Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
26.03.2008
Справа №2-27/94-2008А
За позовом - Приватне підприємство «Родник», м. Білогірськ, вул.. Мірошниченко, 92.
До відповідача - ДПІ в Білогірському районі АР Крим, м. Білогірськи, вул.. Мира, 1.
Про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення і рішення.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Пономаренко Н. О.
представники:
Від позивача - Лемиш Р. Г., дор. у справі.
Від відповідача - Ласков С. Г., дор. у справі.
Сутність спору:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 13.08.2003 р. №216-23-3/238933 - 60 - 3021 на суму 715 грн. і рішення №212-23-3/238933 - 60 - 3022 на суму 3400 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що штрафні ( фінансові ) санкції, нараховані відповідачем за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», не є податковими забовязаннями і не мають статусу податкового боргу і до них не може застосуватися порядок стягнення, передбачений Законом України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».
На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Позивач заявою від 11.02.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.08.2003 р. №216-23-3/238933 - 60 - 3021 на суму 715 грн., від 28.11.2003 р. №1133-23-3/23893360 - 4908 на суму 340 грн. і рішення про застосування фінансових санкцій від 13.08.2003 р. №212-23-3/23-8960-3022 на суму 3400 грн.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до норм ст.. 99 КАСУ. Враховуючи той факт, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору ( рішення про результати розгляду скарги платника від 17.09.2003 р. №593/9/10-00 ), строк звернення до адміністративного суду, за думкою відповідача, необхідно обчислювати з моменту отримання їм даного рішення, тобто з вересня 2003 р.
На підставі викладеного, просить у позові відмовити.
Позивач заявою від 12.03.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкове повідомлення - рішення Сімферопольської МДПІ від 13.08.2003 р. №216-23-3/238933 - 60 - 3021 на суму 715 грн. і рішення Сімферопольської МДПІ від 13.08.2003 р. №212-23-3/238933-60- 3022 на суму 3400 грн.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
Позивач у поясненнях від 26.03.2008 р. повідомив про те, що повідомив про те, що ч. 4 ст. 99 КАСУ не може застосовуватися до позивача, оскільки в судовому провадження спір розглядається у відповідності до норм Закону України Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», то і строки позовної давності повинні застосовуватися у відповідності до норм цього Закону. Також вказав, що відповідачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення вищевказаної заборгованості по штрафним санкціям.
Відповідач проти позовних вимог заперечує. В судовому засіданні представив документи по реорганізації Сімферопольської МДПІ АР Крим, правонаступниками якої є ДПІ в Сімферопольської районі АР Крим і ДПІ в Білогірському районі АР Крим.
Суд у виконання п. 2 - 1 Прикінцевих та Перехідних Положень КАСУ, здійснював повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ст.. 41 КАСУ.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд, -
29.07.2003 р. ДПА в АР Крим було проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці - бар, що розташований за адресою: м. Білогірськ, вул.. Луначарського, 56, що належить приватному підприємству «фірма «Родник».
По результатам перевірки було складно акт №000576 від 29.07.2003 р.
Перевіркою встановлені порушення відповідачем пунктів 1, 2, 5, 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 9.1 Порядку реєстрації і ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614, а також ст.. 15 - 3 Закону України Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».
На підставі вказаного акту перевірки, за місцем знаходження платника податків - позивача по справі, Сімферопольською МДПІ АР Крим, правонаступником якої є ДПІ в Білогірському районі АР Крим, було винесено податкове повідомлення - рішення від 13.08.2003 р. №216-23-3/238933 - 60 - 3021 на суму 715 грн. і рішення від 13.08.2003 р. №212-23-3/238933-60- 3022 на суму 3400 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III суб'єкти підприємницької діяльності забовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III суб'єкти підприємницької діяльності забовязані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідальність за вказане порушення передбачено п. 1 ст.. 17 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Згідно п. 5 ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.
Відповідальність за вказане порушення передбачена п. 3 ст. 17 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Згідно до п. 9 ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III суб'єкти підприємницької діяльності забовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідальність за вказане порушення передбачена п. 4 ст. 17 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Позивачем не надано жодного доказу відносно того, що вищевказані порушення ним допущені не були, тобто по суті допущених порушень позивач не заперечує.
Відповідач посилається на той факт, що позивачем пропущено строк позовної давності у відповідності до норм ст.. 99 КАСУ. Враховуючи той факт, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору ( рішення про результати розгляду скарги платника від 17.09.2003 р. №593/9/10-00 ), строк звернення до адміністративного суду, за думкою відповідача, необхідно обчислювати з моменту отримання їм даного рішення, тобто з вересня 2003 р.
Відповідно до ст.. 99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсними спірних рішень лише 14.11.2007 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ГС АР Крим.
Таким чином, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено річний строк для звернення до суду про визнання недійсними спірних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
При таких обставинах, суд дійшов висновку у позові відмовити.
Також треба вказати, штрафні санкції за порушенням норм Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також Закону України Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», не є податковим забовязанням і, відповідно, заборгованість по ним не є податковим боргом у розумінні Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Таким чином, відповідач по справі має право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по таким штрафним санкціям без попереднього застосування мір по стягненню у відповідно до норм Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» ( тобто без надсилання податкових вимог, застосування податкової застави, винесення рішення про стягнення активів за рахунок майна та таке інше ).
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 26.03.08 р.
01.04.08 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.