України визначає, що система оподаткування, податків і зборів встановлюється виключно законами України, постановою КМ України від 27.08.03 р. №1351 не можуть встановлюватись засади нарахування та сплати податків взагалі і зокрема -ПДВ.
Постанова КМУ від 27.08.03 р. № 1351 - є підзаконним актом, який затверджує тарифи, але не обумовлює вид затверджених тарифів, склад ціни, та не зазначає відомостей про наявність податку на додану вартість в складі ціни.
Податки ж взагалі і, зокрема ПДВ, згідно з встановленою системою оподаткування нараховуються спеціальними Законами, і не можуть затверджуватись Кабінетом Міністрів України, якому законодавство України не надає права встановлювати або враховувати податки у складі затверджених тарифів.
У разі виникнення колізії між Законом та підзаконним актом перевага віддається Закону, який має вищу юридичну силу.
Посилання відповідача на пояснювальну записку та калькуляцію до проекту постанови не можуть прийматися до уваги, оскільки названі документи не є джерелами права та не мають обов'язкового характеру.
Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.00 року № 915 (з наступними змінами) при прийняті постанов не передбачає в обов'язковому порядку дотримуватись запропонованого проекту, зокрема, калькуляції або обґрунтування.
Крім того, у вказаній постанові відсутнє будь-яке посилання на те, що тарифи (прейскуранти) включають у себе податок на додану вартість.
Згідно п.п. 1.12., 1.15. ст. 1, п. 2.1.4. ст. 2 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. № 2181, контролюючий орган -це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.
Податковий орган - орган державної податкової служби України.; митний орган - орган Державної митної служби України;
Контролюючими органами є зокрема - податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
Відповідно до п.п. "г" п. 4.4.2. ст. 4 вказаного Закону, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Згідно п.п. "д" п. 4.4.2. ст. 4 вказаного Закону, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
Відповідно до листа-роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 15.09.2003 р. № 8101/5/15-2416 Міністерству охорони здоров'я України щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.03 року "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, без урахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
Аналогічне роз'яснення було надане Державною податковою адміністрацією України в листі від 24.09.04 р. № 8489/6/15-2419.26
Наведені роз'яснення не є нормативними актами, але вони повністю підтверджують і доповнюють положення спеціального податкового законодавства України в частині обгрунтованого застосування позивачем ПДВ при наданні ним послуг, і одночасно спростовують заперечення відповідача в цій частині.
Крім того, згідно ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до відповідальності за порушення державної дисципліни цін за період з жовтня 2003 р. по вересень 2004 р., а спірне рішення було прийняте 21.01.05 р.
Враховуючи наведене, відповідачем було пропущено строк притягнення позивача до відповідальності за період жовтня 2003 р. по 21.01.04 р., а відповідно невірно розраховано і суму необгрунтовано стягнутої плати внаслідок завищення встановленого тарифу, і суму нарахованого штрафу, вказану у спірному рішенні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта власних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порушення наведеної процесуальної норми, відповідачем не надано суду належних доказів правомірності нарахування вказаних сум, стягуваних за спірним рішенням.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про ціни та ціноутворення», "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 250 ГК України, ст.ст. 17, 21, 71, 87, 89, 94, 98, 157, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області № 20 від 21.01.05 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині включення подвійного ПДВ у розмірі 20% в сумі 1 026 955 грн. 80 коп., штрафу в сумі 2 053 911 грн. 60 коп. та в частині не застосуванмя знижуючого коефіцієнту у розмірі 2 358 грн. 61 коп., штрафу у розмірі 4 717 грн. 22 коп.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя І.Ю. Дубінін
Постанова підписана 08.04.08р.